TrPravo

в) на ритуальнi послуги пiд час поховання загиблих; г) пiднайом потерпiлим житла;

д) на придбання приладiв, апаратiв для дiагностики хвороби; е) не вiдшкодовує.

31. Комiсiя з питань охорони працi створюється на пiдприємст& вах:

а) де працює 15 i бiльше чоловiк; б) де працює 30 i бiльше чоловiк; в) де працює 50 i бiльше чоловiк; г) де працює 100 i бiльше чоловiк.

32. Фiнансування охорони працi здiйснюється:

а) благодiйними установами; б) власником пiдприємства; в) державними органами;

г) органами мiсцевого та регiонального самоврядування; д) за рахунок коштiв профспiлкових органiв.

33. Шкода заподiяна власником здоров’ю працiвника компен& сується у розмiрi:

а) у повному розмiрi втраченого заробiтку; б) 50 вiдсоткiв втраченого заробiтку;

в) втрат на лiкування, протезування; г) однiєї середньої заробiтної плати.

34. Не беруться на облiк i не фiксуються акти за формою Н&1 про нещаснi випадки, що сталися з особами:

а) якi слiдували на роботу чи поверталися з роботи пiшки, на громадському чи власному транспортi;

б) якi перебували в нетверезому станi;

в) якi навмисне заподiяли шкоди своєму здоров’ю;

д) якi виконували роботу пiсля закiнчення робочого часу.

МОДУЛЬ 8

Ðîçäië ÕVIII

ТРУДОВI СПОРИ

§ 1. Поняття трудових спорiв,

їх види та причини виникнення

Вiдповiдно до ст. 55 Конституцiї України кожен має право будь&якими не забороненими законом засобами захища& ти свої права i свободи вiд порушень i протиправних посягань, права i свободи людини i громадянина захищаються судом. Та& кож кожному гарантується право на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб. Особи мають право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верхов& ної Ради України з прав людини. Кожен має право, пiсля вико& ристання всiх нацiональних засобiв правового захисту, зверта& тися за захистом своїх прав i свобод до вiдповiдних мiжнарод& них судових установ чи до вiдповiдних органiв мiжнародних органiзацiй, членом або учасником яких є Україна. У трудових правовiдносинах це може реалiзовуватися при виникненнi тру& дових спорiв. Кожен має право на правову допомогу (ст. 59 Кон& ституцiї України).

Трудовi спори — це не врегульованi шляхом безпосереднiх пе= реговорiв суперечностi (конфлiкти) мiж власником пiдприємства, установи, органiзацiї (або його уповноваженим) i працiвником (групою працiвникiв, профспiлками або iншим уповноваженим трудовим колективом органом), що виникають з приводу засто= сування норм законодавства про працю, змiни iснуючих умов пра= цi або встановлення нових i вирiшуються у визначеному чинним законодавством порядку.

До трудових належать спори щодо порушення норм про:

—порядок переведення на iншу роботу;

—припинення або розiрвання трудового договору;

—оплату працi й виплату заробiтної плати;

—виплату винагороди (надбавок) за вислугу рокiв;

—виплату винагороди за результатами рiчної роботи пiд& приємства, гарантiйних та компенсацiйних сум;

—тривалiсть вiдпустки, порядок її надання та подiлу на час&

тини;

—порядок застосування дисциплiнарного стягнення;

—порядок видачi й використання спецодягу, спецвзуття, iн& ших засобiв iндивiдуального захисту;

—надання лiкувально&профiлактичного харчування, моло& ка або iнших рiвноцiнних продуктiв;

—порядок застосування норм працi та їх змiни тощо.

Причини виникнення трудових спорiв:

1) суб’єктивного характеру — недостатня правова свiдомiсть

працiвникiв; правова необiзнанiсть не тiльки працюючих, а й ке& рiвникiв; помилки однiєї iз сторiн у спорi про наявнiсть або вiд& сутнiсть фактичних обставин, з якими закон пов’язує виникнен& ня, змiну чи припинення певних правовiдносин;

2)об’єктивного характеру — суперечностi мiж вiдносно ста& бiльними нормами права i динамiчними конкретними життєви& ми ситуацiями, до яких вони застосовуються;

3)органiзацiйно&правового характеру — пов’язанi з недолiка& ми в нормотворчiй дiяльностi, прогалинами у чинному законо& давствi, двозначнiстю трактування окремих норм, вiдсутнiстю ко& дифiкацiї всiх чинних норм з трудового права (на сьогоднi дiють нормативнi акти прийнятi, наприклад, ще у 1929, 1931 роках);

4)органiзацiйно&господарського характеру — розрив госпо& дарських зв’язкiв; порушення в проведеннi облiку; вiдсутнiсть достатньої кiлькостi власних енергоносiїв; наявнiсть значної кiль& костi структурних одиниць оборонного комплексу, що потребу& ють конверсiї та призвели до спаду виробництва; вимушена не& повна зайнятiсть i безробiття; зниження реальних доходiв знач& ної частини населення (особливо сiльська мiсцевiсть); наявнiсть заборгованостi з виплат зарплат, пенсiй та iнших виплат.

Види трудових спорiв:

1. За участю сторiн правовiдносин у сферi працi:

— спори мiж працiвником i власником або його уповнова& женим (на iндивiдуальному рiвнi);

— спори мiж найманими працiвниками, трудовими колек& тивами (їх об’єднаннями) або професiйними спiлками (iншими

уповноваженими трудовими колективами органами) та власни& ком (об’єднаннями власникiв) або їхнiми уповноваженими (на виробничому, галузевому, регiональному та державному рiвнях);

2.За змiстом та кiлькiстю суб’єктiв:

— iндивiдуальнi;

— колективнi;

3.За характером:

—спори про застосування чинних норм законодавства про працю (позовнi);

—спори про встановлення нових чи змiну iснуючих умов працi (непозовнi);

4. За порядком розгляду (за пiдвiдомчiстю):

—спори, що розглядаються в загальному порядку (КТС,

суд);

—спори, що розглядаються в судовому порядку (суд);

—спори, що розглядаються в особливому (спецiальному) по& рядку (розгляд спорiв суддiв, прокурорсько&слiдчих працiвни& кiв, звернення працiвникiв до органiв прокуратури за захистом своїх трудових прав та iн.).

Майже будь&який трудовий спiр можна розглядати й харак& теризувати з позицiї кожного виду.

§2. Iндивiдуальнi

трудовi спори

Вiдповiдно до ст. 124 Конституцiї України правосуддя в Українi здiйснюється виключно судами. Делегування функцiй судiв, а також привласнення цих функцiй iншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикцiя судiв поши& рюється на всi правовiдносини, що виникають у державi (в тому числi трудовi). Найчастiше це реалiзовується у трудовому правi при вирiшеннi iндивiдуальних трудових спорiв.

Iндивiдуальнi трудовi спори — це не врегульованi розбiж= ностi мiж працiвником i роботодавцем з питань застосування законодавчих та iнших нормативно=правових актiв про працю, або змiни умов трудового договору, iнших угод про працю та пе= реданих на розгляд компетентних з вирiшення спорiв органiв вiд= повiдно до чинного законодавства.

Iндивiдуальнi трудовi спори є найпоширенiшими серед iсну& ючих. Порядок вирiшення залежить вiд їх юридичної природи.

Так, трудовi спори позовного характеру розглядаються комiсiями з трудових спорiв i районними (мiськими) — мiсцевими судами.

Органiзацiя комiсiй по трудових спорах, їх компетенцiя.

Комiсiя по трудових спорах є первинним органом досудово& го розгляду та вирiшення бiльшостi трудових спорiв, що вини& кають на пiдприємствi мiж працiвниками й роботодавцями.

Згiдно iз ст. 223 КЗпП створення комiсiй по трудових спо& рах передбачено на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, а також в їхнiх структурних пiдроздiлах з кiлькiстю працюючих не менше 15 осiб. Вона обирається загальними зборами (конфе& ренцiєю) трудового колективу. Чисельнiсть, склад i строк пов& новажень КТС визначаються також зборами трудового колек& тиву. Збори вважаються правочинними, якщо на них присутнi понад половину загальної кiлькостi членiв колективу, а конфе& ренцiя — якщо вона зiбрала 2/3 делегатiв. Рiшення про обрання КТС (її членiв) приймається бiльшiстю голосiв. Порядок обран& ня, висування кандидатiв у члени КТС, порядок голосування (вiдкрите чи таємне) встановлюються зборами (конференцiєю). Кiлькiсть робiтникiв у складi комiсiї має становити не менш як половину її складу. Комiсiя по трудових спорах обирає iз свого складу голову, його заступникiв i секретаря.

Комiсiя по трудових спорах надiлена правом викликати свiд& кiв, доручати проведення рiзноманiтних перевiрок, вимагати вiд власника необхiднi розрахунки й документи. Вона має печатку встановленого зразка, її рiшення обов’язковi до виконання (у ра& зi незгоди рiшення можна оскаржити до суду).

Власник зобов’язаний створити всi необхiднi умови для ро& боти КТС: надати примiщення, друкарську та iншу технiку, не& обхiдну лiтературу, органiзувати дiловодство, облiк i зберiгання заяв працiвникiв i справ, пiдготовку й видачу копiй рiшень i т. iн.

Порядок i строки розгляду трудових спорiв у КТС.

Для звернення працiвника в КТС встановлено тримiсячний строк вiд того дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права. Стаття 225 КЗпП передбачає обо& в’язкову реєстрацiю заяв працiвникiв, що подаються до КТС, проте ч. 6 ст. 223 КЗпП вiдносить облiк та зберiгання таких заяв до обов’язкiв власника, тобто сторони, що протистоїть працiв& никовi у трудовому спорi. У такому разi працiвник має право ви& магати розписку чи аналогiчний документ, який би засвiдчив, що його заяву прийнято i це належним чином оформлено.

Спiр має розглядатися, як правило, у присутностi працiвни& ка (заява про розгляд може бути подана за його вiдсутностi че& рез представника). Засiдання КТС вважається правомочним за присутностi не менше 2/3 її складу. Працiвник або власник має право заявити вiдвiд будь&кому з членiв КТС. Рiшення прийма& ється бiльшiстю голосiв. У рiшеннi КТС вказуються: назва пiд& приємства, прiзвище, iм’я та по батьковi працiвника, дата звер& нення i дата розгляду спору, суть спору, прiзвища членiв ко& мiсiї, власника чи його представника, пiдсумки голосування й мотивоване рiшення комiсiї.

Копiя рiшення в триденний строк видається працiвниковi, власнику або їхнiм представникам.

Комiсiя по трудових спорах зобов’язана розглянути трудо& вий спiр у десятиденний строк з дня подання працiвником за& яви. Рiшення КТС пiдлягає виконанню у триденний строк пiсля закiнчення десяти днiв на його оскарження згiдно зi ст. 229 КЗпП. Якщо рiшення комiсiї по трудових спорах оскаржено до суду, воно не пiдлягає виконанню до винесення судом ухвали про за& лишення в силi рiшення КТС i набрання ним законної сили. Рi& шення про поновлення на роботi пiдлягають негайному вико& нанню. Пiсля перебiгу строку добровiльного виконання рiшення КТС у разi, коли власник не оскаржив це рiшення i не виконав його, працiвник має право вимагати видати йому посвiдчення, що має силу виконавчого листа (ст. 230 КЗпП), пiдписане голо& вою або заступником голови КТС i засвiдчене печаткою КТС. Працiвник має право пред’явити посвiдчення до мiсцевого суду не пiзнiше тримiсячного строку з дня його одержання.

Строки при вирiшеннi трудових спорiв:

Усi строки при вирiшеннi трудових спорiв можна подiлити на такi групи:

—строки звернення до органiв по вирiшенню спорiв;

—строки вирiшення спорiв;

—строки виконання рiшень з трудових спорiв.

Порядок i строки розгляду трудових спорiв в судовому по= рядку.

У районних (мiських) — мiсцевих судах розглядаються тру& довi спори за заявами:

1) працiвника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згоднi з рiшенням комiсiї по трудових спорах пiд& приємства, установи, органiзацiї (пiдроздiлу);

2)прокурора, якщо вiн вважає, що рiшення комiсiї по тру& дових спорах суперечить чинному законодавству.

Безпосередньо в районних (мiських) судах розглядаються трудовi спори за заявами:

1)працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй, де комiсiї по трудових спорах не обираються;

2)працiвникiв про поновлення на роботi незалежно вiд пiд& став припинення трудового договору, змiну дати i формулюван& ня причини звiльнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорiв пра& цiвникiв, указаних у ч. 3 ст. 221 i ст. 222 КЗпП;

3)керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї (фiлiї, пред& ставництва, вiддiлення та iншого вiдокремленого пiдроздiлу), його заступникiв; головного бухгалтера пiдприємства, устано& ви, органiзацiї, його заступникiв; службових осiб митних орга& нiв, державних податкових iнспекцiй, яким присвоєно персо& нальнi звання; службових осiб державної контрольно&ревiзiй& ної служби та органiв державного контролю за цiнами; керiвних працiвникiв, якi обираються, затверджуються або призначають& ся на посади державними органами, органами мiсцевого та регiо& нального самоврядування, а також громадськими органiзацiями та iншими об’єднаннями громадян, з питань звiльнення, змiни дати i формулювання причини звiльнення, переведення на iн& шу роботу, оплати за час вимушеного прогулу i накладання дис& циплiнарних стягнень, за винятком спорiв працiвникiв, указа& них у ч. 3. ст. 221 i ст. 222 КЗпП;

4)власника або уповноваженого ним органу про вiдшкоду& вання працiвниками матерiальної шкоди, заподiяної пiдприєм& ству, установi, органiзацiї;

5)працiвникiв у питаннi застосування законодавства про працю, яке вiдповiдно до чинного законодавства попередньо бу& ло вирiшено власником або уповноваженим ним органом i проф& спiлковим органом пiдприємства, установи, органiзацiї (пiдроз& дiлу) у межах наданих їм прав.

Безпосередньо в районних (мiських) судах розглядаються також спори про вiдмову у прийняттi на роботу:

1)працiвникiв, запрошених на роботу в порядку переведен& ня з iншого пiдприємства, установи, органiзацiї;

2)молодих спецiалiстiв, якi закiнчили вищий навчальний заклад i в установленому порядку направленi на роботу на дане пiдприємство, в установу, органiзацiю;

3)вагiтних жiнок, жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох ро& кiв або дитину&iнвалiда, а одиноких матерiв — при наявностi ди& тини вiком до чотирнадцяти рокiв;

4)виборних працiвникiв пiсля закiнчення строку повнова&

жень;

5)працiвникiв, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6)iнших осiб, з якими власник або уповноважений ним ор& ган вiдповiдно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договiр.

Строки звернення до районного (мiського) суду за вирiшен& ням трудових спорiв регулюються ст. 233 КЗпП. А саме: працiв& ник може звернутися з заявою про вирiшення трудового спору безпосередньо до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськ& районного суду в тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права, а у спра& вах про звiльнення — в мiсячний строк з дня вручення копiї на= казу про звiльнення або з дня видачi трудової книжки.

У разi порушення законодавства про оплату працi працiвник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належ& ної йому заробiтної плати без обмеження будь=яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працiвника матерiальної шкоди, заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї, встановлюється строк в один рiк з дня виявлення заподiяної працiвником шкоди.

Встановлений частиною третьою цiєї статтi строк застосо& вується i при зверненнi до суду вищестоящого органу або про& курора. У разi пропуску з поважних причин строкiв, установле& них цiєю статтею, мiсцевий суд може їх поновити.

Порядок обчислення строкiв позовної давностi i процесуаль= них строкiв визначається трудовим i процесуальним законодав& ством. Строки, що встановленi законом або призначаються су& дом, обчислюються роками, мiсяцями, тижнями i днями. Строк може визначатися також вказiвкою на подiю, яка повинна обо& в’язково настати. Строк, що обчислюється роками закiнчується

увiдповiдний мiсяць i число останнього року строку (7 черв& ня 2008 року — 7 червня 2009 року); мiсяцями — минає вiдпо& вiдного числа останнього мiсяця строку, якщо такого числа не& має, — в останнiй день цього мiсяця; тижнями — розпочинаєть& ся з дня, що є наступним за тим днем, з якого починається строк

i закiнчується у той самий за назвою день, з якого визначено йо& го початок (наприклад, п’ятниця). Перебiг строкiв, якi призна& ченi календарними днями, розпочинається з дня, що є наступ& ним з календарної дати, яка визначає його початок. До десяти& денного строку включаються всi календарнi днi, в тому числi святковi, вихiднi та неробочi. Якщо кiнець строку припадає на неробочий день, то останнiм днем строку вважається перший за ним робочий день.

Рiшення комiсiї по трудових спорах, оскаржене до суду, не пiдлягає виконанню до винесення судом рiшення про залишен& ня в силi рiшення КТС i набрання цим рiшенням законної сили.

З прийняттям у 1996 р. Конституцiї України, якою визна& чено, що правосуддя в Українi здiйснюється виключно судами (ст. 124), працiвники отримали право безпосередньо звертатися до суду для вирiшення будь&якого трудового спору (минаючи КТС), а суд не має права вiдмовити їм у прийняттi позовної за& яви на тiй пiдставi, що її вимоги можуть бути розглянутi в пе& редбаченому законодавством досудовому порядку.

Розгляд трудових спорiв про поновлення на роботi.

Вiдповiдно до ст. 235 КЗпП поновленню на роботi пiдлягає працiвник, який був звiльнений без законної пiдстави або неза& конно переведений на iншу роботу. Поновлення полягає в тому, що працiвнику надається та сама робота, тобто вiдновлюються порушенi трудовi права працiвника. Суд, не скасовуючи наказу i не змiнюючи пiдстав припинення трудового договору, зобов’я& заний поновити працiвника на попереднiй роботi, крiм випадку лiквiдацiї пiдприємства. В останньому випадку суд зобов’язує лiквiдацiйну комiсiю або власника чи правонаступника випла& тити працiвниковi зарплату за весь час вимушеного прогулу.

Моментом, з якого незаконно звiльненого працiвника мож& на вважати поновленим на роботi, є день видання наказу про звiльнення. У разi звiльнення без законної пiдстави або неза& конного переведення на iншу роботу працiвник повинен бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає тру& довий спiр.

При винесеннi рiшення про поновлення на роботi орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно приймає рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу або рiзницi в заробiтку за час виконання нижчеоплачу& ваної роботи, але не бiльш як за один рiк. Якщо заява про понов&

лення на роботi розглядається бiльше одного року, не з вини працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, виносить рi& шення про виплату середнього заробiтку за весь час вимушеного прогулу.

Уразi визнання формулювання причини звiльнення непра& вильним або таким, що не вiдповiдає чинному законодавству,

увипадках, коли це не тягне за собою поновлення працiвника на роботi, орган, який розглядає трудовий спiр, зобов’язаний змiнити формулювання i вказати в рiшеннi причину звiльнен& ня у точнiй вiдповiдностi з формулюванням чинного законо& давства та з посиланням на вiдповiдну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звiльнення в тру& довiй книжцi перешкоджало працевлаштуванню працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно приймає рiшен& ня про виплату йому середнього заробiтку за час вимушеного прогулу в порядку i на умовах, передбачених частиною другою цiєї статтi.

Уразi затримки видачi трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працiвниковi виплачується се& реднiй заробiток за весь час вимушеного прогулу.

Рiшення про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного на iншу роботу працiвника, прийняте органом, який розглядає трудовий спiр, пiдлягає негайному виконанню.

До середньомiсячної зарплати, яка пiдлягає виплатi у випад& ку поновлення працiвника, включаються: основна зарплата, до& плати i надбавки, премiї, винагорода за пiдсумками року, щомi& сячнi премiї, якi припадають згiдно з розрахунковою вiдомiс& тю на заробiтну плату. Не враховуються: доплати за виконання окремих доручень, що не входять в обов’язок працiвникiв, одно& разовi виплати, компенсацiйнi виплати на вiдрядження, доходи (дивiденди), премiї за винаходи i рацiоналiзаторськi пропозицiї тощо. Нарахування виплат за останнi два мiсяцi провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробiтку на число робочих днiв або годин.

При розглядi справ про поновлення на роботi суди вiдповiд& но до постанови ВСУ «Про практику розгляду судами трудо& вих спорiв» вiд 6 листопада 1992 р. № 9 повиннi з’ясовувати, з яких пiдстав звiльнено працiвника згiдно з наказом чи розпоря& дженням, i перевiряти їх вiдповiднiсть закону. Суд не має права визнати звiльнення правильним виходячи з обставин, з якими