TrPravo

Статути (Положення) про дисциплiну — це нормативнi акти, що регулюють порядок дисциплiнарної вiдповiдальностi працiвникiв окремих галузей економiки, за умовами роботи яких порушення дисциплiни може призвести до особливо тяжких на& слiдкiв.

Статути (Положення) поширюються не на всiх працiвникiв вiдповiдної галузi, а лише на тих, хто виконує основнi профiлю& ючi роботи у цiй сферi (наприклад, машинiст поїзда, льотчик цивiльної авiацiї та iн.). Види стягнень для цiєї категорiї працiв& никiв передбаченi бiльш жорсткi, нiж тi, що мiстяться у Кодексi законiв про працю України. Цi питання детальнiше розглядати& муться в подальшому.

§3. Заохочення

втрудовому правi

Одним iз методiв забезпечення трудової дисциплiни є заохочення.

Важливу роль в трудовому процесi вiдiграють заохочення. Вони не лише сприяють пiдвищенню продуктивностi працi пра& цiвникiв, зацiкавленостi їх у результатах працi, а й виконують виховну функцiю трудового права, сприяють формуванню ква& лiфiкованих трудових колективiв. Але обов’язково при засто& суваннi заохочень керiвник повинен дотримуватись принципiв справедливостi та об’єктивностi.

Заохочення — це публiчне визнання заслуг працiвникiв i на= дання їм переваг у зв’язку з досягнутими успiхами в роботi.

Основна мета заохочень — сприяти розвитку трудової актив& ностi працiвникiв.

За успiхи в роботi до працiвникiв пiдприємств, установ, ор& ганiзацiй можуть застосовуватися будь&якi заохочення, що мiс& тяться у затверджених трудовими колективами правилах внут& рiшнього трудового розпорядку (статтях 91, 143 КЗпП) та iн.

Заохочення бувають:

—моральнi (оголошення подяки, нагородження почесною грамотою тощо);

—морально&матерiальнi (видача премiй, нагородження цiн& ним подарунком тощо).

Окрiм цього, заохочення можуть реалiзовуватися через на& дання переваг i пiльг (надання житла в першу чергу, пiльгової

(за неповну плату або безкоштовно) путiвки до будинку вiдпо& чинку (санаторiю), видiлення будiвельних матерiалiв або на& дання позики для будiвництва iндивiдуального жилого будин& ку тощо) (ст. 145 КЗпП).

Успiшне й сумлiнне виконання трудових обов’язкiв працiв& ником враховується при просуваннi по роботi. За особливi тру& довi заслуги працiвникiв на них готуються подання у вищi орга& ни держави до заохочення (нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними знаками, присвоєння почес& них звань i звання кращого працiвника за даною професiєю) (ст. 146 КЗпП). Подання до нагородження здiйснюється трудо& вими колективами пiдприємств, установ i органiзацiй, мiнiстер& ствами й вiдомствами України, органами державної виконавчої влади, затверджується указами та розпорядженнями Президен& та, нормативними актами Верховної Ради i Кабiнету Мiнiстрiв України. Заохочення оголошуються наказом або розпоряджен& ням власника чи уповноваженого ним органу. Вiдомостi про за& охочення заносяться до трудової книжки працiвника.

§4. Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть

утрудових правовiдносинах

Iнодi на практицi застосування до окремих працiвникiв таких методiв забезпечення трудової дисциплiни, як виховання, переконання та заохочення, не дає бажаних результатiв. У таких випадках застосовується метод примусу шляхом застосування рiзних заходiв дисциплiнарного впливу.

Поняття дисциплiнарної вiдповiдальностi, її види та умови настання.

Застосування щодо окремих несумлiнних працiвникiв захо& дiв дисциплiнарного впливу (ст. 140 КЗпП) прийнято називати дисциплiнарною вiдповiдальнiстю. Вона має за мету забезпечи& ти дотримання працiвниками внутрiшнього трудового розпо& рядку i є однiєю з правових форм примусу, що застосовується до працiвникiв за порушення трудового розпорядку та iнших обо& в’язкiв.

Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть — це вид юридичної вiдпо= вiдальностi, що полягає в обов’язку працiвника, який здiйснив ди= сциплiнарний проступок, нести вiдповiдальнiсть за свої проти= правнi дiї в межах стягнень, встановлених трудовим законодав= ством.

Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть має примусовий характер: на працiвника накладаються заходи примусового впливу, якi спричинюють для нього певнi негативнi наслiдки. Дисциплiнар& на вiдповiдальнiсть, на вiдмiну вiд матерiальної, є односторон& ньою. Так, роботодавець за порушення своїх обов’язкiв, перед& бачених в правилах внутрiшнього трудового розпорядку, перед працiвником у дисциплiнарному порядку не вiдповiдає. Така вiдповiдальнiсть може мати мiсце лише перед вищими в поряд& ку пiдлеглостi органами, але i в цьому разi вiдповiдальнiсть бу& де односторонньою.

Пiдставою для дисциплiнарної вiдповiдальностi є дисциплi= нарний проступок. Порушення сторонами трудових правовiд& носин обов’язкiв, передбачених у законодавствi про працю, ко& лективних договорах, Правилах внутрiшнього трудового розпо& рядку, трудових договорах i контрактах, призводить за певних умов до дисциплiнарної вiдповiдальностi, пiд якою слiд розумi& ти заходи державного примусу, що ґрунтуються на громадсько& му осудi правопорушника або встановленнi щодо нього певних негативних юридичних наслiдкiв у формi обмеження чи позбав& лення особистих або майнових прав. Дисциплiнарна вiдповi& дальнiсть настає в разi вчинення працiвником дисциплiнарного проступку, є його пiдставою.

Дисциплiнарний проступок — це протиправне винне невико& нання або неналежне виконання працiвником покладених на ньо& го законодавством, колективним i трудовим договором чи конт& рактом трудових обов’язкiв, вчинене шляхом дiї або бездiяль& ностi.

Елементи дисциплiнарного проступку:

—об’єкт — внутрiшнiй трудовий розпорядок, дисциплiна

працi;

—об’єктивна сторона — невиконання або неналежне вико& нання працiвником трудових обов’язкiв, час i мiсце скоєння про& ступку;

—суб’єктивна сторона — вина у формi намiру або необереж&

ностi;

—суб’єкт — особа, яка перебуває у трудових правовiдно& синах з конкретним пiдприємством, установою чи органiза& цiєю.

У разi вiдсутностi хоча б принаймнi одного з елементiв — дi& яння не може бути визнано як дисциплiнарний проступок.

Види суб’єктiв дисциплiнарної вiдповiдальностi:

—загальний — будь&який працiвник, на якого поширюються Правила внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства i до якого застосовується загальний порядок притягнення до дис& циплiнарної вiдповiдальностi згiдно зi статтями 147—152 КЗпП;

—спецiальний — працiвник, який несе вiдповiдальнiсть на пiдставi спецiальних нормативних актiв (дисциплiнарнi стату& ти, положення про дисциплiну, Закони України, наприклад За& кон України «Про адвокатуру» вiд 19 грудня 1992 р., «Про ста& тус суддiв» вiд 15 грудня 1992 р. та iн.).

За дисциплiнарний проступок до працiвника можуть бути застосованi, крiм дисциплiнарних стягнень, й iншi заходи дис& циплiнарного впливу (затримання просування по службi, по& збавлення премiї як засобу заохочення тощо).

Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть може бути загальною i спе= цiальною.

Загальна дисциплiнарна вiдповiдальнiсть настає на пiдставi норм Кодексу законiв про працю України i Правил внутрiш& нього трудового розпорядку. Вона поширюється на переважну бiльшiсть працюючих, включаючи сезонних i тимчасових пра& цiвникiв, на яких не поширюється дiя дисциплiнарних статутiв, положень про дисциплiну та iнших спецiальних нормативних актiв. Навiть у тих галузях економiки, де дiють статути чи поло& ження про дисциплiну, значна частина працiвникiв несе загаль& ну дисциплiнарну вiдповiдальнiсть. Пiд спецiальну дисциплi& нарну вiдповiдальнiсть (за статутами i положеннями) пiдпада& ють лише тi працiвники, якi безпосередньо зайнятi основною експлуатацiйною дiяльнiстю даного пiдприємства. Перелiк пра& цiвникiв, що пiдпадають пiд дiю того чи iншого дисциплiнарно& го статуту або положення, мiститься у нормативних актах, якi наведенi далi.

Найхарактернiшi риси спецiальної дисциплiнарної вiдповi& дальностi:

—обмежена сфера пiдприємств, установ, органiзацiй, де во& на застосовується;

—обмежене коло суб’єктiв, до яких застосовуються цi норми;

—специфiчнi заходи дисциплiнарного впливу (як правило, бiльш жорсткi стягнення);

—особливий характер проступку;

—визначене коло осiб, якi можуть застосовувати цi норми;

—особливий порядок накладення та оскарження дисциплi& нарних стягнень;

—наявнiсть спецiальних нормативних актiв, за якими може наступати цей вид дисциплiнарної вiдповiдальностi.

Статути i Положення про дисциплiну в Українi дiють у всiх органiзацiях транспорту (крiм автомобiльного) (наприклад, По& ложення про дисциплiну працiвникiв залiзничного транспорту, затверджене постановою КМУ вiд 26 сiчня 1993 р. № 55, Поло& ження про дисциплiну працiвникiв гiрничих пiдприємств, за& тверджене постановою КМУ вiд 13 березня 2002 р. № 294).

Щодо окремих категорiй працiвникiв, надiлених особливи& ми службовими повноваженнями, дiють спецiальнi закони (За& кон України «Про статус суддiв», Закон України «Про державну службу», Дисциплiнарний статут прокуратури тощо). До таких працiвникiв вiднесенi суддi, прокурори, слiдчi, адвокати та iн.

Застосування заходiв дисциплiнарного i громадського впли& ву розглядається як виняток.

Поняття дисциплiнарного стягнення, його види та порядок застосування.

Дисциплiнарне стягнення — це передбачена законом, дис& циплiнарними статутами чи положеннями про дисциплiну мiра впливу, яка застосовується роботодавцем чи вищестоящим ор& ганом до працiвника за порушення трудової дисциплiни.

Згiдно iз ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисциплiни при загальнiй дисциплiнарнiй вiдповiдальностi до працiвника може бути застосований один iз таких видiв стягнення:

—догана — вид стягнення, який є дисциплiнарним заходом особистого немайнового характеру i полягає у негативнiй оцiн& цi та засудженнi поведiнки працiвника в трудовому колективi;

—звiльнення — органiзацiйний захiд, пов’язаний з розiрван& ням з працiвником, який порушує трудову дисциплiну, трудо& вих правовiдносин.

Порушення трудової дисциплiни — це невиконання або ви& конання не на належному рiвнi з вини працiвника покладених на нього трудових обов’язкiв. Не може вважатися порушенням трудової дисциплiни вiдмова неповнолiтнього працiвника ви& конувати роботу в надурочний час (ст. 63 КЗпП), невиконання працiвником трудових обов’язкiв через його недостатню квалi& фiкацiю, непрацездатнiсть або через вiдсутнiсть належних умов для виконання даної роботи. Дисциплiнарнi стягнення застосо&

вуються органом, якому надане право прийняття на роботу (об& рання, затвердження та призначення на посаду даного працiв& ника) (ст. 1471 КЗпП).

Законодавством, статутами й положеннями про дисциплiну передбачаються для окремих категорiй працiвникiв i iншi дис& циплiнарнi стягнення та порядок їх накладення.

Так, на працiвникiв, якi несуть дисциплiнарну вiдповiдаль& нiсть за статутами, положеннями й iншими актами законодав& ства про дисциплiну, дисциплiнарнi стягнення можуть наклада& тися також i вищими органами. При спецiальнiй дисциплiнар& нiй вiдповiдальностi передбачено бiльш жорсткi види стягнень та ширше їх коло порiвняно iз загальною. Наприклад, понижен& ня в посадi, звiльнення з роботи з позбавленням класного чину, позбавлення машинiста права керувати локомотивом до шести мiсяцiв за проїзд на червоне свiтло та iн.

Працiвники, що займають виборнi посади, можуть бути звiль& ненi з роботи лише за рiшенням органу, що їх вибрав, i лише на пiдставах, передбачених законодавством.

Застосуванню дисциплiнарного стягнення передує певний по= рядок. Для визначення ступеня вини працiвника, що вчинив дисциплiнарний проступок, тяжкостi проступку та обставин, за яких його вчинено, до застосування дисциплiнарного стягнен& ня власник або уповноважений ним орган повинен зажадати вiд порушника трудової дисциплiни пояснення (у письмовiй формi). Якщо працiвник, який порушив трудову дисциплiну, вiдмовля& ється їх дати, про це складається акт. Акт складається i тодi, коли працiвник, що з’явився на роботi в нетверезому станi, вiдмовля& ється пройти медичний огляд для визначення стану сп’янiння.

За кожне порушення трудової дисциплiни може бути засто& совано лише одне дисциплiнарне стягнення.

При обраннi виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступiнь тяжкостi вчиненого про& ступку, обставини, за яких вчинено проступок, попередню ро& боту й поведiнку працiвника.

Дисциплiнарне стягнення застосовується власником або упов& новаженим ним органом безпосередньо за виявленням проступ& ку, але не пiзнiше одного мiсяця з дня його виявлення i шести мiсяцiв з дня вчинення (ст. 148 КЗпП).

Час перебування працiвника, що вчинив дисциплiнарний про& ступок, у вiдпустцi або час його вiдсутностi на роботi у зв’язку з

тимчасовою непрацездатнiстю (пiдтверджений вiдповiдними ме& дичними документами) в цей мiсячний строк не зараховується. Якщо наказ про оголошення стягнення був виданий без наяв& ностi пояснення працiвника та пiсля установлених строкiв, то вiн не має юридичної сили. Стягнення, оголошене в наказi (роз& порядженнi) власника або уповноваженого ним органу, повi& домляється працiвниковi пiд розписку. Оскiльки накладення стягнення на працiвника має, в першу чергу, виховне значення, то недодержання вимог законодавства щодо процедури його на& кладення та повiдомлення про це працiвника буде розцiнювати& меться в судi як незаконне. Заносити стягнення в трудову книж& ку заборонено (крiм як пiдстави для звiльнення з роботи).

Дисциплiнарне стягнення може бути оскаржене працiвни& ком у порядку, що передбачений для розгляду iндивiдуальних трудових спорiв (гл. XV КЗпП). Дисциплiнарне стягнення, за& стосоване до працiвника, дiє протягом року. Якщо протягом цьо& го часу на працiвника не буде накладене нове дисциплiнарне стягнення, то вiн вважається таким, що не мав дисциплiнарного стягнення (ст. 131 КЗпП). Якщо працiвник не допустив нового порушення трудової дисциплiни i при цьому проявив себе як сум& лiнний працiвник, то власник або уповноважений ним орган вiд& повiдним наказом (розпорядженням) може зняти застосоване ранiше дисциплiнарне стягнення до закiнчення рiчного строку.

Питання для самоконтролю

1.Назвiть правову основу регулювання питань трудової дис& циплiни.

2.Дайте визначення трудової дисциплiни.

3.Якi є методи забезпечення трудової дисциплiни?

4.Який iснує порядок прийняття Правил внутрiшнього тру& дового розпорядку на пiдприємствi, установi, органiзацiї?

5.Яка структура Правил внутрiшнього трудового розпорядку та в чому полягає їх змiст?

6.В яких нормативних актах детально закрiпленi права i обо& в’язки суб’єктiв трудового права?

7.Дайте визначення поняття заохочення.

8.Назвiть види заохочень у трудовому правi та дайте їм харак& теристику.

9.Який iснує порядок застосування заохочень?

10.Розкрийте поняття дисциплiнарного проступку. Наведiть приклади.

11.Назвiть склад дисциплiнарного проступку.

12.Якi види стягнень застосовуються при загальнiй дисциплi& нарнiй вiдповiдальностi?

13.Якi види стягнень застосовуються при спецiальнiй дисцип& лiнарнiй вiдповiдальностi?

14.Назвiть особливостi спецiальної дисциплiнарної вiдповiда& льностi.

15.За якi порушення трудової дисциплiни допускається звiль& нення з роботи?

16.Чи можна поряд з дисциплiнарними стягненнями застосо& вувати до працiвника iншi види юридичної вiдповiдальностi?

17.Який iснує порядок накладення дисциплiнарних стягнень?

18.Який iснує порядок зняття дисциплiнарних стягнень?

19.Чим вiдрiзняється загальна дисциплiнарна вiдповiдальнiсть у трудовому правi вiд спецiальної?

20.В яких нормативних актах закрiпленi норми щодо спецi& альної дисциплiнарної вiдповiдальностi працiвникiв?

Нормативнi акти i лiтература

1.Конституцiя України // ВВР України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2.Кодекс законiв про працю України з постатейними матерiа& лами / Укладачi: В. С. Ковальський, Л. П. Ляшко. — К.: Юрiнком Iнтер, 2006. — С. 628—645.

3.Про оплату працi: Закон України вiд 24 березня 1995 року // ВВР України. — 1995. — № 17. Ст. 121.

4.Про статус суддiв: Закон України вiд 15 грудня 1992 року // ВВР України. —1993. — № 8. — Ст. 56.

5.Про квалiфiкацiйну комiсiю, квалiфiкацiйну атестацiю i дис& циплiнарну вiдповiдальнiсть суддiв судiв України: Закон України вiд 2 лютого 1994 року // ВВР України. — 1994. — № 22. — Ст. 140.

6.Про державну службу: Закон України вiд 16 грудня 1993 ро& ку // ВВР України. —1993. — № 52. — Ст. 490.

7.Про адвокатуру: Закон України вiд 19 грудня 1992 року // ВВР України. — 1993. — № 9. — Ст. 62.

8.Дисциплiнарний статут прокуратури України: Затверджений постановою Верховної Ради України вiд 6 листопада 1991 року // ВВР України. — 1992. — № 4. — Ст. 15.

9.Про вiдомчi заохочувальнi вiдзнаки: Указ Президента Украї& ни вiд 18 листопада 1996 року // Урядовий кур’єр. — 1996. — 28 лис& топада.

10.Примiрне положення про вiдомчi заохочувальнi вiдзнаки: Затверджене Указом Президента України вiд 13 лютого 1997 р.

№134/97 // Офiцiйнiй вiсник України. —1997. — № 9. — Ст. 22.

11.Положення про дисциплiну працiвникiв залiзничного транс& порту: Затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 сiчня 1993 року № 55 // Зiбрання постанов КМ України. — 1993. — № 4—5. — Ст. 71.

12.Типовые правила внутреннего трудового распорядка для рабо& чих и служащих предприятий, учреждений, организаций: Утвержден& ные постановлением Госкомтруда СССР и Секретариата ВЦСПС от 20 июля 1984 года // Бюллетень Госкомтруда СССР. —1984. —

№11.

13.Венедиктов В. С. Юридична вiдповiдальнiсть в науцi i прак& тицi трудового права // Радянське право. — 1991. — № 12. — С. 28—30.

14.Венедиктов В. С. Теоретические проблемы юридической от& ветственности в трудовом праве. —Х.: Консум, 1995. —136 с.

16.Скобелкин В. Н. Дисциплинарная и материальная ответ& ственность рабочих и служащих. — Воронеж, 1990. — 223 с.

17.Сыроватская Л. А. Ответственность за нарушение трудово& го законодательства. — М.: Юрид. лит., 1990. — 176 с.

18.Стависский П. Р. Дополнительные меры воздействия в тру& довом праве // Советское государство и право. — 1985. — № 5. — С. 68—73.

Ðîçäië ÕV

МАТЕРIАЛЬНА ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ СУБ’ªКТIВ ТРУДОВИХ ПРАВОВIДНОСИН

§ 1. Поняття, пiдстави та умови

матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв

Вiдповiдно до ст. 13 Конституцiї України держава за& безпечує захист прав усiх суб’єктiв права власностi, їх рiвнiсть перед законом. Механiзм, за допомогою якого забезпечується ви& конання конституцiйної норми закрiплений, окрiм цивiльного, господарського права, в нормах трудового права про матерiаль&

ну вiдповiдальнiсть. Вiдповiдно до ст. 130 КЗпП працiвники не& суть матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну пiдпри& ємству, установi, органiзацiї внаслiдок порушення покладених на них обов’язкiв.

Матерiальна вiдповiдальнiсть працiвника — це вид юри= дичної вiдповiдальностi, що полягає в обов’язку робiтника або службовця вiдшкодувати в установленому законом порядку i розмiрах пряму дiйсну шкоду, заподiяну пiдприємству (уста= новi, органiзацiї), на якому вiн працює, його протиправним i вин= ним невиконанням чи неналежним виконанням своїх трудових обов’язкiв.

У статтi 130 КЗпП визначенi пiдстави та умови матерiаль& ної вiдповiдальностi.

Пiдставою настання матерiальної вiдповiдальностi є трудо& ве майнове правопорушення, внаслiдок якого iншiй сторонi право& вiдносин завдана майнова шкода. Це вiдбувається, як правило, внаслiдок: порушення працiвником трудових обов’язкiв (нена& лежне виконання чи невиконання обов’язкiв, визначених зако& нодавством, Правилами внутрiшнього трудового розпорядку, тру& довим договором, контрактом) та наявностi юридичного факту заподiяння шкоди майну пiдприємства — (ч. 2 ст. 130 КЗпП) (втрата, пошкодження, знищення майна). Проте матерiальна вiд& повiдальнiсть може настати лише за наявностi певних умов. Умо

ви матерiальної вiдповiдальностi:

1)наявнiсть шкоди (пряма дiйсна шкода);

2)вина працiвника в заподiянiй шкодi (намiр чи необереж& нiсть);

3)протиправнiсть — порушення норм трудового законодав& ства шляхом дiї чи бездiяльностi (дiяння протиправне, якщо во& но являє собою невиконання юридичних обов’язкiв чи зловжи& вання правом, тобто заборонено правом);

4)наявнiсть причинного зв’язку мiж дiями чи бездiяльнiс& тю працiвника та заподiяною шкодою.

Виключають протиправнiсть:

— виконання трудової функцiї (ветеринар розпорядився зни& щити хворих тварин);

— нормальний виробничо&господарський ризик;

— наявнiсть непереборної сили;

— наявнiсть крайньої необхiдностi.