TrPravo

в) протягом року з дня вчинення дисциплiнарного проступку; г) визначається сторонами.

27. За появу на роботi у станi токсичного сп’янiння власник має право оголосити працiвниковi:

а) догану й позбавити його премiї;

б) догану й передати питання на розгляд ради трудового колек& тиву;

в) догану й перевести на iншу роботу строком до одного мiсяця; г) догану й звiльнити з роботи;

д) догану або звiльнити з роботи.

Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiн трудових правовiдносин

1.Матерiальна вiдповiдальнiсть вiдрiзняється вiд iнших видiв юридичної вiдповiдальностi:

а) суб’єктним складом;

б) розмiрами покриття шкоди;

в) порядком покриття заподiяної шкоди;

г) створенням належних умов для збереження майна;

д) обов’язком доводити вину працiвника в заподiяннi шкоди; є) усiма прелiченими випадками.

2.Правове значення матерiальної вiдповiдальностi виража& ється:

а) у поновленнi цiлiсностi майна;

б) у вихованнi у працiвникiв дбайливого ставлення до майна; в) у виданнi наказу про стягнення шкоди;

г) зверненнi до суду за захистом.

3.Пряма шкода охоплює:

а) зниження цiнностi майна;

б) погiршення i знецiнення майна; в) неотриманi доходи та прибутки; г) виплаченi штрафи та компенсацiї.

4.Шкода не є протиправною й не пiдлягає вiдшкодуванню, як& що вона заподiяна:

а) у разi крайньої необхiдностi; б) внаслiдок вказiвки керiвника;

в) у випадку нормального виробничо&господарського ризику; г) внаслiдок недотримання власником умови про виплату пре&

мiї працiвниковi.

б) суб’єктами, повнотою i порядком стягнення заподiяної шкоди; в) тiльки порядком стягнення заподiяної шкоди;

г) видами, пiдставами, правами i обов’язками суб’єктiв.

18. Розмiри обмеженої матерiальної вiдповiдальностi:

а) не бiльше середньомiсячної заробiтної плати; б) не бiльше п’ятимiсячної заробiтної плати;

в) не бiльше шкоди, заподiяної майну пiдприємства.

19. Керiвники несуть повну матерiальну вiдповiдальнiсть:

а) за незаконне звiльнення чи переведення працiвника;

б) за затримання виконання наказу керiвника вищого рiвня про поновлення працiвника на роботi;

в) за затримання виконання чи невиконання рiшення суду про поновлення працiвника на роботi;

г) за незаконне перемiщення працiвника на роботi.

20. До цiнностей, з приводу яких може виникати пiдвищена ма& терiальна вiдповiдальнiсть, належать:

а) дорогоцiннi метали та дорогоцiнне камiння;

б) ювелiрнi побутовi та промисловi вироби й матерiали; в) валютнi цiнностi;

г) тiльки платина, золото, алмази, корунд; д) усi перелiченi випадки.

21. Пiдвищена матерiальна вiдповiдальнiсть виникає:

а) тiльки з урахуванням дисциплiнарної вiдповiдальностi;

б) з урахуванням адмiнiстративної чи кримiнальної вiдповiдаль& ностi;

в) незалежно вiд будь&якої юридичної вiдповiдальностi.

22. До висновку про розслiдування обов’язково додаються:

а) письмовi пояснення особи (осiб), яка притягається до мате& рiальної вiдповiдальностi;

б) акти ревiзiй, перевiрок, iнвентаризацiй та iншi матерiали роз& слiдування;

в) довiдка про вартiсну оцiнку заподiяної шкоди;

г) проект розпорядження про затвердження факту розслiдування.

23. Наказ про притягнення до матерiальної вiдповiдальностi:

а) обов’язково доводиться до працiвникiв пiд розпис;

б) вивiшується на видному мiсцi (дошцi оголошень тощо); в) оголошується лише у трудовому колективi;

г) оголошується працiвниковi в уснiй формi.

МОДУЛЬ 7

Ðîçäië ÕVI

ОХОРОНА ПРАЦI

§ 1. Поняття охорони працi

та державна полiтика в цiй сферi

Вiдповiдно до ст. 3 Конституцiї України людина, її жит& тя i здоров’я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визна& ються в Українi найвищою соцiальною цiннiстю, а ст. 43 гаран& тує, що кожен має право на належнi, безпечнi i здоровi умови працi. Використання працi жiнок i неповнолiтнiх на небезпеч& них для їхнього здоров’я роботах забороняється. Безпосередньо реалiзується зазначена конституцiйна норма в iнститутi трудо& вого права «Охорона працi». Забезпечувати безпечнi умови пра& цi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, є одним iз основних обов’язкiв роботодавця.

Увузькому значеннi пiд охороною працi розумiється сукуп& нiсть заходiв щодо створення безпосередньо у процесi роботи нормальних i безпечних технiчних i санiтарно&гiгiєнiчних умов для всiх працюючих. Саме це значення, а не широке (етимоло& гiчне), найбiльш характерне при розглядi охорони працi як iн& ституту трудового права.

Охорона працi — це система правових, соцiально=економiч= них, органiзацiйно=технiчних i лiкувально=профiлактичних заходiв i засобiв, спрямованих на збереження здоров’я i працездатностi людини у процесi працi. Норми з охорони працi поширюються на всiх працiвникiв, що перебувають в трудових правовiдносинах.

Упоняття охорони працi входять i всi заходи, що спецiаль& но призначенi для створення особливих полегшених умов пра& цi для жiнок i неповнолiтнiх, а також працiвникiв зi зниженою працездатнiстю. Крiм Закону України «Про охорону працi», пра& вове регулювання охорони працi дiстало вiдображення в нор& мах глав «Охорона працi», «Праця жiнок», «Праця молодi» Ко&

дексу законiв про працю України, колективних договорах та iн& ших нормативно&правових актах.

З охороною працi пов’язанi також правовi норми, що нале& жать до iнших галузей права України. Зокрема, це:

—норми цивiльного права, що встановлюють майнову вiдпо& вiдальнiсть при ушкодженнi здоров’я або смертi громадянина;

—норми адмiнiстративного права, що визначають адмiнi& стративну вiдповiдальнiсть i порядок притягнення до неї грома& дян органами охорони працi;

—норми кримiнального права, що встановлюють вiдповiда& льнiсть при вчиненнi злочинiв у галузi охорони працi та технiки безпеки.

Цi норми виступають гарантом щодо створення безпечних i здорових умов працi та забезпечення їх дотримання i виконан& ня всiма суб’єктами правовiдносин. У них зосередженi санкцiї щодо вiдповiдальностi за порушення норм з охорони працi.

Державна полiтика в галузi охорони працi ґрунтується на принципах:

—прiоритету життя i здоров’я працiвникiв щодо результа& тiв виробничої дiяльностi;

—повної вiдповiдальностi власника за створення безпечних i нешкiдливих умов працi;

—комплексного розв’язання завдань охорони працi на основi нацiональних програм з цих питань та з урахуванням iнших на& прямiв економiчної та соцiальної полiтики, досягнень у галузi науки i технiки й охорони навколишнього середовища, соцiаль& ного захисту працiвникiв, повного вiдшкодування шкоди осо& бам, якi потерпiли вiд нещасних випадкiв на виробництвi та за& знали професiйних захворювань;

—встановлення єдиних нормативiв з охорони працi для всiх пiдприємств, незалежно вiд форми власностi i видiв їх дiяльностi;

—використання економiчних методiв управлiння охороною

працi;

—проведення полiтики пiльгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних i нешкiдливих умов працi;

—участi держави у фiнансуваннi заходiв щодо охорони працi;

—здiйснення навчання населення, професiйної пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв з питань охорони працi;

—забезпечення координацiї дiяльностi державних органiв, установ, органiзацiй i громадських об’єднань, що вирiшують рiз&

нi проблеми охорони здоров’я громадян, гiгiєни та безпеки пра& цi, а також мiжнародного спiвробiтництва в галузi охорони пра& цi, використання свiтового досвiду органiзацiї роботи щодо по& лiпшення умов i пiдвищення безпеки працi.

Правове регулювання охорони працi охоплює розроблення i прийняття загальних норм охорони працi, правил технiки без& пеки i виробничої санiтарiї; проведення профiлактичних захо& дiв, спрямованих на створення сприятливих умов працi, що за& побiгають виробничому травматизму i професiйним захворю& ванням, створення сприятливих умов працi i забезпечення її охорони на дiючих пiдприємствах у процесi виконання працiв& никами своїх трудових обов’язкiв; систематичне полiпшення i оздоровлення умов працi безпосередньо з участю самих трудо& вих колективiв; розробку додаткових заходiв щодо охорони пра& цi окремих категорiй осiб — жiнок, неповнолiтнiх, осiб зi зниже& ною працездатнiстю тощо.

Як система правових норм охорона працi формує iнститут Особливої частини трудового права України. Основнi норми цьо& го iнституту зосередженi в таких нормативних актах, як Кодекс законiв про працю України, Закон України «Про охорону пра& цi», Основи законодавства України про охорону здоров’я, спе& цiальнi положення, правила, стандарти, iнструкцiї щодо охоро& ни працi тощо.

За загальною класифiкацiєю система норм з охорони працi подiляється:

1)залежно вiд умов працi — на норми нормального та спецi& ального характеру;

2)за сферою поширення — це норми права, що охоплюють всi пiдприємства, установи, органiзацiї на територiї України та всi категорiї працiвникiв; конкретнi пiдприємства; визначене ко& ло працiвникiв.

§2. Органiзацiя охорони працi

на виробництвi

Органiзацiя охорони працi — це планування та реалi= зацiя власником (у тому числi через спецiально створенi служби й органи з охорони працi) системи органiзацiйних, технiчних, са= нiтарно=гiгiєнiчних та iнших заходiв, спрямованих на забезпечен= ня здорових i безпечних умов працi з установленням вiдповiдного нагляду та контролю.

Заходи з охорони працi закрiплюються нормативними акта& ми i деталiзуються в колективному договорi.

Власник зобов’язаний створити в кожному структурному пiд& роздiлi i на робочому мiсцi умови працi з урахуванням рекомен& дацiй нормативних актiв, а також забезпечити додержання прав працiвникiв, гарантованих законодавством про працю.

З цiєю метою власник забезпечує функцiонування системи управлiння охороною працi, для чого створює вiдповiднi служ& би i призначає посадових осiб, якi забезпечують вирiшення кон& кретних питань з охорони працi, затверджує iнструкцiї про їх& нi обов’язки, права та вiдповiдальнiсть, впроваджує прогресив& нi технологiї, досягнення науки й технiки, засоби механiзацiї та автоматизацiї виробництва, позитивний досвiд з охорони працi, забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випад& кiв, професiйних захворювань, органiзовує проведення атеста& цiї робочих мiсць на вiдповiднiсть їх нормативним актам з охо& рони працi, здiйснює контроль за додержанням працiвниками правил з технiки безпеки та виробничої санiтарiї.

Охороною працi на пiдприємствi керує власник або уповно& важений ним орган через створену ним службу з охорони працi (понад 50 працюючих на пiдприємствi). Працiвники служби ма= ють право:

—видавати приписи щодо усунення недолiкiв;

—вимагати вiдсторонення осiб, якi не пройшли медичного огляду, навчання, iнструктажу;

—зупиняти роботу виробництв, дiльниць, машин;

—надсилати керiвниковi подання про притягнення до вiд& повiдальностi працiвникiв, якi порушують вимоги з охорони працi.

Припис спецiалiста може скасувати керiвник. Лiквiдацiя служби охорони працi можлива лише при лiквiдацiї пiдприєм& ства.

Громадський контроль за охороною працi здiйснюють тру& довi колективи через обраних ними уповноважених, профспiл& ки — в особi своїх виборних органiв i представникiв.

За порушення законодавства та iнших нормативних актiв, створення перешкод для дiяльностi посадових осiб державно& го нагляду за охороною працi i представникiв профспiлок виннi працiвники притягаються до дисциплiнарної, адмiнiстративної, матерiальної або кримiнальної вiдповiдальностi.

§ 3. Розслiдування та облiк

нещасних випадкiв на виробництвi

У разi травмування працiвникiв або професiйних захво& рювань, або аварiй на виробництвi власник чи уповноважений ним орган повинен провести розслiдування. Порядок проведен& ня розслiдування регулюється положенням «Деякi питання роз& слiдування та облiку нещасних випадкiв, професiйних захворю& вань i аварiй на виробництвi», затвердженим постановою Кабi& нету Мiнiстрiв України вiд 25 серпня 2004 р. № 1112.

Дiя Положення поширюється на пiдприємства всiх форм власностi, на громадян, у тому числi на iноземцiв та осiб без громадянства, якi є власниками згаданих виробництв, i на кож& ного, хто виконує на цих пiдприємствах роботу за трудовим до& говором або контрактом, проходять практику чи залученi пра& цювати тут з iнших пiдприємств.

Порядок розслiдування та ведення облiку нещасних випад& кiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi визначає процедуру проведення розслiдування та ведення облiку нещас& них випадкiв, професiйних захворювань i аварiй, що сталися на пiдприємствах, в установах та органiзацiях незалежно вiд фор& ми власностi, виду економiчної дiяльностi або в їх фiлiях, пред& ставництвах, iнших вiдокремлених пiдроздiлах чи у фiзичних осiб — пiдприємцiв, якi вiдповiдно до законодавства використо& вують найману працю, а також тих, що сталися з особами, якi забезпечують себе роботою самостiйно, за умови добровiльної сплати ними внескiв на державне соцiальне страхування вiд не& щасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання.

Дiя Положення поширюється на: власникiв пiдприємств або уповноваженi ними органи, осiб, у тому числi iноземцiв та осiб без громадянства, якi вiдповiдно до законодавства уклали з ро& ботодавцем трудовий договiр, контракт або фактично були до& пущенi до роботи в iнтересах пiдприємства (працiвники), а та& кож на осiб, якi забезпечують себе роботою самостiйно.

Проведення розслiдування та ведення облiку нещасних ви& падкiв, що сталися з працiвниками пiд час прямування на робо& ту чи з роботи пiшки, на громадському, власному або iншому транспортному засобi, що не належить пiдприємству i не вико& ристовувався в iнтересах пiдприємства, здiйснюється згiдно з Порядком розслiдування та облiку нещасних випадкiв неви&