TrPravo

функцiй роботодавця. Такий пiдхiд законодавця пояснюється тим, що хоча формально (юридично) працiвник i роботодавець рiвнi, однак фактично можливостi роботодавця у сферi регулю& вання трудових вiдносин значно ширшi.

Найбiльш чiтко регламентованi права роботодавця щодо звiльнення працiвника. Зокрема, при розiрваннi трудового до& говору за iнiцiативою роботодавця, вiн повинен виходити не ли& ше iз суб’єктивних мiркувань, але i керуватися об’єктивними критерiями, передбаченими в законi, а у випадку виникнення спору саме на нього покладається обов’язок доказування обґрун& тованостi розiрвання трудового договору.

Типовим для законодавства про працю є включення до ньо& го норм про попереднє узгодження з представницькими органа& ми працiвникiв на пiдприємствi або адмiнiстративною владою питань, якi стосуються звiльнень, переведень тощо за iнiцiати& вою роботодавця.

У цiлому тенденцiя щодо регулювання звiльнень зводиться до того, що законодавство вирiшує проблеми звiльнень шляхом покладення на роботодавцiв бiльшої матерiальної вiдповiдаль& ностi за незаконнi звiльнення за рахунок пiдвищення розмiрiв грошових вихiдних допомог та компенсацiй звiльненим працiв& никам за завдану їм шкоду.

Основнi нормативнi акти регулювання трудових договорiв:

уБолгарiї —Трудовий кодекс 1986 р.;

уВеликобританiї — Закон про трудовi договори 1972 р., За& кон про строки та умови найму на роботу 1959 р., Закон про компенсацiйнi виплати у випадку звiльнення за скороченням штатiв 1955 р., Закон про охорону здоров’я та технiку безпе& ки на виробництвi 1974 р., значна роль традицiйно вiдводиться прецеденту;

уНiмеччинi — глава VI «Трудовий договiр» Нiмецького ци& вiльного укладення 1896 р., Закон про захист вiд звiльнень 1951 р., Закон про мiнiмальну тривалiсть вiдпустки, що надається пра& цiвникам 1963 р., Закон про виплату заробiтної плати у святко& вi днi 1951 р.;

в Iталiї — титул II пятої книги «Про працю на пiдприємствах» Цивiльного кодексу Iталiї 1942 р., Закон № 25 (про випробува& льний строк) 1955 р., Королiвський декрет&закон № 1825 (про договiр приватного найму) 1924 р. та iн.;

уСША — Закон про цивiльну службу (Закон Пендлтона) 1883 р., Закон про заборону дискримiнацiї у сферi працi працiв&

Нормативними актами, що регулюють забезпечення зайня& тостi, є:

уБолгарiї — Закон про захист вiд безробiття та заохочення зайнятостi вiд 2 грудня 1997 р., Положення про застосування Закону про захист вiд безробiття та заохочення зайнятостi вiд 6 липня 1998 р. та iн;

в Угорщинi — Закон IV про надання допомоги у працевла& штуваннi та матерiальне забезпечення безробiтних вiд 1991 р., наказ мiнiстра працi вiд 16 липня 1996 р. № 6 «Про допомогу в працевлаштуваннi, а також про допомогу, яка надається з Фон& ду ринку робочої сили для врегулювання неспрятливої ситуацiї

узв’язку iз зайнятiстю», наказ мiнiстра працi вiд 10 листопа& да 1999 р. № 8 «Про дозвiл iноземцям на здiйснення трудової дiяльностi в Угорщинi»;

уНiмеччинi — Соцiальний кодекс (т. 3 «Стимулювання працi»), Закон вiд 16 липня 1927 р. «Про трудове посередниц& тво та страхування по безробiттю», Закон вiд 25 червня 1969 р. «Про стимулювання працi», Закон вiд 26 липня 1994 р. «Про стимулювання зайнятостi», Закон вiд 9 липня 1990 р. «Про но& ве регулювання прав iноземцiв», Закон вiд 24 березня 1999 р. «Про новий порядок регулювання зайнятостi в незначних роз& мiрах»;

в Iталiї — Закон вiд 29 квiтня 1949 р. № 264 «Про забезпе& чення роботою та надання допомоги працiвникам, якi втратили роботу не зi своєї вини», Закон вiд 2 квiтня 1968 р. № 462 «Зага& льний порядок обов’язкового працевлаштування окремих кате& горiй осiб на державних та приватних пiдприємствах», Закон вiд 1 липня 1991 р. № 223 «Про норми з питань ринку робочої сили» та iн., Декрет&закон вiд 5 грудня 1992 р. № 472 «Про не& вiдкладнi заходи у сферi зайнятостi», Декрет&закон вiд 30 груд& ня 1989 р. № 416 «Про правове положення iноземцiв»;

уСША — Закон «Про загальну зайнятiсть та пiдготовку ро& бочої сили» 1973 р., Закон «Про рiвнi можливостi працевлаш& тування» 1972 р., Закон «Про повну зайнятiсть та збалансова& ний рiст» 1978 р.; Закон «Про соцiальне забезпечення» 1935 р., Закон «Про цивiльнi права» 1957 р.; до законодавчих актiв, що регулюють питання зайнятостi, також слiд вiднести Закон Ваг& нера&Пейдера, вiдповiдно до якого була створена федеральна служба зайнятостi США;

УВеликобританiї охорона працi регулюється рядом норма& тивних актiв, основними з яких є Закон про фабрики 1961 р. та Закон про охорону здоров’я та технiку безпеки на виробництвi 1974 р.

Охорона працi працiвникiв пiдприємств торгiвлi регулюєть& ся Законом про пiдприємства торгiвлi 1950 р. Охоронi працi дi& тей та пiдлiткiв присвяченi Закон про дiтей та пiдлiткiв (зайня& тiсть) 1938 р. i Закон про використання дитячої працi 1973 р. Крiм того, у сферi охорони працi застосовуються Закон про вiд& повiдальнiсть тимчасових власникiв 1957 р., Закон про доки та порти 1966 р., Закон про захист зайнятостi 1975 р. та iн.

В Угорщинi джерелами правового регулювання охорони пра& цi є:

— Закон ХСIII, 1993 р. про охорону працi; Закон ХХII, 1992 р. про Кодекс законiв про працю; постанова Уряду вiд 21 лютого 1995 р., № 2/1995 про використання штрафiв, нарахованих в зв’язку з порушенням норм охорони працi.

УСША питання охорони працi регулюються федеральним законодавством i законодавством окремих штатiв. Основним законом є Закон про технiку безпеки i охорону здоров’я 1970 р.

Уньому визначаються напрямки державної полiтики у данiй сферi суспiльних вiдносин, органи, вiдповiдальнi за розроблен& ня та встановлення стандартiв; контроль за дотриманням зако& нодавства, вiдповiдальнiсть за його порушення. Даний Закон є главою 15 «Технiка безпеки та охорона здоров’я» роздiлу 29 «Праця» Зводу законiв США. Закони про охорону працi шахта& рiв 1971 р. i 1977 р. мiстять положення про захист здоров’я на виробництвi та компенсацiйнi виплати в разi втрати здоров’я чи смертi. В усiх штатах прийнятi закони про компенсацiї найма& ним працiвникам шкоди життю та здоров’ю, нанесеної при ви& конаннi роботи.

Основний масив законодавства з даного питання мiститься в пiдзаконних актах — Нацiональних стандартах з технiки без& пеки, iнструкцiях, наказах, розпорядженнях Секретаря з трудо& вих питань Мiнiстерства працi США, спiльних рiшеннях та пра& вилах, виданих Секретарем з трудових питань i Секретарем з пи& тань охорони здоров’я, освiти та добробуту.

УФранцiї правова регламентацiя охорони працi мiститься у Кодексi про працю, Сiльськогосподарському кодексi, Кодексi соцiального забезпечення, а також в рядi некодифiкованих ак&

давцiв чи працiвникiв. Закон не вимагає, щоб члени Комiтету мали юридичну освiту чи були професiйними юристами. Термiн повноважень членiв Комiтету визначає мiнiстр (але не бiльше п’яти рокiв). Будь&який iз членiв Комiтету має право достроко& во залишити свою посаду, письмово повiдомивши про це мiнi& стра.

У свою чергу, мiнiстр може вiдкликати будь&якого члена Ко& мiтету у випадку виникнення обставин, що перешкоджають ви& конанню ними своїх обов’язкiв (наприклад, хвороба, професiй& на невiдповiднiсть, iнвалiднiсть).

Служба Консультацiй, примирень та арбiтражу забезпечує роботу Комiтету, надаючи усе необхiдне технiчне обладнання та персонал.

Промисловi трибунали Англiї, Уельсу та Шотландiї урегу& льованi Законом «Про трибунали та розслiдування» 1971 р. Цi органи розглядають трудовi спори, що виникають на вiдповiд& нiй територiї.

На правах Промислового трибуналу дiють комiтети по вiд& новленню на попереднє мiсце роботи осiб, якi пройшли служ& бу в армiї. Комiтет складається з професiйного юриста та двох представникiв роботодавцiв та працiвникiв. Усi члени комiтету назначаються лордом&канцлером iз числа осiб, рекомендованих Мiнiстром працi.

Нiмеччина. Дiяльнiсть судiв з трудових справ регулюється Законом вiд 3 вересня 1953 р. « Про трудовий суд». Система трудової юстицiї складається iз судiв трьох рiвнiв: мiсцевого, земельного та федерального. Найнижчою iнстанцiю є суди з тру& дових справ. Вони створюються на територiї всiх федеральних земель вiдповiдно до закону. До складу судiв входять професiйнi та непрофесiйнi суддi. Першi виконують функцiї голови, iншi — засiдателiв. Голова суду призначається за iнiцiативою компе& тентного земельного органу з урахуванням думки комiтету суду, шо створюється названим органом iз рiвної кiльностi представ& никiв профспiлок i об’єднань роботодавцiв, а також представ& никiв трудової юстицiї.

Професiйний суддя може працювати одночасно у декiлькох судах з трудових справ. Для замiщення посади професiйного суддi може бути встановлений випробувальний термiн.

Непрофесiйнi суддi призначаються вiдповiдною компетент& ною земельною установою за списками, дiючими в даному окрузi

профспiлками i об’єднаннями роботодавцiв. Термiн їх повнова&

жень складає чотири роки. Вони є в судi представниками iнте& ресiв працiвникiв та роботодавцiв i дiють на паритетних осно& вах. Вiдповiдно до § 21 Закону про трудовий суд непрофесiйними суддями можуть виступати особи не молодшi 25 рокiв, якi здiйснюють свою професiйну дiяльнiсть в окрузi, на територiї якого знаходиться даний суд з трудових справ.

Сторони роботодавцiв у трудовому спорi можуть представ& ляти як безпосередньо роботодавцi, так i особи, котрi офiцiй& но не мають цього статусу. Зокрема, до них вiдносяться члени представницьких органiв юридичних осiб; керуючi та iншi особи, уповноваженi здiйснювати прийняття на роботу; особи, яким ви& дана загальна довiренiсть на ведення справ; члени i службовцi об’єднань роботодавцiв iз вiдповiдними повноваженнями.

Вiд працiвникiв у судi дiють їх представники, що висува& ються профспiлками, iншими об’єднаннями працiвникiв з ме& тою захисту їх соцiальних чи професiйних iнтересiв (§ 23).

Забороняється в якостi непрофесiйного суддi дiяльнiсть чи& новникiв i службовцiв, зайнятих в судах по трудових справах. Крiм того, не допускається одночасно представлення iнтересiв роботодавцiв та працiвникiв у судi, а також здiйснення вказаних функцiй у декiлькох судах.

У складi судiв з трудових справ створюються палати, в якi входять голова i два непрофесiйнi суддi (вiд роботодавцiв та ро& бiтникiв). Кiлькiсть палат встановлюється рiшенням вищих зе& мельних органiв.

При необхiдностi для розгляду спорiв, що стосуються пев& них професiй та видiв робiт, а також певних груп працiвникiв, земельне правлiння може створювати спецiальнi палати. Як дру& га iнстанцiя виступають земельнi суди з трудових справ. Вищою iнстанцiєю у системi трудової юстицiї є Федеральний суд з тру& дових справ. Управлiння та нагляд за дiяльнiстю суду здiйснює Федеральний мiнiстр працi та соцiального забезпечення по уз& годженню з Федеральним мiнiстром юстицiї. Зазначенi функцiї можуть бути в установленому порядку переданi Президенту Фе& дерального суду з трудових справ1.

1 Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты. Сравнительно&правовое исследование / Под ред. Э. Б. Френкель. — М.: Юристъ, 2002. — С. 438—439, 442—445.

Питання для самоконтролю

1.Що таке мiжнародно&правове регулювання працi та у чому полягає його змiст?

2.Розкажiть про передумови створення Мiжнародної органi& зацiї працi та порядок її функцiонування.

3.Яка внутрiшня структура Мiжнародної органiзацiї працi, в чому полягають її функцiї та роль щодо регулювання працi.

4.Назвiть види мiжнародно&правових актiв про працю, охарак& теризуйте їх змiст, юридичну силу та значення.

5.Яка процедура вступу до Мiжнародної органiзацiї працi (МОП)?

6.Який порядок ратифiкацiї актiв МОП?

7.Дайте порiвняльну характеристику трудового законодав& ства України та країн СНД.

8.Дайте порiвняльну характеристику трудового законодав& ства України та країн далекого зарубiжжя.

Нормативнi акти i лiтература

1.Конституцiя України // ВВР України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2.Кодекс законiв про працю України з постатейними матерiа& лами / Укладачi: В. С. Ковальський, Л. П. Ляшко. — К.: Юрiнком Iнтер, 2006. — С. 117—118, 162—200.

3.Всеобщая декларация прав человека: Принята и провозглаше& на резолюцией 217 А (III) Генеральной Ассамблеи ООН от 10 де& кабря 1948 года // Международные акты о правах человека: Сб. до& кументов. — М.: Издательская группа НОРМА&ИНФРА&М, 1998. —

С.39—43.

4.Международный пакт об экономических, социальных и куль& турных правах: Принят и открыт для подписания, ратификации и присоединения резолюцией 2200 А (III) Генеральной Ассамблеи ООН от 16 декабря 1966 года // Международные акты о правах че& ловека: Сборник документов. — М. Издательская группа НОРМА& ИНФРА&М.,1998. — С. 44—52.

5.Угода мiж Урядом України i Урядом Росiйської Федерацiї про трудову дiяльнiсть i соцiальний захист громадян України i Росiї, якi працюють за межами кордонiв своїх держав // Людина i праця: Iнформацiйний бюлетень Мiнiстерства працi України. — 1995. — № 7.

6.Про правовий статус iноземцiв: Закон України вiд 4 лютого 1994 року // ВВР України. — 1994. — № 23. — Ст. 161.

7.Конвенцiя про застосування принципiв права на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв № 98 вiд 1 липня 1949 ро& ку // Iнформацiйний бюлетень Мiнiстерства працi України «Лю& дина i праця». — 1994. — № 9—10.

8.Про ратифiкацiю Конвенцiї Мiжнародної Органiзацiї Працi № 158 вiд 22 червня 1982 року про припинення трудових вiдносин з iнiцiативи пiдприємця Постанова Верховної Ради України 4 лютого 1994 року № 3933&XII // ВВР України. — 1994. — № 23. — Ст. 166.

9.Статут Мiжнародної Органiзацiї Працi вiд 10 травня 1944 ро& ку // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. — Вып. XVI. — М., 1957.

10.Тимчасове положення про умови i порядок оформлення iно& земним громадянам дозволiв на працевлаштування в Українi: За& тверджене наказом Мiнiстерства працi України вiд 5 травня 1993 ро& ку № 27 // Людина i праця: Iнформацiйний бюлетень Мiнiстерства працi України. — 1993. — № 9—10; 1996. — № 12.

11.Гармонiзацiя законодавства України з правом Європейсько& го Союзу / Вiдп. ред. А.М. Бойко. — Л.: Вид. ЛНУ, 2003. — 122 с.

12.Киселев И. Я. Зарубежное трудовое право: Учебник для вузов. — М.: Издательская группа НОРМА&ИНФРА&М. — М., 1998. — 263 с.

13.Международные акты о правах человека: Сб. документов. — М.: Издательская группа НОРМА&ИНФРА&М, 1998. — 784 с.

14.Права людини: Мiжнароднi договори України, декларацiї, до& кументи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. — К.: Наук. думка, 1992. — 199 с.

ТЕСТОВI ЗАВДАННЯ за модулем 8

Трудовi спори. Нагляд та контроль

за додержанням законодавства про працю

1.Трудовi спори подiляються на такi види:

а) iндивiдуальнi;

б) мiж членами трудового колективу; в) мiж колективами цехiв;

г) колективнi; д) усi названi.

2.Поняття визначення трудових спорiв охоплює:

а) неврегульованi шляхом безпосереднiх переговорiв супереч& ностi;