TrPravo

про повну матерiальну вiдповiдальнiсть, може запроваджувати& ся колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть.

Колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть у

трудовому правi — це часткова вiдповiдальнiсть, за якої кожна особа, що завдала шкоду, вiдшкодовує збитки лише у певнiй част= цi. Колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть уста& новлюється власником або уповноваженим ним органом за по& годженням з профспiлковим органом пiдприємства, установи, органiзацiї. Письмовий договiр про колективну (бригадну) ма& терiальну вiдповiдальнiсть укладається мiж пiдприємством, уста& новою, органiзацiєю i всiма членами колективу (бригади) за зго& дою кожного. Перелiк робiт, при виконаннi яких може запрова& джуватися колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть, умови її застосування, а також типовий договiр про колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальнiсть, розробляються за учас& тю профспiлкових об’єднань України i затверджуються Мiнi& стерством працi та соцiальної полiтики України (наказ Мiнi& стерства працi України вiд 12 травня 1996 р. № 43).

Колектив працює з матерiальними цiнностями на пiдставi взаємної довiри, тому склад бригади узгоджується з усiма її чле& нами i не може бути примусовим.

Бригада має право вiдводити окремi кандидатури працiвни& кiв, у тому числi включених до її складу.

Частка вiдповiдальностi кожного члена колективу (брига& ди) визначається залежно вiд термiну роботи у складi бригади i пропорцiйно розмiру заробiтної плати працiвника за перiод вiд останньої iнвентаризацiї до дня встановлення факту нанесення шкоди. Колектив звiльняється вiд вiдповiдальностi, якщо дове& дена вина когось iз членiв бригади чи встановлено факт крадiж& ки (нанесення шкоди) матерiальних цiнностей iншими особами, якi не входять до складу колективу (бригади).

§3. Визначення розмiру шкоди,

заподiяної працiвником пiдприємству, та порядок її покриття

Упроцедурi вiдшкодування шкоди значне мiсце нале& жить визначенню розмiру шкоди.

Визначення розмiру шкоди — це процедура встановлення вартостi завданих збиткiв з урахуванням об’єктивних i суб’єк= тивних обставин їх нанесення.

Розмiр заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї шко& ди визначається за фактичними втратами, на пiдставi даних бух& галтерського облiку виходячи з балансової вартостi (собiвар& тостi) матерiальних цiнностей за вирахуванням зносу згiдно з установленими нормами.

У разi розкрадання, недостачi, умисного знищення або уми& сного псування матерiальних цiнностей розмiр шкоди визнача& ється за цiнами, що дiють у данiй мiсцевостi на день вiдшкоду& вання шкоди. На пiдприємствах громадського харчування (на виробництвi та в буфетах) i в комiсiйнiй торгiвлi розмiр шкоди, заподiяної розкраданням або недостачею продукцiї i товарiв, ви& значається за цiнами, встановленими для продажу (реалiзацiї) цiєї продукцiї i товарiв. Законодавством може бути встановле& но окремий порядок визначення розмiру шкоди, що пiдлягає покриттю, в тому числi у кратному обчисленнi, заподiяної пiд& приємству, установi, органiзацiї розкраданням, умисним зiпсут& тям, недостачею або втратою окремих видiв майна та iнших цiн& ностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмiр шкоди перевищує її номiнальний розмiр. Розмiр шкоди, що пiдлягає покриттю, заподiяної з вини кiлькох працiвникiв, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду i межi ма& терiальної вiдповiдальностi.

Покриття шкоди працiвниками у розмiрi, що не перевищує середнього мiсячного заробiтку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керiвниками пiдпри& ємств, установ, органiзацiй та їхнiми заступниками — за розпо& рядженням вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу шляхом вiдрахування iз заробiтної плати працiвника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу має бути зроблено не пiзнiше двох тижнiв з дня виявлення заподiяної працiвником шкоди i звер& нено до виконання не ранiше семи днiв з дня повiдомлення про це працiвниковi. Якщо працiвник не згоден з вiдрахуванням або його розмiром, трудовий спiр за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У рештi випадкiв по& криття шкоди провадиться за поданням власником або упов& новаженим ним органом позову до районного (мiського) суду протягом одного року. Стягнення з керiвникiв пiдприємств, уста& нов, органiзацiй та їхнiх заступникiв матерiальної шкоди в су&

довому порядку провадиться за позовом вищестоящого в по& рядку пiдлеглостi органу або за заявою прокурора.

Суд при визначеннi розмiру шкоди, що пiдлягає покриттю, крiм прямої дiйсної шкоди враховує ступiнь вини працiвника i ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподiяно. Коли шкода стала наслiдком не лише винної поведiнки працiвника, а й вiдсутностi умов, що забезпечують збереження матерiальних цiнностей, розмiр покриття повинен бути вiдповiдно зменшений. Суд може зменшити розмiр покриття шкоди, заподiяної працiв& ником, залежно вiд його майнового стану, за винятком випад& кiв, коли шкода заподiяна злочинними дiями працiвника, вчи& неними з корисливою метою.

Для покладення на працiвника матерiальної вiдповiдальнос& тi за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен до& вести наявнiсть умов, передбачених статтями 130, 131 КЗпП.

§4. Матерiальна вiдповiдальнiсть роботодавцiв

за шкоду, заподiяну працiвникам у зв’язку з виконанням ними трудових обов’язкiв

Роботодавець несе матерiальну вiдповiдальнiсть перед працiвниками, заподiяну у зв’язку з виконанням ними трудових обов’язкiв у випадках, передбачених законодавством, та за умо& вами трудового договору чи контракту. Це один iз основних за& собiв захисту прав працiвникiв.

Матерiальна вiдповiдальнiсть роботодавця наступає:

—при порушеннi права працiвника на працю (при незакон& них переведеннях, звiльненнi, вiдстороненнi вiд роботи тощо);

—при порушеннi обов’язкiв власника чи уповноваженого ним органу щодо видачi документiв про працю та заробiтну пла& ту (неправильне заповнення, оформлення чи затримка видачi трудової книжки, заробiтної плати тощо);

—при незабезпеченнi збереження особистих речей працiв& ника пiд час роботи (крадiжка, пошкодження, знищення);

—за незабезпечення роботодавцем безпечних умов працi, що спричинило пошкодження здоров’я чи смертi працiвника — лише в окремих випадках.

Вiдповiдно до ст. 173 КЗпП шкода здоров’ю заподiяна калiц& твом чи iншим ушкодженням i життю працiвникiв при вико& наннi ними обов’язкiв, обумовлених трудовим договором, вiд&

шкодовується у встановленому законодавством порядку. Це один iз основних засобiв захисту громадян. Проте на сьогоднi однiєю з ключових гарантiй, встановлених у Законi України «Про охо& рону працi», є запровадження соцiального страхування вiд не& щасних випадкiв i професiйних захворювань. Двадцять третього вересня 1999 р. в Українi прийнято Закон «Про загальнообов’яз& кове державне соцiальне страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi працiвника». Цей Закон визначив систе& му, принципи та види соцiального страхування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, поря& док вiдшкодування шкоди, заподiяної застрахованому ушко& дженням його здоров’я, а також визначив обов’язки Фонду со& цiального страхування вiд нещасних випадкiв щодо сплати стра& хових виплат у разi настання страхових випадкiв. Сюди вхо& дить також забезпечення потерпiлого обслуговуванням вузько& профiльними лiкарями та лiкарями загальної практики; догляд медичними сестрами вдома, у лiкарнi, лiкувально&профiлактич& них закладах; забезпечення за певних умов (проживання в гур& тожитках) необхiдним житлом та iн. Вiдповiдно до зазначеного закону роботодавець звiльняється вiд вiдшкодування працiвни& ку шкоди за цiєю пiдставою, проте вiн зобов’язаний сплачувати страховi внески.

Вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України № 807 вiд 11 липня 2001 р. «Про визнання такими, що втратили чин& нiсть, деяких актiв Кабiнету Мiнiстрiв України» втратила чин& нiсть постанова Кабiнету Мiнiстрiв України № 472 вiд 23 черв& ня 1993 р. «Про затвердження Правил вiдшкодування власни& ком пiдприємства, установи i органiзацiї або уповноваженим ним органом шкоди, заподiяної працiвниковi ушкодженням здо& ров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язкiв», тому шкода, заподiяна життю, здоров’ю i працездатностi працiвника внаслiдок трудового калiцтва чи професiйного захворювання, з 1 квiтня 2001 р. фактично повинна вiдшкодовуватися Фондом соцiального страхування вiд нещасних випадкiв шляхом прове& дення страхових виплат. Вiдшкодування шкоди особам, якi отри& мали калiцтво на виробництвi до 1 квiтня 2001 року, здiйснюва& лось Фондом соцiального страхування вiд нещасних випадкiв з часу передачi пiдприємствами Фонду вiдповiдних документiв, якi пiдтверджували право працiвникiв на страховi виплати та

соцiальнi послуги, або коли таке право було встановлено в су& довому порядку. Доти, доки документи не були переданi Фон& ду, потерпiлi отримували належнi виплати та соцiальнi послуги вiд роботодавця (вiдповiдно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про страховi тарифи на загальнообов’язкове державне соцiальне стра& хування вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi» вiд 22 лю& того 2001 p.).

Вiдшкодування шкоди працiвниковi складається з виплати:

—втраченого ним заробiтку (залежно вiд ступеня втрати професiйної працездатностi, який визначає МСЕК);

—одноразової допомоги, зазначеної в колективному договорi;

—компенсацiї на медичну та соцiальну допомогу (додатко& ве харчування, лiки, протезування, санаторно&курортне лiкуван& ня, спецiальний догляд та iн.).

Доказом вини власника визначались:

—акт про нещасний випадок або професiйне захворювання;

—висновок службових осiб (органiв), якi здiйснюють конт& роль i нагляд за охороною працi та дотриманням законодавства про працю;

—медичний висновок про професiйне захворювання;

—вирок або рiшення суду, постанова прокурора, висновок органiв дiзнання або попереднього слiдства;

—рiшення про притягнення винних осiб до дисциплiнарної або адмiнiстративної вiдповiдальностi;

—показання свiдкiв;

—iншi докази. Цi факти можуть бути пiдставою для притяг& нення роботодавця до рiзних видiв юридичної вiдповiдальностi, якi передбаченi iншими галузями права.

При лiквiдацiї пiдприємств, установ, органiзацiй заборгова& нiсть щодо вiдшкодування шкоди, заподiяної працiвникам ушко& дженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обо& в’язкiв також виплачується Фондом соцiального страхування вiд нещасних випадкiв.

У разi калiцтва чи загибелi працiвника роботодавець, пра& цiвником якого є (був) потерпiлий, компенсує витрати, пов’я& занi з дiяльнiстю спецiальної комiсiї та залучених до її роботи спецiалiстiв. Вiдшкодування витрат на вiдрядження працiвни& кiв, якi є членами спецiальної комiсiї або залученi до її роботи, роботодавець здiйснює в розмiрах, передбачених нормами вiд&

шкодування витрат на вiдрядження за рахунок валових витрат, шляхом переказу вiдповiдної суми на реєстрацiйнi рахунки, вiд& критi в органах Державного казначейства бюджетним устано& вам, та поточнi рахунки, вiдкритi у банкiвських установах на те& риторiї України суб’єктами господарювання.

Питання для самоконтролю

1.Назвiть умови та пiдстави матерiальної вiдповiдальностi у трудовому правi.

2.Чим матерiальна вiдповiдальность у трудовому правi вiдрiз& няється вiд майнової вiдповiдальностi у цивiльному правi?

3.В яких випадках у трудовому правi наступає повна матерiа& льна вiдповiдальнiсть працiвника?

4.З якою категорiєю осiб укладається договiр про повну ма& терiальну вiдповiдальнiсть?

5.Назвiть правову основу регулювання колективної (бригад& ної) матерiальної вiдповiдальностi.

6.В яких випадках застосовується пiдвищена матерiальна вiд& повiдальнiсть?

7.Назвiть механiзм проведення вiдшкодування завданих збиткiв.

8.Якi обставини можуть бути врахованi при визначеннi роз& мiру вiдшкодування?

9.На кого покладається обов’язок доказування наявностi умов для покладення матерiальної вiдповiдальностi на працiвника?

Нормативнi акти i лiтература

1.Конституцiя України // Вiдомостi Верховної Ради Украї& ни. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2.Кодекс законiв про працю України з постатейними матерiа& лами / Укладачi: В. С. Ковальський, Л. П. Ляшко. — К.: Юрiнком Iнтер, 2006. — С. 603—628.

3.Про визначення розмiру збиткiв, завданих пiдприємству, уста& новi, органiзацiї розкраданням, знищенням (псуванням), недоста& чею або втратою дорогоцiнних металiв, дорогоцiнного камiння та валютних цiнностей: Закон України вiд 6 червня 1995 року // ВВР України. — 1995. — № 22. — Ст. 173.

4.Порядок визначення розмiру збиткiв вiд розкрадання, нестачi, знищення (псування) матерiальних цiнностей: Затверджений поста&

новою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 22 сiчня 1996 року № 116 // Зiбрання постанов КМ України. — 1996. — № 6. — Ст. 192.

5.Про затвердження Перелiку робiт, при виконаннi яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдаль& нiсть, умови її застосування i Типового договору про колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальнiсть: Наказ Мiнiстерства пра& цi України вiд 12 травня 1996 року № 43 // Людина i праця: Iнфор& мацiйний бюлетень Мiнiстерства працi України. — 1997. — № 1.

6.Про судову практику в справах про вiдшкодування шкоди, заподiяної пiдприємствам, установам, органiзацiям їх працiвника& ми: Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 29 грудня 1992 року № 14 // Право України. — 1993. — № 5—6.

7.Про практику розгляду судами трудових спорiв: Постанова Пленуму Верховного Суду України вiд 6 листопада 1992 року № 9 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримiнальних та цивiльних справах. — К., 1995. — С. 373.

8.Сергеев В. И. Материальная ответственность подотчетного ли& ца: практические рекомендации // Право и экономика. — 1998. —

№3. — С. 68—73.

9.Стависский П. Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. — Киев&Одесса: Вища школа, 1982. — 184 с.

10.Стависский П. Р. Материальная ответственность предприя& тия в трудовых отношениях. — Киев&Одесса: Вища школа, 1987. — 196 с.

11.Стависский П. Р., Чанышева Г. И. Материальная ответствен& ность предприятия и должностных лиц за нарушение обязанности выдачи работнику документов о труде и заработной плате // Пра& воведение. — 1987. — № 4. — С. 51.

12.Сыроватская Л. А. Ответственность за нарушение трудово& го законодательства. — М.: Юрид. лит., 1990. —176 с.

13.Хуторян Н. М. Теоретичнi проблеми матерiальної вiдповi& дальностi сторiн трудових правовiдносин: Монографiя. — К.: Iнсти& тут держави i права iм. В. М. Корецького НАН України. — 2002. — 264 с.

14.Хуторян Н. Вдосконалення регулювання матерiальної вiд& повiдальностi працiвника перед наймачем // Право України. — 1993. — № 5—6. — С. 29—32.

15.Хуторян Н. Матерiальна вiдповiдальнiсть власника перед працiвником //Право України. — 2000. — № 3. — С. 106—109.

16.Чернадчук В. Право на вiдшодування моральної шкоди: де& якi аспекти // Право України. — 1993. — № 3. — С. 21—23.

ТЕСТОВI ЗАВДАННЯ за модулем 6

Трудова дисциплiна

1.Визначення поняття трудової дисциплiни охоплює:

а) сукупнiсть правових норм;

б) регулювання внутрiшнього трудового розпорядку;

в) установлення трудових прав i обов’язкiв сторiн трудового договору;

г) заходи заохочення за успiхи в роботi;

д) заходи вiдповiдальностi за невиконання трудових обов’язкiв; е) заходи громадського впливу.

2.Трудова дисциплiна передбачає дисциплiну:

а) робочого часу; б) технологiчну; в) виробничу;

г) трудового колективу; д) працiвника.

3.Правовi методи забезпечення трудової дисциплiни — це:

а) переконання та виховання; б) заохочення та заходи примусу;

в) виховання та система стягнень; г) переконання, виховання, заохочення та примус.

4.Спецiальна дисциплiнарна вiдповiдальнiсть визначається:

а) статутами про дисциплiну; б) нормами окремих законiв;

в) положеннями про дисциплiну;

г) правилами внутрiшнього трудового розпорядку.

5.Внутрiшнiй трудовий розпорядок — це:

а) певний режим працi, що забезпечує органiзовану дiяльнiсть працiвникiв, виконання встановленої мiри працi;

б) режим контролю та нагляду за працiвниками; в) локальний нормативний акт.

6.До трудової книжки працiвника вносяться вiдомостi:

а) про оголошення подяки;

б) про нагородження вiдзнаками України. в) щодо просування по службi (роботi). г) про дисциплiнарнi стягнення.

7.Правовi норми з регулювання трудової дисциплiни мiстяться в:

а) Конституцiї України;

б) Кодексi законiв про працю України;

в) правилах внутрiшнього трудового розпорядку; г) спецiальних законах, статутах, положеннях; д) у всiх перелiчених випадках.

8.Основнi трудовi обов’язки працiвникiв:

а) додержання дисциплiни (трудової, технологiчної та iн.); б) збереження майна пiдприємства;

в) виконання трудових завдань;

г) вiдвищення квалiфiкацiї та продуктивностi працi; д) усi перелiченi випадки.

9.Основнi обов’язки роботодавця — це забезпечення:

а) фактичної зайнятостi працiвникiв; б) належних умов працi;

в) оплати працi за виконану роботу;

г) участi працiвникiв в управлiннi пiдприємствам; д) пiдвищення продуктивностi працi.

10. Мета заохочення охоплює:

а) вияв уваги до працiвника; б) визнання заслуг працiвника;

в) реалiзацiю принципу справедливостi; г) громадську пошану;

д) визначення статусу працiвника.

11. Правова роль заохочення полягає:

а) у застосуваннi його власником разом з профспiлковим орга& ном або за погодженням з ним;

б) в оголошеннi його наказом (розпорядженням);

в) у занесеннi запису про нього до трудової книжки працiвника; г) в обов’язковому оголошеннi про нього на загальних зборах.

12. Трудова дисциплiна забезпечується правовими заходами:

а) дисциплiнарного впливу; б) громадського впливу;

в) впливу трудового колективу; г) адмiнiстративного впливу;

д) усiма перелiченими заходами.

13.Умови застосування дисциплiнарної вiдповiдальностi:

а) дисциплiнарний проступок;

380 Модуль 6

б) протиправнiсть поведiнки працiвника; в) причинний зв’язок;

г) вина працiвника;

д) наявнiсть матерiальної шкоди.

14. Риси дисциплiнарної вiдповiдальностi:

а) законнiсть i доцiльнiсть;

б) справедливiсть i невiдворотнiсть;

в) правовi гарантiї вiд безпiдставного застосування стягнень; г) доцiльнiсть i громадська думка.

15. Правовi наслiдки дисциплiнарного звiльнення:

а) застосування, як правило, за погодженням з профспiлковим органом;

б) занесення запису про нього до трудової книжки; в) переривання безперервного трудового стажу;

г) втрата права на допомогу у зв’язку з тимчасовою непраце& здатнiстю;

16. Пiдставами дисциплiнарного звiльнення працівника не є:

а) скоєння прогулу;

б) поява на роботi в нетверезому станi;

в) систематичне порушення трудової дисциплiни; г) розкрадання державного чи громадського майна; д) перебування пiд арештом.

17. До дисциплiнарних стягнень при загальнiй дисциплiнарнiй вiдповiдальностi належать:

а) догана i сувора догана;

б) попередження i звiльнення; в) догана i звiльнення;

г) переведення на iншу роботу.

18. Види дисциплiнарної вiдповiдальностi:

а) загальна i iндивiдуальна; б) загальна i спецiальна;

в) спецiальна i за положеннями про дисциплiну; г) спецiальна та iндивiдуальна.

19. Рiшення про застосування дисциплiнарного стягнення прий& має:

а) власник або уповноважений ним орган;

б) власник за погодженням iз профспiлковим органом; в) власник за згодою ради трудового колективу;

д) громадська органiзацiя.