TrPravo

ку з особливостями органiзацiї їх працi розподiляється ними на свiй розсуд.

Такий режим робочого часу вводиться для окремих катего& рiй працiвникiв:

—керiвного, адмiнiстративно&управлiнського, технiчного та господарського персоналу;

—осiб, робочий час яких у зв’язку з особливостями працi не

пiддається точному облiку;

— осiб, якi розподiляють час для роботи на свiй розсуд. Ненормований робочий час обмежений не тiльки колом функ&

цiональних обов’язкiв чи обсягом роботи по займанiй посадi, а й загальновстановленими нормами робочого часу. Особливiстю є те, що тут допускається (виходячи з умов виробництва) епi& зодичний переробiток понад нормальну тривалiсть робочого ча& су, який компенсується встановленою пiдвищеною (а не додат& ковою) оплатою (як надурочна робота), та наданням додаткової вiдпустки (до 7 календарних днiв).

Перелiк професiй i посад, для яких допускається робота за ненормованим робочим днем, встановлюється в додатках до ко& лективного договору окремого пiдприємства, установи чи орга& нiзацiї. Ця умова обов’язково доводиться до працiвника при укладеннi трудового договору чи контракту.

На працiвникiв з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на пiдприємствi режим робочого часу. Тому ро& ботодавець не має права систематично залучати працiвникiв до роботи понад встановленої тривалостi робочого часу чи зобов’я& зувати їх приходити на роботу ранiше, вiдповiдно до Рекомен& дацiй про порядок надання працiвникам з ненормованим робо& чим днем щорiчної додаткової вiдпустки за особливий характер працi, затверджених наказом Мiнпрацi та соцiальної полiтики України вiд 10 жовтня 1997 р. № 7 iз змiнами вiд 5 лютого 1998 р. № 18.

Правове регулювання роботи у нiчний час.

Нiчним вважається час з 22=ої до 6=ої години доби.

При роботi в нiчний час встановлена тривалiсть роботи (змiни) скорочується на одну годину (ст. 54 КЗпП України). Це правило не поширюється на працiвникiв, для яких уже пе& редбачено скорочення робочого часу (п. 2 ч. 1 i ч. 3 ст. 51 КЗпП України).

Тривалiсть нiчної роботи зрiвнюється з денною в тих випад& ках, коли цього вимагають умови виробництва, зокрема на без& перервних виробництвах, а також на змiнних роботах при шес& тиденному робочому тижнi з одним вихiдним днем.

Забороняється залучення до роботи в нiчний час (ст. 55 КЗпП України):

1)вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей вiком до трьох ро& кiв (ст. 176 КЗпП України);

2)осiб, молодших вiсiмнадцяти рокiв (ст. 192 КЗпП України);

3)iнших категорiй працiвникiв, передбачених законодав& ством.

Робота жiнок у нiчний час не допускається, окрiм випадкiв, передбачених ст. 175 КЗпП України (за винятком галузей еко& номiки, де це спричинено особливою необхiднiстю i дозволя& ється як тимчасовий захiд).

Робота iнвалiдiв у нiчний час допускається лише за їх зго& дою i за умови, що це не суперечить медичним рекомендацiям (ст. 172 КЗпП України).

§ 2. Надурочнi роботи

та iншi види робочого часу

Правове регулювання надурочних робiт

Надурочними вважаються роботи понад встановлену трива& лiсть робочого дня (статтi 50, 52, 53 i 61 КЗпП України).

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочнi роботи лише у виняткових випадках, що визначають& ся законодавством, зокрема в ст. 62 КЗпП України:

1)при проведеннi робiт, необхiдних для оборони країни, а також вiдвернення громадського або стихiйного лиха, виробни& чої аварiї i негайного усунення їх наслiдкiв;

2)при проведеннi громадських необхiдних робiт по водопо& стачанню, газопостачанню, опаленню, освiтленню, каналiзацiї, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподiва& них обставин, якi порушують правильне їх функцiонування;

3)при необхiдностi закiнчити почату роботу, яка внаслiдок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технiчних умов виробництва не могла бути закiнчена в нормальний робо& чий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелi державного чи громадського майна, а також у разi не&

обхiдностi невiдкладного ремонту машин, верстатiв або iншого устаткування, коли несправнiсть їх викликає зупинення робiт для значної кiлькостi трудящих;

4)при необхiдностi виконання вантажно&розвантажуваль& них робiт з метою недопущення або усунення простою рухомо& го складу чи скупчення вантажiв у пунктах вiдправлення i при& значення;

5)для продовження роботи при нез’явленнi працiвника, який заступає на змiну, коли робота не допускає перерви; в цих випад& ках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негай& но вжити заходiв до замiни змiнника iншим працiвником.

Забороняється залучення до надурочних робiт (ст. 63 КЗпП України):

1)вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох ро& кiв (ст. 176 КЗпП України);

2)осiб, молодших 18 рокiв (ст. 192 КЗпП України);

3)працiвникiв, якi навчаються в загальноосвiтнiх школах i професiйно&технiчних училищах без вiдриву вiд виробництва, в днi занять (ст. 220 КЗпП).

Законодавством можуть бути передбаченi й iншi категорiї працiвникiв, яких забороняється залучати до надурочних робiт. Так, жiнки, якi мають дiтей вiком вiд 3 до 14 рокiв або дитину& iнвалiда, можуть залучатися до надурочних робiт лише за їх зго& дою (ст. 177 КЗпП України).

Надурочнi роботи можуть провадитися лише з дозволу ви& борного органу первинної профспiлкової органiзацiї пiдприєм& ства, установи, органiзацiї (ст. 64 КЗпП України). Для проведен& ня надурочних робiт необхiдно видання наказу (розпоряджен& ня) власником.

Надурочнi роботи не повиннi перевищувати для кожного працiвника чотирьох годин протягом двох днiв пiдряд i 120 го& дин на рiк. Власник або уповноважений ним орган повинен вес& ти облiк надурочних робiт кожного працiвника (ст. 65 КЗпП України).

За погодинною системою оплати працi робота в надурочний час оплачується в подвiйному розмiрi годинної ставки (ст. 106 КЗпП України). За вiдрядною системою оплати працi за робо& ту в надурочний час виплачується доплата у розмiрi 100 вiдсот& кiв тарифної ставки працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї, опла& та працi якого здiйснюється за погодинною системою, за всi

Вiдмiннiсть надурочних робiт вiд ненормованого робочого дня

вiдпрацьованi надурочнi години. У разi пiдсумованого облiку ро& бочого часу оплачуються як надурочнi всi години, вiдпрацьо& ванi понад встановлений робочий час в облiковому перiодi, у порядку, передбаченому частинами 1, 2 ст. 106 КЗпП України. Компенсацiя надурочних робiт наданням вiдгулу не допуска& ється. У табл. 4 розкрито вiдмiннiсть надурочних робiт вiд не& нормованого робочого дня.

На окремих пiдприємствах працiвники залучаються до чер& гувань. Чергування — це перебування працiвника за розпоря= дженням адмiнiстрацiї на пiдприємствi, в установi, органiза= цiї в неробочий час (пiсля закiнчення робочого дня, у вихiдний чи святковий день) як вiдповiдального за порядок i для оперативного вирiшення невiдкладних питань. Наприклад, вiдповiдно до п. 24

Типових правил внутрiшнього розпорядку для працiвникiв дер& жавних навчально&виховних закладiв України (затверджених наказом Мiнiстра освiти України вiд 20 грудня 1993 р. № 455), керiвник закладу освiти залучає педагогiчних працiвникiв до чер= гування в закладi. Графiк чергування i його тривалiсть затвер& джує керiвник закладу за погодженням з педагогiчним колекти& вом i профспiлковим органом.

Забороняється залучати до чергування у вихiднi i святковi днi вагiтних жiнок i матерiв, якi мають дiтей вiком до трьох ро& кiв. Жiнки, якi мають дiтей&iнвалiдiв або дiтей вiком вiд трьох до чотирнадцяти рокiв, також не можуть залучатись до чергу& вання у вихiднi i святковi днi без їх згоди.

На чергових не можуть покладатися функцiональнi обо& в’язки iнших працiвникiв (сторожа, прибиральницi, друкарки тощо). Чергування допускаються у виключних випадках за зго& дою профспiлкового представника не частiше одного разу на мi& сяць i тривалiстю не бiльше встановленого робочого дня (змiни). Чергування у святковi та вихiднi днi компенсуються наданням у найближчi десять днiв вiдгулу такої самої тривалостi, що й чергування. Зазначенi умови поширюються на працiвникiв з нормованим i ненормованим робочим часом.

§3. Режим та облiк

робочого часу

Поняття режиму робочого часу i порядок його встанов=

лення.

Режим роботи — це розподiл працi й вiдпочинку працiвникiв на пiдприємствi, в установi, органiзацiї протягом доби чи iншого календарного перiоду та встановлений порядок органiзацiї робо= ти пiдприємства.

До елементiв режиму роботи вiдносять: час початку та закiн& чення робочого дня чи змiни, початок i тривалiсть перерв, три& валiсть i, за винятком, порядок чергування змiн.

При змiнних роботах працiвники чергуються в змiнах рiв& номiрно в порядку, встановленому правилами внутрiшнього тру& дового розпорядку. Перехiд з однiєї змiни в iншу, як правило, має вiдбуватися через кожний робочий тиждень в години, якi ви& значаються графiками змiнностi (ст. 58 КЗпП).

Кодекс законiв про працю України визначає лише загальний порядок встановлення режиму роботи, а також окремi його еле& менти. Конкретнi режими роботи встановлюються самими пiд& приємствами i закрiплюються в таких правових формах, як ко& лективний договiр, правила внутрiшнього трудового розпорядку (затверджуються трудовим колективом за поданням роботодав& ця i профспiлкового представника на пiдставi типових правил), графiки змiнностi, графiки робiт, розпорядок робочого дня (змi& ни). Наприклад, час початку i закiнчення роботи i обiдньої пе& рерви науково&педагогiчних працiвникiв встановлюється Пра& вилами внутрiшнього розпорядку конкретного закладу освiти. Для окремих працiвникiв умовами контракту може бути перед& бачений iнший режим роботи.

Режим роботи не слiд ототожнювати з режимом робочого часу. Вони спiввiдносяться як цiле i частина.

Режим робочого часу — це закрiплений, як правило, локаль= ними нормативними актами та обов’язковий для працiвникiв окремого пiдприємства порядок розподiлу норми робочого часу в межах рiзних календарних перiодiв.

Вiд режиму робочого часу залежить ефективнiсть викорис& тання кадрiв, технiки, узгоджена дiяльнiсть колективу та трудо& ва дисциплiна.

Формування режиму робочого часу залежить вiд:

—характеру виробництва;

—суб’єктного складу працiвникiв;

—роботи громадського транспорту тощо.

Як зазначалось, необхiдно вiдрiзняти режим робочого часу, який стосується працiвникiв, вiд режиму роботи, який стосу& ється пiдприємства. Пiдприємства, наприклад, можуть працю& вати цiлодобово, а працiвники — позмiнно. В окремих випадках цi режими можуть збiгатися.

Види режимiв робочого часу:

—однозмiнний (застосовується на бiльшостi пiдприємств при фiксованiй тривалостi робочого дня);

—багатозмiнний (при безперервному виробництвi);

—особливий (з розподiлом часу на частини, наприклад, ро& бота водiїв у години пiк, артистiв — пiд час репетицiй, концер& тiв, виступiв) ст. 60 КЗпП України;

—гнучкий (може встановлюватися для окремих працiвни& кiв (iндивiдуальний режим) чи структурних пiдроздiлiв з ура&

хуванням ст. 91 КЗпП України або особливостей роботи пiд& приємства);

—режим з вахтовим методом роботи (робота проводиться поза мiсцем постiйного проживання працiвника на значному вiд& даленнi, коли робота здiйснюється в спецiальних вахтових мiс& течках);

—режим ненормованого робочого дня (встановлюється для працiвникiв, коли час їх роботи не пiддається точному облiку, наприклад керiвникiв, державних службовцiв, працiвникiв сiль& ського господарства та iн.).

Облiк робочого часу.

Згiдно iз законодавством (ст. 50 КЗпП України) нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень, але у зв’язку iз застосуванням рiзних ре& жимiв робочого часу не завжди в межах робочого тижня можна цього дотриматися. З метою дотримання норм трудового зако& нодавства застосовуються два види облiку робочого часу — по& денний i пiдсумований. Поденний облiк застосовують за одна& кової тривалостi робочого дня протягом певного календарного перiоду — тижня, мiсяця, року. Порядок його введення визна& чає власник самостiйно по окремих структурних пiдроздiлах.

На безперервно дiючих пiдприємствах, в установах, орга& нiзацiях, де за умовами виробництва не може бути дотримана щоденна однакова тривалiсть робочого часу, для окремих кате& горiй працiвникiв (наприклад, для працiвникiв метрополiтену, залiзничного, водного, авiатранспорту, при вахтовому методi органiзацiї працi тощо) застосовується пiдсумований облiк ро& бочого часу за певнi перiоди (мiсяць, квартал, рiк). Встановлю& ється вiн спецiальними нормативними актами.

Таким чином, облiк робочого часу — це виявлення i фiксацiя виходiв на роботу, отримання даних про фактично вiдпрацьо= ваний час кожним працiвником. Метою облiку робочого часу є контроль за виконанням робiтниками, службовцями та адмiнi& страцiєю встановленої законом норми тривалостi працi. Вiн до& зволяє виявити втрати робочого часу, їх причини, не допускати незаконного застосування надурочних робiт.

Пiдсумований облiк робочого часу — це фiксацiя робочого часу при режимi працi, коли тривалiсть щоденної роботи (робо= чої змiни) може вiдхилятися в певних межах вiд норми робочого дня, однак ця норма дотримується в середньому за певний перiод

(календарний тиждень, мiсяць, квартал, розрахунковий рiк). Пе& реробiток компенсується додатковими днями вiдпочинку за об& лiковий перiод.

Питання для самоконтролю

1.Розкрийте поняття робочого часу.

2.Назвiть види робочого часу та критерiї його класифiкацiї.

3.Чим вiдрiзняється скорочений робочий час вiд неповного?

4.Який порядок регламентацiї та облiку робочого часу при вахтовому методi органiзацiї працi?

5.Що таке пiдсумований облiк робочого часу?

6.У чому полягає особливiсть ненормованого робочого часу?

7.Який iснує порядок залучення до роботи працiвникiв у нiч& ний час?

8.Назвiть законодавчi обмеження залучення до роботи пра& цiвникiв у нiчний час.

9.Якi iснують законодавчi обмеження щодо залучення пра& цiвникiв до надурочних робiт?

10.Що таке режим робочого часу?

11.Назвiть види режимiв роботи.

12.Який порядок та умови застосування гнучкого режиму ро& бочого часу?

Нормативнi акти i лiтература

1.Конституцiя України // Вiдомостi Верховної Ради Украї& ни. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2.Кодекс законiв про працю України з постатейними матерiа& лами / Укладачi: В. С. Ковальський, Л. П. Ляшко. — К.: Юрiнком Iнтер, 2006. — С. 416—425.

3.О дежурствах на предприятиях и в учреждениях: Постанов& ление Секретариата ВЦСПС от 2 апреля 1954 года // Справочник профработника. — М., 1983.

4.Венедиктова В. М. Правове регулювання вiдхилень вiд нор& мальної тривалостi робочого часу: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — К., 1999.

5.Венедиктова В. М. Регулювання робочого часу в умовах рин& кової економiки // Право України — 1999. — № 7. — С. 104—107.

6.Глазырин В. В. Рабочее время и время отдыха иностранного гражданина // Право и экономика. —1998. — № 5. — С. 64—66.

Ðîçäië ÕI

ЧАС ВIДПОЧИНКУ

§1. Поняття та види

часу вiдпочинку

Вiдповiдно до ст. 45 Конституцiї України кожен, хто працює, має право на вiдпочинок. Це право забезпечується на& данням днiв щотижневого вiдпочинку, оплачуваної щорiчної вiд& пустки, скороченого робочого дня щодо окремих професiй i ви& робництв, скороченої тривалостi роботи у нiчний час. Цi консти& туцiйнi основи деталiзуються в нормах трудового законодавства, зокрема, главi V КЗпП України «Час вiдпочинку», Закону Украї& ни «Про вiдпустки» та iнших нормативних актах. Змiст чинних правових норм у цiй сферi сформувався в результатi постiйної боротьби робiтникiв за свої права та вимог профспiлок.

Час вiдпочинку — це календарний перiод, протягом якого ро= бiтники та службовцi звiльняються вiд виконання своїх трудо= вих обов’язкiв i можуть його використовувати на свiй розсуд.

Види часу вiдпочинку

1. Перерви протягом робочого дня. Протягом робочого дня повинна бути надана перерва для вiдпочинку i харчування, яка, як правило, встановлюється через 4 години пiсля початку робо& ти i тривалiстю не бiльше 2 годин. Мiнiмальна межа в законi не визначена, тому правилами внутрiшнього трудового розпоряд& ку i графiками змiнностi тривалiсть перерви встановлюється окремо на кожному пiдприємствi. На безперервних виробниц& твах працюючим надається можливiсть прийняття їжi в будь& який час протягом робочого дня (змiни). Перелiк таких робiт, порядок i мiсце приймання їжi встановлюються роботодавцем за погодженням з профспiлковим органом пiдприємства, уста& нови, органiзацiї. Цi перерви не включаються в робочий час, то& му працiвники можуть використовувати їх на свiй власний роз& суд, у тому числi залишати на час перерви мiсце роботи.

Вiдповiдно до ст. 183 КЗпП жiнкам, що мають дiтей вiком до пiвтора року, крiм загальної перерви для вiдпочинку i харчу& вання, надаються перерви для годування дитини не рiдше нiж через три години i тривалiстю не менше 30 хвилин кожна. При наявностi двох i бiльше грудних дiтей тривалiсть перерви вста&

новлюється не менше години. Строки i порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспiлковим органом пiдприємства, уста& нови, органiзацiї i з урахуванням бажання матерi. Перерви для годування дитини включаються в робочий час i оплачуються за середнiм заробiтком. Окрiм цього є технiчнi та iншi перерви.

Тим робiтникам i службовцям, якi працюють у холодну пору року на вiдкритому повiтрi або в закритих неопалюваних при& мiщеннях, надаються за рiшенням власника спецiальнi перерви для обiгрiву i вiдпочинку.

Спецiальнi перерви для вiдпочинку, крiм обiдньої, встанов& люються вантажникам та iншим особам, зайнятим важкою фi& зичною працею. Їх тривалiсть та перiодичнiсть встановлює без& посереднiй керiвник, залежно вiд iнтенсивностi працi.

2.Щоденний (мiжзмiнний) вiдпочинок (вiдпочинок, що нада= ється пiсля робочої змiни). Тривалiсть перерви в роботi мiж змi& нами має бути не меншою подвiйної тривалостi часу роботи в попереднiй змiнi (включаючи i час перерви на обiд). Призна& чення працiвника на роботу протягом двох змiн пiдряд заборо& няється (ст. 59 КЗпП).

3.Щотижневий вiдпочинок (вихiднi днi).

При п’ятиденному робочому тижнi працiвникам надається два вихiдних днi на тиждень (в основному субота та недiля), а при шестиденному робочому тижнi — один вихiдний день (ст. 67 КЗпП). Загальним вихiдним днем, як правило, є недiля. Другий вихiдний день при п’ятиденному робочому тижнi, якщо вiн не визначений законодавством, визначається графiком роботи пiд& приємства, установи, органiзацiї за погодженням з їх профспiл& ковим органом i, як правило, має надаватися пiдряд. Коли свят& ковий або неробочий день збiгається з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового або неробо& чого дня.

На пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де робота не мо& же бути перервана в загальний вихiдний день у зв’язку з необ& хiднiстю обслуговування населення (магазини, пiдприємства по& бутового обслуговування, театри, музеї i т. iн.), вихiднi днi вста& новлюються мiсцевими держадмiнiстрацiями та радами (ст. 68 КЗпП).

Також на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, зупинен& ня роботи яких неможливе з виробничо&технiчних умов або че&