TrPravo

Питання для самоконтролю

1.Дайте визначення соцiального партнерства, назвiть його ви& ди (моделi).

2.Розкрийте сутнiсть соцiального партнерства та розкажiть про тенденцiї його становлення та розвитку в Українi.

3.Якi особливостi соцiального партнерства в країнах Європи та Америки.

4.У чому полягає рiзниця мiж колективними договорами та угодами?

5.Якi є види угод? Охарактеризуйте їх.

6.Хто виступає сторонами угод?

7.Де реєструються колективнi угоди?

8.Що таке колективний договiр i в яких аспектах його можна розглядати?

9.Яке значення колективного договору?

10.Яка роль колективного договору в реалiзацiї повноважень трудового колективу?

11.На якi строки укладається колективний договiр вiдповiдно до законодавства?

12.Назвiть сторони колективного договору.

13.Назвiть етапи укладення колективних договорiв.

14.Назвiть сферу поширення колективного договору.

15.Якi основнi фактори визначають змiст колективного дого& вору?

16.Яка загальна структура колективного договору?

17.На якi групи подiляються умови колективного договору?

18.Що включають у себе нормативнi положення колективного договору?

19.Якi додатки є невiд’ємною частиною колективного договору?

20.Де реєструються колективнi угоди та договори?

21.Якi органи здiйснюють контроль за дотриманням умов ко& лективного договору?

Нормативнi акти i лiтература

1.Конституцiя України // ВВР України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2.Кодекс законiв про працю України з постатейними матерiа& лами / Укладачi: В. С. Ковальський, Л. П. Ляшко. — К.: Юрiнком Iнтер, 2006. — С. 203—230.

3.Про колективнi договори i угоди: Закон України вiд 1 липня 1993 року // ВВР України. —1993. — № 36. — Ст. 361; Голос Украї& ни. — 1997. — 8 лютого.

4.Положення про порядок повiдомної реєстрацiї галузевих i ре& гiональних угод, колективних договорiв: Затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 квiтня 1994 року № 225 // Зiбран& ня постанов КМ України. — 1994. — № 8. — Ст. 193.

5.Генеральна угода мiж Кабiнетом Мiнiстрiв України, всеукра& їнськими обєднаннями органiзацiй роботодавцiв i пiдприємцiв та все& українськими профспiлками i профоб’єднаннями на 2008—2009 ро& ки вiд 15 квітня 2008 року // Урядовий кур’єр. — 2008. — № 82 (3742) від 06.05.2008.

6.Акопова Е. М., Еремина С. Н. Договоры о труде. — Ростов&на& Дону: Феникс, 1995. — 464 с.

7.Лосиця I. Колективний договiр в нових умовах господарюван& ня // Право України. —1997. — № 5. — С. 73—76.

8.Фролов О., Черненко В. О коллективном договоре предприя& тия // Социалистический труд. —1991. — № 8. — С. 104—110.

9.Шебанова А. И. Соглашения и коллективные договоры в усло& виях формирования рыночных отношений // Государство и право. — 1993. — № 5. — С. 69—80.

Ðîçäië VIII

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ЗАЙНЯТОСТI ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

§1. Загальна характеристика законодавства

про зайнятiсть населення

Вiдносини зайнятостi в Українi регулюються Законом «Про зайнятiсть населення» та iншими нормативно&правовими актами України, прийнятими вiдповiдно до цього Закону. Зако& нодавство про зайнятiсть поширюється на iноземних громадян, якi постiйно проживають в Українi, та осiб без громадянства, як& що iнше не передбачено мiжнародно&правовими нормами, якi ратифiкувала Україна. Так, умовах ринкової економiки i рiвно& правностi рiзних форм власностi законодавство про зайнятiсть визначає правовi, економiчнi та органiзацiйнi основи зайнятос& тi населення України та його захисту вiд безробiття, а також со&

ної пiдготовки, освiти, з урахуванням суспiльних потреб, всiма доступними засобами, включаючи професiйну орiєнтацiю i пе& репiдготовку;

г) компенсацiю матерiальних витрат у зв’язку з направлен& ням на роботу в iншу мiсцевiсть;

д) виплату вихiдної допомоги працiвникам, якi втратили по& стiйну роботу на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, у випадках i на умовах, передбачених чинним законодавством;

е) безплатне навчання безробiтних новим професiям, пере& пiдготовку в навчальних закладах або в системi державної служ& би зайнятостi з виплатою стипендiї;

є) виплату безробiтним в установленому порядку допомоги по безробiттю, матерiальної допомоги по безробiттю, матерiаль& ної допомоги по безробiттю членам сiм’ї, якi перебувають на їх утриманнi, та iнших видiв допомоги;

ж) включення перiоду перепiдготовки та навчання нових професiй, участi в оплачуваних громадських роботах, одержан& ня допомоги по безробiттю та матерiальної допомоги по безро& бiттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу;

з) надання роботи за фахом на перiод не менше трьох рокiв молодим спецiалiстам — випускникам державних навчальних закладiв, ранiше заявлених пiдприємствами, установами, орга& нiзацiями.

Державнi органи забезпечують публiкацiю статистичних да& них та iнформацiйних матерiалiв про пропозицiї та попит на ро& бочу силу, можливостi працевлаштування, професiйної пiдго& товки i перепiдготовки, професiйної орiєнтацiї i соцiально&тру& дової реабiлiтацiї.

Крiм зазначеного Закону, питання зайнятостi регулюється ще такими нормативними актами:

—конвенцiєю МОП № 2 «Про безробiття» (1919 року), № 122 «Про полiтику в галузi зайнятостi» (1964 року);

—постановою КМ України «Про хiд виконання завдань Про& грами дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України, спрямованих на регулювання ринку працi та зайнятостi населення» вiд 28 черв& ня 1997 року № 643;

—постановою КМ України «Про затвердження положень щодо застосування Закону України «Про зайнятiсть населення» вiд 27 квiтня 1998 року № 578 та ін.

§2. Поняття зайнятостi населення,

їївиди

Зайнятiсть — це дiяльнiсть громадян, пов’язана iз за= доволенням особистих i суспiльних потреб, яка не суперечить законодавству i, як правило, приносить їм дохiд у грошовiй або iншiй формi.

Зайнятiсть населення, що проживає на територiї України, за& безпечується державою шляхом проведення активної соцiаль& но&економiчної полiтики, спрямованої на задоволення його по& треб у добровiльному виборi виду дiяльностi, стимулювання створення нових робочих мiсць i розвитку пiдприємництва.

Державна полiтика зайнятостi охоплює:

—створення державних i суспiльних структур iз зайнятостi;

—квотування та бронювання мiсць для неконкурентоспро& можних прошаркiв населення, якi шукають роботу (молодi спе& цiалiсти, iнвалiди тощо);

—стимулювання створення додаткових робочих мiсць (по& датковi пiльги, дотацiї для пiдприємцiв);

—встановлення державних гарантiй для незайнятого насе& лення (виплати, допомоги).

В Українi до зайнятого населення належать громадяни, якi проживають на територiї держави на законних пiдставах, а саме:

—особи, якi працюють за наймом на умовах повного або не& повного робочого дня (тижня) на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, незалежно вiд форми власностi, у мiжнародних та iноземних органiзацiях в Українi i за кордоном та у фiзичних осiб — роботодавцiв (шляхом укладення трудового договору, контракту);

—громадяни, якi самостiйно забезпечують себе роботою, включаючи пiдприємцiв, осiб, зайнятих iндивiдуальною трудо& вою дiяльнiстю, творчою дiяльнiстю, члени кооперативiв, фер& мери та члени їх сiмей, що беруть участь у виробництвi;

—обранi, призначенi або затвердженi на оплачувану поса& ду в органах державної влади, управлiння та громадських об’єд& наннях;

—громадяни, якi проходять службу в Збройних Силах Украї& ни, Службi безпеки України, Прикордонних вiйськах України, вiйськах внутрiшньої та конвойної охорони i цивiльної оборони України, органах внутрiшнiх справ, iнших вiйськових форму&

ваннях, створених вiдповiдно до законодавства України, альтер& нативну (невiйськову) службу;

—особи, якi проходять професiйну пiдготовку, перепiдгото& вку i пiдвищення квалiфiкацiї з вiдривом вiд виробництва: на& вчаються в денних загальноосвiтнiх школах i вищих навчаль& них закладах;

—працюючi громадяни iнших країн, якi тимчасово перебу& вають в Українi i виконують функцiї, не пов’язанi iз забезпечен& ням дiяльностi посольств i мiсiй;

—особи, якi тимчасово не працюють у зв’язку з вiдпусткою, призупиненням виробництва, пов’язаним зi страйком.

Законодавством України можуть передбачатися й iншi ка& тегорiї зайнятого населення.

Види зайнятостi:

—залежно вiд тривалостi роботи — постiйна, тимчасова, в тому числi сезонна (наприклад, пов’язана з сезоннiстю вироб& ництва, робота в курортних зонах); тимчасова зайнятiсть пов’я& зана з виконанням короткочасної роботи (наприклад, участь у передвиборнiй агiтацiї, робота у дитячих таборах вiдпочинку пiд час вiдпустки тощо);

—залежно вiд форми власностi пiдприємства — зайнятiсть на державних, приватних, комунальних пiдприємствах;

—залежно вiд статусу суб’єктiв:

вiд громадянства (зайнятiсть громадян України, iноземцiв, осiб без громадянства); вiд конкурентноспроможностi (зайня= тiсть неповнолiтнiх, жiнок, що мають малолiтнiх дiтей, iнвалi= дiв, пенсiонерiв);

—залежно вiд способу — самозайнятiсть, зайнятiсть через державнi чи iншi уповноваженi установи. Самостiйна зайня= тiсть — iндивiдуальна та творча трудова дiяльнiсть (торгiвля га& зетами, ремонт взуття, пошиття одягу, торгiвля сiльськогоспо& дарськими продуктами, праця художникiв, письменникiв та iн.);

—за обсягом виконання обов’язкiв — повна, часткова (непов= на). Повною є зайнятiсть, при якiй людина працює протягом повного робочого дня i повного робочого тижня. Вiдповiдно при частковiй (неповнiй) зайнятостi цi умови не додержуються;

—залежно вiд кiлькостi виконуваних робiт — первиннна та вторинна. Первинною називають зайнятiсть за основним мiс& цем роботи. Вторинною зайнятiстю називають роботу за сумiс& ництвом;

—залежно вiд законностi — легальна, нелегальна, нерегла= ментована. Легальна зайнятiсть — органiзовується та оформля& ється вiдповiдно до чинного законодавства. Нелегальна зайня& тiсть — це та, що суперечить чинному законодавству, зокрема трудовому. Нерегламентована — трудова дiяльнiсть, що здiйс& нюється без укладання трудового договору i ґрунтується на вза& ємнiй довiрi працiвника i роботодавця;

—залежно вiд категорiї працiвникiв та наявностi вакансiй — демографiчна, або структурна зайнятiсть (наприклад, у шахтар& ських регiонах бiльше в наявностi робочих мiсць для чоловiкiв).

§3. Державна служба зайнятостi,

їїструктура та повноваження

Для реалiзацiї державної полiтики зайнятостi населен& ня, професiйної орiєнтацiї, пiдготовки i перепiдготовки, праце& влаштування та соцiальної пiдтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабiнетом Мiнiстрiв Украї& ни, створюється державна служба зайнятостi, дiяльнiсть якої здiйснюється пiд керiвництвом Мiнiстерства працi та соцiаль& ної полiтики України, мiсцевих державних адмiнiстрацiй та орга& нiв мiсцевого самоврядування.

Державна служба зайнятостi — це державний орган, ство= рений для реалiзацiї полiтики зайнятостi населення, професiй= ної орiєнтацiї, пiдготовки i перепiдготовки, працевлаштування та соцiальної пiдтримки тимчасово не працюючих громадян. Її дiяльнiсть здiйснюється пiд керiвництвом Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики України, мiсцевих державних адмiнiстрацiй та органiв мiсцевого самоврядування.

Державна служба зайнятостi складається з:

Державного центру зайнятостi Мiнiстерства працi та соцi& альної полiтики України, центру зайнятостi Автономної Респуб& лiки Крим, обласних, Київського та Севастопольського мiсь& ких, районних, мiських i районних у мiстах центрiв зайнятостi, центрiв органiзацiї професiйного навчання незайнятого насе& лення i центрiв професiйної орiєнтацiї населення, iнспекцiй по контролю за додержанням законодавства про зайнятiсть насе& лення.

Регулювання правового становища державних службовцiв, якi працюють у зазначених пiдроздiлах державної служби зай&

нятостi, здiйснюється вiдповiдно до Закону України «Про дер& жавну службу».

До складу державної служби зайнятостi входять також на& вчальнi заклади професiйної пiдготовки незайнятого населення, iнформацiйно&обчислювальнi центри, територiальнi та спецiалi& зованi бюро зайнятостi, центри реабiлiтацiї населення, пiдпри& ємства, установи i органiзацiї, пiдпорядкованi службi зайнятостi.

Послуги, пов’язанi iз забезпеченням зайнятостi населення, надаються державною службою безкоштовно.

Дiяльнiсть державної служби зайнятостi фiнансується за ра& хунок коштiв Державного фонду сприяння зайнятостi населен& ня, передбачених на цi цiлi.

У складi державної служби зайнятостi створюється iнспек& цiя, що здiйснює контроль за виконанням законодавства про зай& нятiсть пiдприємствами, установами й органiзацiями, незалеж& но вiд форми власностi i господарювання, фермерами та iнши& ми роботодавцями.

Функцiї (обов’язки) державної служби зайнятостi:

—аналiзує i прогнозує попит та пропозицiю на робочу силу, iнформує населення й державнi органи управлiння про стан рин& ку працi;

—консультує громадян, власникiв пiдприємств, установ i органiзацiй або уповноваженi ними органи, якi звертаються до служби зайнятостi, про можливiсть одержання роботи i забез& печення робочою силою, вимоги, що ставляться до професiї, та

зiнших питань, що є корисними для сприяння зайнятостi насе& лення;

—веде облiк вiльних робочих мiсць i громадян, якi зверта& ються з питань працевлаштування;

—здiйснює у порядку, встановленому законодавством, збiр та опрацювання адмiнiстративних даних, якi вiдображають стан ринку працi та становище у сферi зайнятостi населення;

—подає допомогу громадянам у доборi пiдходящої роботи i власникам пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноваже& ним ними органам у доборi необхiдних працiвникiв;

—органiзує при потребi професiйну пiдготовку i перепiдго& товку громадян у системi служби зайнятостi або направляє їх до iнших навчальних закладiв, що ведуть пiдготовку та перепiд& готовку працiвникiв, сприяє пiдприємствам у розвитковi та ви& значеннi змiсту курсiв навчання й перенавчання;

—надає послуги з працевлаштування та професiйної орiєн& тацiї працiвникам, якi бажають змiнити професiю або мiсце ро& боти (у зв’язку з пошуками високооплачуваної роботи, змiною умов i режиму працi тощо), вивiльнюваним працiвникам i не& зайнятому населенню;

—реєструє безробiтних i подає їм у межах своєї компетенцiї допомогу, в тому числi i грошову;

—бере участь у пiдготовцi перспективних i поточних дер& жавної i територiальних програм зайнятостi та заходiв щодо со& цiальної захищеностi рiзних груп населення вiд безробiття.

Державна служба зайнятостi має право:

—одержувати вiд пiдприємств, установ i органiзацiй, неза& лежно вiд форм власностi, адмiнiстративнi данi про наявнiсть вакантних робочих мiсць, у тому числi призначених для праце& влаштування iнвалiдiв, характер i умови працi на них, про всiх вивiльнюваних, прийнятих i звiльнених працiвникiв та iнфор& мацiю про передбачуванi змiни в органiзацiї виробництва i працi, iншi заходи, що можуть призвести до вивiльнення працiвникiв;

—розробляти i вносити на розгляд мiсцевих державних адмi& нiстрацiй, виконавчих органiв вiдповiдних рад пропозицiї про встановлення для пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форми власностi, квоти прийняття на роботу осiб, якi потре& бують соцiального захисту i не здатнi на рiвних умовах конку& рувати на ринку працi, та направляти таких громадян для їх пра& цевлаштування;

—направляти для працевлаштування на пiдприємства, в установи i органiзацiї всiх форм власностi за наявностi там вiль& них робочих мiсць (вакантних посад) громадян, якi звертаються до служби зайнятостi, вiдповiдно до рiвня їх освiти i професiй& ної пiдготовки, а iнвалiдiв, крiм того, — вiдповiдно до рекомен& дацiй МСЕК, наявних у них квалiфiкацiї i знань та з урахуван& ням їх побажань;

—направляти безробiтних громадян за їх бажанням на опла& чуванi громадськi роботи;

—укладати за дорученням пiдприємств, установ i органiза& цiй всiх форм власностi договори з громадянами при їх пра& цевлаштуваннi з попереднiм (у разi потреби) професiйним на& вчанням, оплатою вартостi проїзду, добових, а також подавати допомогу при переїздi на нове мiсце проживання та працi за ра& хунок коштiв пiдприємств, установ i органiзацiй;

—розпоряджатися в установленому законодавством поряд& ку коштами Фонду загальнообов’язкового державного соцiаль& ного страхування України на випадок безробiття;

—оплачувати вартiсть професiйної пiдготовки осiб, праце& влаштування яких потребує здобуття нової професiї (спецiаль& ностi), а також установлювати їм на перiод навчання матерiаль& ної допомоги у розмiрах, передбачених законодавством Украї& ни про зайнятiсть населення;

—в установленому законодавством порядку подавати гро& мадянам допомогу по безробiттю та матерiальну допомогу по безробiттю, припиняти i вiдкладати їх виплати;

—вносити пропозицiї до мiсцевих державних адмiнiстрацiй, виконавчих органiв вiдповiдних рад про зупинення на строк до 6 мiсяцiв рiшення пiдприємств про вивiльнення працiвникiв у разi утруднення їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацiєю витрат пiдприємств, ви& кликаних цiєю вiдстрочкою, у порядку, визначеному законодав& ством України;

—стягувати з пiдприємств, установ i органiзацiй, незалежно вiд форм власностi, суми прихованих або занижених обов’язко& вих зборiв та недоїмок до Фонду загальнообов’язкового держав& ного соцiального страхування України на випадок безробiття;

—компенсувати до 50 вiдсоткiв витрат пiдприємствам, уста& новам i органiзацiям на перепiдготовку працiвникiв, якi пiдля& гають скороченню у зв’язку зi змiнами в органiзацiї виробництва i працi, за умови їх працевлаштування.

Розмiри витрат та джерела їх фiнансування у випадках, пе& редбачених вище, визначаються вiдповiдно до законодавства України рiшеннями мiсцевих державних адмiнiстрацiй та орга& нiв мiсцевого самоврядування за поданням координацiйних ко& мiтетiв сприяння зайнятостi.

Своєю чергою, пiдприємства, установи i органiзацiї незале& жно вiд форми власностi, їх службовi особи зобов’язанi сприяти проведенню державної полiтики зайнятостi на основi:

—додержання законодавства про працю, а також прийня& тих вiдповiдно до нього умов договорiв та угод;

—органiзацiї професiйної пiдготовки, перепiдготовки i пiд& вищення квалiфiкацiї працiвникiв, а також професiйного пере& навчання тих, хто пiдлягає вивiльненню з виробництва, у тому числi iнвалiдiв;