TrPravo

одному або одночасно на декiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях. Працiвником може бути лише фiзична особа (див. § 2 Роздiл V). Роботодавцем як сторона трудового договору мо& же виступати як фiзична, так i юридична особа (власник або уповноважений (§ 3 Роздiл V). Не можна ставити знак рiвностi мiж суб’єктами трудового права та сторонами трудового дого& вору. Вони спiввiдносяться як цiле та частина.

Змiст трудового договору — це сукупнiсть визначених за= конодавством i сторонами умов, якi встановлюють взаємнi пра= ва й обов’язки сторiн.

Цi умови подiляють на двi групи:

—тi, що встановлюються законодавством про працю, похiд& нi i змiнi сторонами не пiдлягають, (наприклад, порядок i ви& ди дисциплiнарної вiдповiдальностi та дисциплiнарних стяг& нень, розмiр мiнiмальної зарплати, законодавчий мiнiмум три& валостi вiдпустки, строки позовної давностi в трудовому правi тощо);

—тi, що визначаються угодою сторiн, безпосереднi (обов’яз& ковi та додатковi).

Умови другої групи в основному i складають змiст трудово& го договору.

Обов’язковi (необхiднi) умови трудового договору (без яких трудовий договiр не може бути укладений) — це взаємне воле& виявлення сторiн про прийняття на роботу, мiсце роботи, строк дiї договору, оплату працi, визначення посади трудової функцiї працiвника, встановлення моменту початку виконання робо& ти та iн.

Трудова функцiя — робота, яку виконуватиме працiвник, ко& ло його повноважень i обов’язкiв. Трудова функцiя службовцiв визначається найменуванням посад, якi передбаченi структурою i штатним розкладом державного органу чи пiдприємства, уста& нови, органiзацiї.

Посада характеризується певним колом службових обов’яз& кiв, повноважень i вiдповiдальнiстю, що настає в разi невико& нання обов’язкiв. У найменуваннi посади дiстає своє вiдобра& ження подiл працi, що склався у певнiй галузi, на пiдприємствi чи в установi. Трудовi обов’язки службовцiв конкретизуються в посадових iнструкцiях, що розробляються та затверджуються на пiдприємствах за погодженням з профспiлковим органом на

основi галузевих посадових iнструкцiй i положень про вiддiли i служби пiдприємства, галузевих квалiфiкацiйних характеристик, положень про окремi категорiї працiвникiв.

Професiя є широкою сферою трудової дiяльностi, що вiдо& бражає галузевий або родовий подiл працi, в якiй працiвник мо& же застосовувати свої трудовi здiбностi вiдповiдно до наявних у нього знань, навичок i вмiнь.

Виконання роботи з певної професiї вимагає спецiалiзацiї, професiйних навичок або знань за визначеним профiлем (на& приклад, вчитель, лiкар, будiвельник). Тому виконувана робота однiєї професiї може мати рiзнi спецiальностi.

Спецiальнiсть є частиною трудової дiяльностi в межах пев& ної професiї, що найбiльш глибоко та всебiчно опанована пра& цiвником. Спецiальнiсть є основною ознакою, що характеризує трудову функцiю працiвника, оскiльки вона мiстить спецiалiза& цiю працюючих за професiями iз специфiкою роботи в умовах певного виду дiяльностi (наприклад, учитель iсторiї, лiкар&хi& рург, будiвельник&монтажник).

Необхiдно враховувати також квалiфiкацiю працiвника. Ква= лiфiкацiя — це рiвень теоретичних i практичних знань, умiнь i навичок за вiдповiдною професiєю та спецiальнiстю, який вiд& повiдає тарифному розряду, класу, категорiї, науковому ступе& ню тощо (наприклад, слюсар&сантехнiк III розряду, вчитель iсто& рiї 1 категорiї, доцент — кандидат наук та iн.). Квалiфiкацiйний розряд дозволяє власнику або уповноваженому ним органу до& ручати працiвниковi роботу вiдповiдної складностi. Водночас присвоєний працiвниковi розряд, клас або категорiя визначає обсяг деяких iстотних прав працiвника щодо оплати працi згiд& но з тарифної сiткою. Коло трудових обов’язкiв працiвника та їх квалiфiкацiйнi характеристики мiстяться в тарифно&квалiфi& кацiйних довiдниках i в iнших нормативних актах. Конкретний змiст, обсяг i порядок виконання робiт на певному робочому мiс& цi встановлюються на пiдприємствi технологiчними картками, робочими iнструкцiями та iншими нормативними актами, в то& му числi локальними.

До важливих умов вiдноситься мiсце роботи — це певне пiд& приємство, установа, органiзацiя (органи, фiлiя), розташованi у певнiй мiсцевостi, на яких працiвник виконує свої функцiона& льнi обов’язки вiдповiдно до трудового договору або контракту.

Обов’язково зазначаються також строк дiї договору та початок роботи. Строк дiї договору — це певна тривалiсть (термiн), на який вiн укладається (певний часовий перiод або до певного юридичного факту). Початок роботи — дата, вiдлiковий строк, з якого працiвник повинен приступити до виконання своїх тру& дових обов’язкiв (обов’язково зазначається в договорi та наказi про прийняття на роботу). Цi та iншi умови трудового договору розглядатимуться детальнiше в подальшому.

Додатковi умови є факультативними, тобто їх вiдсутнiсть не свiдчить про неповний змiст чи недiйснiсть трудового договору. Але коли сторони побажали цi умови встановити i включили їх до трудового договору, вони стають обов’язковими до виконан& ня за умови, що тi не суперечать чинному законодавству. Неви& конання додаткових умов може призвести до трудового спору й захисту прав сторiн трудового договору з боку держави. До до& даткових слiд вiднести, наприклад умову про надання житла, забезпечення дитини працiвника мiсцем у дошкiльному закла& дi, що є на пiдприємствi, встановлення випробувального строку при прийомi на роботу тощо.

Додатковi умови бувають двох видiв:

—зазначенi в трудовому законодавствi (наприклад, випро& бувальний строк, дозвiл на сумiщення професiй (посад) та iн.);

—не зазначенi в трудовому законодавствi, які не порушують його (статтi 9, 91 КЗпП України) (наприклад, надання пiльго& вих путiвок для працiвникiв, безкоштовних обiдiв, службового автомобiля та iн.).

Додатковi умови, пiсля пiдписання договору, набувають обо& в’язкового характеру та не можуть бути змiненi в односторон& ньому порядку.

До умов трудового договору, в останнiй час, вiдносять не роз& голошення комерцiйної таємницi, секретiв технологiй виробниц& тва, фiнансової дiяльностi пiдприємств та iн.

Трудовий договiр про виконання роботи за певною посадою чи спецiальнiстю слiд вiдрiзняти вiд цивiльно&правових догово& рiв (угод) з виконання певних трудових завдань (наприклад, договiр пiдряду, доручення тощо).

Розмежування цих понять має важливе практичне значення щодо встановлення рiзних правових гарантiй для сторiн i юри& дичних наслiдкiв, що наступають. Суттєвi вiдмiнностi мiж ними наведенi у табл. 1.

Таблиця 1

Вiдмiннiсть трудових договорiв вiд цивiльноEправових угод

(Порiвняльна таблиця ознак трудових договорiв i цивiльно правових угод)

§ 2. Форма

трудового договору

Форма трудового договору — це зовнiшнє вираження, оформлення i документальне фiксування змiсту трудового договору.

Види форм трудового договору: усна i письмова. Закон (п. 3 ст. 21 КЗпП України) передбачає також контракт як особливу форму трудового договору, хоча за змiстом — це вид договору про працю.

Трудовий договiр укладається, як правило, у письмовiй фор& мi. Письмова форма застосовується в бiльшостi країн свiту. В нiй передбачається детальне викладення прав i обов’язкiв сторiн стосовно забезпечення умов договору. Письмовий договiр укла& дається у двох примiрниках, пiдписується сторонами i завiря& ється печаткою пiдприємства. Додержання письмової форми за законодавством України є обов’язковим у таких випадках:

—при органiзованому наборi працiвникiв;

—при укладеннi трудового договору про роботу в районах з особливими природними географiчними та геологiчними умо& вами й умовами пiдвищеного ризику для здоров’я;

—при укладеннi контракту;

—у випадках, коли працiвник наполягає на укладеннi тру& дового договору у письмовiй формi;

—при укладеннi трудового договору з неповнолiтнiм (ст. 187 КЗпП України);

—при укладеннi трудового договору з фiзичною особою&ро& ботодавцем;

—в iнших випадках, передбачених законодавством України

(з надомниками, сезонними працiвниками, коли робота пов’я& зана з допуском до державної таємницi тощо).

У статтi 24 КЗпП України передбачається i усна форма тру& дового договору. Трудовий договiр вважається укладеним i то& дi, коли наказ чи розпорядження не були виданi, але працiвник фактично був допущений керiвником чи уповноваженою на це особою до роботи.

§3. Загальний порядок укладення

трудового договору

Для збереження правових гарантiй для сторiн велике значення має правильне укладення та оформлення трудового договору.

Порядок укладення трудового договору — це встановлена чинним законодавством процедура пiдписання та оформлення трудового договору. Порядок укладення трудового договору i пе& релiк необхiдних при цьому документiв залежить вiд:

—категорiї працiвникiв, якi приймаються (квалiфiкована, неквалiфiкована робота);

—умов працi (важкi, шкiдливi тощо);

—допуску до державної таємницi;

—пiдстав виникнення правовiдносин (результати виборiв (депутатський мандат), перемоги в конкурсi тощо).

Власник має право запроваджувати обмеження щодо спiль ної роботи на одному i тому ж пiдприємствi, в установi, орга& нiзацiї осiб, якi є близькими родичами чи свояками (подруж& жя, брати, сестри, дiти, а також батьки, брати, сестри i дiти по& дружжя), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язкiв вони безпосередньо пiдпорядкованi або пiдконтрольнi один одному (ст. 251 КЗпП).

До початку роботи за укладеним трудовим договором влас& ник або уповноважений ним орган зобов’язаний:

1) роз’яснити працiвниковi його права i обов’язки та проiн& формувати пiд розписку про умови працi, наявнiсть на робочо& му мiсцi, де вiн буде працювати, небезпечних i шкiдливих ви& робничих факторiв, якi ще не усунуто, та можливi наслiдки їх

впливу на здоров’я, його права на пiльги i компенсацiї за роботу в таких умовах вiдповiдно до чинного законодавства i колектив& ного договору;

2)ознайомити працiвника з правилами внутрiшнього тру& дового розпорядку та колективним договором;

3)визначити працiвниковi робоче мiсце, забезпечити його необхiдними для роботи засобами;

4)проiнструктувати працiвника з технiки безпеки, вироб& ничої санiтарiї, гiгiєни працi i протипожежної охорони (ст. 29 КЗпП).

При укладеннi трудового договору громадянин зобов’яза& ний подати трудову книжку, паспорт або iнший документ, що посвiдчує особу, а у випадках, передбачених законодавством, до& кумент про освiту (спецiальнiсть, квалiфiкацiю), документ про спецiальнi права (посвiдчення водiя, машинiста) про стан здо& ров’я, довiдку з номером iдентифiкацiйного коду (iдентифiка& цiйний номер ДРФО) та iншi документи (наприклад, для iно& земних громадян дозвiл служби зайнятостi). Укладення тру& дового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування пра& цiвникiв на роботу. Особi, запрошенiй на роботу в порядку переведення з iншого пiдприємства, установи, органiзацiї за по& годженням мiж керiвниками останнiх (за наявностi гарантiй& ного листа), не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового до& говору.

Забороняється:

— укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я;

— вимагати вiд осiб, якi влаштовуються на роботу, вiдомостi про їх партiйну i нацiональну приналежнiсть, походження, про& писку та документи, подання яких не передбачено законодав& ством (ст. 25 КЗпП).

Вiдповiдно до ст. 241 КЗпП у разi укладення трудового договору мiж працiвником i фiзичною особою&роботодавцем, остання повинна у тижневий строк з моменту фактичного до& пущення працiвника до роботи зареєструвати укладений у письмовiй формi трудовий договiр у державнiй службi зайня& тостi за мiсцем свого проживання (Додаток № 10). Порядок такої реєстрацiї визначений у наказi Мiнiстерства працi та со&

цiальної полiтики України вiд 8 червня 2001 р. № 260. Вiн по& ширюється на фiзичних осiб — суб’єктiв пiдприємницької дi& яльностi без створення юридичної особи з правом найму пра& цiвникiв та фiзичних осiб, якi використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарi, няньки, водiї тощо). При реєстрацiї трудового договору сторони повиннi подати такi до& кументи:

—фiзична особа, суб’єкт пiдприємницької дiяльностi без ство& рення юридичної особи з правом найму працiвникiв — паспорт, свiдоцтво про реєстрацiю пiдприємницької дiяльностi, довiдку вiдповiдної державної податкової адмiнiстрацiї про iдентифiка& цiйний код;

—фiзична особа, яка використовує найману працю, пов’яза& ну з наданням послуг, — паспорт, довiдку вiдповiдної державної податкової адмiнiстрацiї про iдентифiкацiйний код;

—працiвник, який влаштовується на роботу до фiзичної

особи,

—паспорт, трудову книжку, довiдку вiдповiдної державної податкової адмiнiстрацiї про iдентифiкацiйний код;

—особа, яка вперше шукає роботу i не має трудової книж& ки, — паспорт, довiдку вiдповiдної державної податкової адмiнi& страцiї про iдентифiкацiйний код.

Вiдповiдальна особа центру зайнятостi в день подання фi& зичною особою трудового договору реєструє його у книзi реєстра& цiї трудових договорiв. Трудовому договору присвоюється но& мер, за яким вiн зареєстрований у книзi, i ставиться дата його реєстрацiї. На пiдставi запису про реєстрацiю трудового дого& вору, зробленого в книзi, вiдповiдальна особа центру зайнятос& тi робить на трьох примiрниках трудового договору вiдповiдний запис. У разi закiнчення строку трудового договору або припи& нення його дiї достроково в трудовому договорi фiзична особа робить запис про пiдстави його припинення з посиланням на вiдповiднi статтi КЗпП, про що сторони сповiщають державну службу зайнятостi, яка зареєструвала трудовий договiр. Вiдпо& вiдальна особа центру зайнятостi протягом трьох днiв повинна зняти трудовий договiр з реєстрацiї, про що робиться вiдмiтка у книзi реєстрацiї трудових договорiв.

Записи про реєстрацiю та зняття з реєстрацiї трудового до& говору дають право фiзичнiй особi внести записи до трудової книжки працiвника про прийняття та звiльнення його з роботи.

Посадова особа центру зайнятостi пiдтверджує особистим пiд& писом записи, внесенi фiзичною особою до трудової книжки пра& цiвника, засвiдчує їх печаткою i повинна ознайомити сторони пiд розпис щодо порядку реєстрацiї та зняття з реєстрацiї трудо& вого договору, внесення вiдповiдних записiв до трудової книж& ки працiвника та її зберiгання1.

До порядку укладення трудового договору належить також його оформлення. Оформлення — це процедура внесення влас= ником або уповноваженим на те органом у строки, встановленi законодавством, точних вiдомостей про працiвника, його поса= ду, спецiальнiсть, квалiфiкацiю, строки договору та iнше в доку= менти, що мають правове значення.

Етапи оформлення трудового договору:

—пiдписання сторонами трудового договору чи контракту або вiзування особою, яка має право прийому на роботу, заяви;

—видання власником або уповноваженим на те органом на& казу про зарахування працiвника на роботу (зазначається поса& да, квалiфiкацiя, оплата, строк договору);

—ознайомлення працiвника зi змiстом наказу (пiд розписку);

—внесення запису про прийом на роботу в трудову книж& ку (посада, спецiальнiсть, квалiфiкацiя, номер та дата наказу та iн.);

—оформлення трудової книжки працiвникам, що поступа& ють на роботу вперше, одержання працiвниками&вiдрядниками розрахункових книжок;

—ознайомлення працiвника iз записом в особистiй картцi (пiд розписку) (форма № П&2 наказ Мiнiстерства статистики України вiд 27 жовтня 1995 року № 277).

§4. Правовi гарантiї працiвникiв

при прийняттi на роботу

Гарантiї трудових прав працiвникiв — це система встановлених законодавством заходiв щодо врегулювання пи= тань, що пов’язанi з порушенням трудового законодавства й ви=

1 Про затвердження Форми трудового договору мiж працiвником i фi& зичною особою та Порядку реєстрацiї трудового договору мiж працiвником i фiзичною особою: Наказ Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики Украї& ни вiд 08.06.2001 № 260 // Офiцiйний вiсник України. — 2001. — № 27. — Ст. 1219.