TrPravo

регулювання трудових i тiсно пов’язаних з ними суспiльних вiд& носин1.

Особливостями методiв правового регулювання трудового права є наступнi:

1)поєднання централiзованого й локального регулювання вiдносин у сферi працi (централiзовано встановлюються мiнi& мальнi гарантiї, наприклад: мiнiмальна заробiтна плата, регулю& вання дисциплiни працi, вiдповiдальностi за порушення норм трудового законодавства i т. iн.; локально встановлюються ре& жим роботи пiдприємства, графiк вiдпусток, премiювання тощо);

2)поєднання договiрного, iмперативного i рекомендацiйно& го способiв регулювання вiдносин у сферi працi;

3)юридична рiвнiсть сторiн у трудових правовiдносинах;

4)участь працiвникiв через своїх представникiв у профспiл& кових чи iнших уповноважених трудовим колективом органах

управовому регулюваннi працi;

5)своєрiднiсть засобiв захисту трудових прав та забезпе& чення виконання обов’язкiв сторонами (комiсiї по трудових спорах (КТС), суд тощо).

6)диференцiацiя правового регулювання працi. Становище суб’єктiв у трудовому правi характеризується

поєднанням рiвностi сторiн у момент укладення трудового до& говору чи контракту й ознакою пiдпорядкування в процесi реа& лiзацiї трудової дiяльностi, проте останнє компенсується рiвнi& стю прав i обов’язкiв сторiн, закрiплених у змiстi трудового до& говору чи контракту, та особливим представництвом з боку проф& спiлок.

Трудовi вiдносини виникають з договору — вольового акта, який дозволяє сторонам самостiйно визначати змiст вiдносин (диспозитивний характер).

У методi трудового права поєднуються централiзований, ло& кальний, договiрний, рекомендацiйний та iмперативний поря& док регулювання вiдносин разом з участю трудових колективiв у регулюваннi трудових i пов’язаних з ними вiдносин.

Таким чином, залежно вiд способу впливу на поведiнку людей

утрудовому правi можна визначити два види методiв правово&

1 Трудове право України: Академiчний курс: Пiдруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, З. Я. Козак та iн.; За ред. П. Д. Пилипенка. — К.: «Видавничий дiм «Iн Юре», 2004. — 536 с.

го регулювання: державно&нормативне регулювання (iмпера& тивний — централiзоване регулювання) i колективно&договiрне регулювання (диспозитивний — автономне або локальне регу& лювання).

Метод державно=нормативного регулювання виражається в тому, що держава розробляє i приймає закони та iншi форми нормативних актiв, спрямованi на регулювання всiєї системи державного управлiння суспiльством у сферi правових вiдносин, якi складають предмет трудового права. Тут поведiнка та пра& вовий статус учасникiв трудових та пов’язаних з ними вiдносин чiтко регламентований, свобода їх поведiнки обмежена, перед& бачена нормами права, держава iстотно втручається в регулю& вання вiдносин та в здiйснення контролю над ними. Метод ло= кального правового регулювання проявляється переважно у формi колективного договору, правил внутрiшнього трудового розпо& рядку та iнших локальних нормативних актах, що вмiщує основ& нi положення з питань працi i заробiтної плати, робочого часу, часу вiдпочинку, охорони працi, розробленi власником чи упов& новаженим ним органом та виборним органом первинної i проф& спiлкової органiзацiї або iншим уповноваженим трудовим колек& тивом органом у межах наданих йому прав. При локальному ме& тодi регулюються питання, якi мають iстотне значення тiльки для конкретного пiдприємства, установи, органiзацiї i поширюють& ся на обмежене коло суб’єктiв трудового права. Реалiзується це при всiх формах соцiального партнерства, шляхом свободи ви& бору мiсця роботи та трудової функцiї, при забезпеченнi основ& них трудових прав та визначеннi певних соцiально&побутових пiльг (наприклад, вiдповiдно до ст. 91 КЗпП) та iн.

§3. Функцiї

трудового права

Активна роль та соцiальне призначення трудового права виражається в його функцiях, тобто основних напрямах право& вого впливу на суспiльнi вiдносини, якi регулюються фiнансо& вим правом.

Серед основних функцiй трудового права можна видiлити як загальноправовi — властивi багатьом галузям права, так i галу& зевi, як правило, характернi лише для конкретної галузi права. Трудове право виконує також властивi саме для нього функцiї.

Функцiї трудового права — це основнi напрями правового впливу на трудовi та пов’язанi з ними вiдносини, що визнача& ють службове призначення трудового права в життi суспiльства.

Суть i специфiка суспiльних вiдносин виявляється зовнi че& рез функцiї правового регулювання, у яких вiдображена приро& да правових норм i їх соцiальне призначення1. Вiдповiдно до ви& мог МОП засобами трудового права має бути забезпечений ба& ланс мiж соцiальним захистом та економiчною ефективнiстю. Цим вимогам фактично вiдповiдає класифiкацiя функцiй тру& дового права. Специфiчними для трудового права є такi види функцiй, як:

1) соцiальна — це основна функцiя трудового права, завдя& ки якiй розпочався процес виникнення та становлення даної га& лузi права. Полягає в широкому застосуваннi договiрного мето& ду регулювання трудових вiдносин, встановленнi високого рiвня умов працi й вiдпочинку, матерiального стимулювання, пiдви& щеннi квалiфiкацiї працiвникiв, забезпеченнi зайнятостi. Реалi& зується дана функцiя через соцiальне спрямування полiтики держави у сферi працi. Те, що Україна — соцiальна держава за& крiплено також i в ст. 1 Конституцiї України. Це, в свою чергу, зобов’язує державу пiдтримувати в країнi стабiльну соцiальну ситуацiю. Саме ця та захисна функцiї визначають статус країни серед iнших та демонструють рiвень життя народу. До останього часу трактувалось, що основу соцiальної функцiї складає охо& рона працi. На сьогоднi йде тенденцiя до розширення цього по& няття шляхом включення до сфери трудового права та закрiп& лення повного перелiку прав людини у сферi працi, а трудове право має виступати гарантом реалiзацiї працiвниками ком& плексу їх соцiально&економiчних прав i свобод. Тут можна по& годитися з думкою, що соцiальна функцiя трудового права реа& лiзується за трьома напрямами: соцiальний захист працiвника, соцiальний захист роботодавця, забезпечення соцiального пар& тнерства мiж працiвниками i роботодавцями2. Окрiм цього, за& вданням трудового законодавства завжди був i залишається за& хист працюючих. Соцiальна функцiя трудового права полягає також у забезпеченнi прiоритету iнтересiв найманого працiвни&

1 Трудове право України: Академiчний курс. Зазнач. праця. — С. 27.

2 Болотiна Н. Б. Трудове право України: Пiдручник. — 4&те вид., стер. — К.: Вiкар, 2006. — С. 87.

тю, диференцiацiєю на вiдносно автономнi, але пов’язанi мiж со& бою частини — норми трудового права, якi згрупованi у правовi iнститути у певнiй послiдовностi та взаємозв’язку.

Система трудового права України є взаємопов’язаною мiж собою сукупнiстю норм, що регулюють вiдокремлену сферу су& спiльних вiдносин — трудовi та тiсно пов’язанi з ними вiдноси& ни. Ця сукупнiсть норм переважно встановлюється державою у загальному порядку з метою урегулювання всiх вiдносин, що ви& никають iз застосуванням працi в суспiльному життi. В свою чер& гу, це створює велику кiлькiсть правових норм, необхiднiсть їх об’єднання в певнi групи i в певну систему правових норм.

Усвiдомлення цiєї системи сприяє правильному вивченню права, подальшому удосконаленню законодавства, дозволяє пра& вильно застосовувати цi норми на практицi до фактичних вiд& носин.

Систему трудового права можна визначити як внутрiшню його структуру, систематизовану сукупнiсть, єднiсть, взаємо& зв’язок i диференцiацiю його елементiв (правових норм, iнсти& тутiв), розмiщених у певнiй послiдовностi та iєрархiї, що визна& чаються внутрiшньою логiкою даної галузi. Система трудового права об’єктивно обумовлена системою та особливостями су& спiльних вiдносин, якi ним регулюються. Вона передбачає таке розмiщення нормативного матерiалу, який дозволяє забезпечи& ти єднiсть та диференцiацiю норм трудового права, їх логiчну по& слiдовнiсть.

Система трудового права — це об’єктивно зумовлене об’єд& нання взаємопов’язаних, внутрiшньо узгоджених правових норм, якi розподiленi по рiзних структурних пiдроздiлах i регулюють вiдокремлену сферу трудових i безпосередньо пов’язаних з ни& ми суспiльних вiдносин. Тобто це науково обґрунтована внут& рiшня будова трудового права, яка полягає у подiлi правових норм за змiстом на загальну та особливу частини, а також на структурнi пiдроздiли за предметною ознакою регулювання.

Структурними елементами системи трудового права є нор& ми та iнститути трудового права. Норма трудового права — це первинний, основний елемент системи трудового права, яка са& мостiйно регулює одну iз сторiн трудових вiдносин.

Сукупнiсть соцiально&трудових норм, якi регулюють певне коло суспiльних вiдносин трудового права конкретного виду i утворюють вiдокремлену групу, складає iнститут.

Ця сукупнiсть норм встановлюється переважно державою у загальному порядку з метою врегулювання всiх вiдносин, що виникають поряд iз застосуванням працi в суспiльному життi. У свою чергу, це визначає великий масив правових норм, необ& хiднiсть об’єднання їх у певнi групи, створює певну систему правових норм. Основнi елементи системи права — правовi iн& ститути та норми. Норма права складається з таких елементiв, як гiпотеза, диспозицiя та санкцiя, що адекватнi словам «як& що» — «то» — «iнакше». Особливiстю структури норми трудо& вого права є практична вiдсутнiсть санкцiї (її роль виконують, як правило, санкцiї норм iнших галузей права, здебiльшого адмi& нiстративного та кримiнального).

За змiстом норм трудове право України подiляється на двi частини: загальну i особливу. До загальної частини вiдносять норми, що є єдиними для всiх трудових правовiдносин i визна& чають принципи правового регулювання та джерела трудово& го права України; класифiкують суб’єктiв трудового права, в тому числi правове становище професiйних спiлок i трудових колективiв; поняття, порядок пiдготовки та укладення колек& тивних договорiв; класифiкують правовi вiдносини у сферi пра& цi тощо.

Особливу частину складають норми, що визначають поря& док виникнення, змiни та припинення трудових вiдносин, три& валiсть працi та вiдпочинку, види оплати працi, порядок i стро& ки виплати заробiтної плати, питання внутрiшнього трудово& го розпорядку, дисциплiнарної i матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв, визначають здоровi та безпечнi умови працi, спецi& альнi правила щодо охорони працi жiнок, неповнолiтнiх i осiб зi зниженою працездатнiстю, державнi органи по здiйсненню на& гляду та контролю за додержанням законодавства про працю, питання пiдготовки працiвникiв i пiдвищення їхньої квалiфiка& цiї, пiльги працiвникам, якi поєднують роботу з навчанням, по& рядок розгляду iндивiдуальних i колективних трудових спорiв (конфлiктiв) i т. п. Загальна та Особлива частини трудового пра& ва являють собою єдине цiле, що дозволяє найбiльш правиль& но i ефективно застосовувати соцiально&трудовi норми. Мiж За& гальною та Особливою частинами трудового права немає жорст& кої межi, як в кримiнальному правi, тому деякi автори не дiлять трудове право таким чином.

Отже, система трудового права характеризується:

а) єднiстю його складових частин, що зумовлюється систе& мою трудових вiдносин, якi визначаються змiстом соцiально& трудових норм;

б) диференцiацiєю трудового права на вiдносно вiдокремле& нi складовi частини у виглядi об’єднань норм трудового права — iнститути.

Оскiльки Україна з 1954 р. є членом Мiжнародної Органiза& цiї Працi (МОП), то до системи трудового права України слiд вiднести й правовi норми, прийнятi МОП i ратифiкованi Украї& ною. Систему трудового права становлять також норми двосто& роннiх i багатостороннiх договорiв, iнших мiжнародних право& вих актiв i консульських угод.

Система трудового права вiдображена в системi трудового законодавства. При загальнiй подiбностi та спiввiдносностi по& нять «змiст» i «форма» слiд зауважити, що вони не адекватнi. Так, наприклад, норми трудового права можуть мiститися в комплексних нормативних актах, а також в актах iнших галузей права. У свою чергу, до системи трудового законодавства мо& жуть входити загальнi частини, якi визначають мету i завдання конкретного нормативно&правового акта та його заключнi по& ложення.

Мiж системою трудового права i системою трудового зако& нодавства iснують вiдмiнностi, якi полягають у наступному:

Систему науки трудового права не слiд ототожнювати iз си& стемою права й системою законодавства. Вона ширша i являє собою науково обґрунтовану класифiкацiю, але не тiльки пра& вових норм, а й вiдповiдних концепцiй, поглядiв, суджень i ви& сновкiв з проблем правового регулювання трудових i тiсно по& в’язаних з ними вiдносин.

Система навчальної дисциплiни «Трудове право України» — це сукупнiсть взаємопов’язаних та логiчно i послiдовно розта& шованих модулiв, роздiлiв, тем (елементiв трудового права як галузi науки), сформованих в навчальну програму для пiдготов& ки фахiвцiв.

Пiд час вивчення окремих iнститутiв проводиться порiв& няння вiтчизняного трудового права iз зарубiжним. Однак на сьогоднi немає одностайних поглядiв в навчальнiй та науковiй лiтературi щодо системи трудового права. Це дає широкi мож& ливостi спецiалiстам для подальших дослiджень.

§5. Мiсце трудового права

взагальній системi права

Трудове право має як публiчно&правовi, так i приватно& правовi ознаки. З одного боку, трудове право опосередковує вiд& носини найманої працi мiж юридично рiвноправними сторона& ми (приватноправовi вiдносини), з iншого — трудове право ви& никло у зв’язку з втручанням держави у вiдносини найманої пра& цi (публiчно&правовi риси). Одночасно воно є складовою части& ною єдиної системи права, а тому має певнi особливостi, своє призначення, самостiйний предмет, метод правового регулюван& ня. В той же час трудове право хоча i є самостiйним, вiдокрем& леним правом, але регулює цiлу низку вiдносин, якi межують з iншими галузями права. Застосування норм трудового права часто пов’язується iз застосуванням правових норм iнших галу& зей права, а також враховує принципи цих галузей. Досить важ& ко провести жорстку межу мiж трудовим та iншими галузями права, адже всi вони виконують одне завдання — захист людини вiд незаконного порушення її прав. Однак основнi положення, якi вiдносяться до предмета та методу трудового права, дають можливiсть нам вiдмежувати його вiд сумiжних галузей права. До сумiжних вiдносяться такi галузi права, якi мають подiбнi предмет та метод регулювання, в силу чого на практицi нерiдко

виникають труднощi визначення галузевої приналежностi норм права та окремих iнститутiв. Iз окремих галузей права найближ& чими до трудового є конституцiйне право, цивiльне право, аграр& не право, право соцiального забезпечення, господарське право. Поряд з цим норми трудового права та вiдповiдальнiсть за їх по& рушення перетинаються з нормами адмiнiстративного, фiнансо& вого, податкового, кримiнального та iнших галузей права.

З конституцiйним правом трудове право пов’язане тим, що Конституцiя України визначає основнi соцiально&економiчнi, в тому числi трудовi, права i обов’язки громадян, якi дiстають по& дальший розвиток у нормах трудового права i сприймаються як основнi конституцiйнi принципи. Зокрема, Конституцiя Украї& ни закрiплює право кожного громадянина на працю, на вiдпо& чинок, право на справедливу винагороду за працю; право на безпечнi умови працi; на пiдприємницьку дiяльнiсть; право на соцiальне забезпечення в старостi, у разi хвороби, повної або част& кової непрацездатностi, iнвалiдностi, нещасного випадку, втрати годувальника, безробiття та iн. Цi основнi конституцiйнi норми є основою, на якiй базуються всi норми трудового права та якi деталiзують їх. Так, усi названi конституцiйнi принципи дiста& ють своє вiдображення та деталiзацiю в окремих iнститутах тру& дового права: зайнятiсть населення, трудовий договiр, оплата працi, робочий час, час вiдпочинку, охорона працi та iн. Норми трудового права не можуть погiршувати становище працiвникiв порiвняно з нормами Конституцiї та виходити (в цьому планi) за її межi. Норми конституцiйного права є еталоном, з якого по& виннi формуватися норми трудового права.

Близькими до предмета трудового права є норми цивiльного права, бо в них спiльна iсторiя виникнення, юридична природа, вони регулюють головним чином майновi вiдносини, наявнiсть подiбних iнститутiв, якi мiстять обидвi галузi (наприклад, вiдпо& вiдальнiсть за пошкодження здоров’я на виробництвi). Свого часу трудове право виокремилося з цивiльного. Трудове право увiбра& ло в себе деякi особливостi цивiльного права, що має своїм пред& метом регулювання майнових та особистих немайнових вiдносин. Трудове право займається безпосередньо дiяльнiстю трудящих пiд час процесу працi, органiзацiєю працi, основаної на трудово& му договорi, питаннями регулювання трудових правовiдносин.

До предмета цивiльного права входять суспiльнi вiдносини, якi близько межують з трудовими вiдносинами та базуються на