TrPravo

трудовому договорi або контрактi. Прикладом цього можуть бути договори пiдряду, доручення, послуг, лiтературного замовлен& ня та iн. Для цих вiдносин характернi спiльнi риси: виконання договорiв пов’язане з працею, базуються на договiрних основах, мають вiдплатний характер. Проте мiж ними є й значна рiзниця, яка зумовлює галузеву приналежнiсть. Так, предметом та основ& ним змiстом трудових вiдносин виступає жива праця, основана на трудовому договорi (контракт тощо), регулювання вiдносин в самому процесi працi (наприклад, оплата за вiдпрацьований час, кiлькiсть виготовлення продукцiї за вiдпрацьований час (нор& ми працi), розробка та креслення проекту будинку штатними працiвниками тощо) в цивiльно&правових договорах — це про& дукт працi, її результат (наприклад, передача виготовленої про& дукцiї, здача об’єкту будiвництва та iн.).

За трудовими вiдносинами працiвник зобов’язується вико& нувати роботу вiдповiдної професiї, спецiальностi, квалiфiкацiї, за певною посадою, в цивiльно&правових вiдносинах виконання iндивiдуально&конкретного завдання. Трудовi вiдносини перед& бачають в бiльшостi випадкiв включення працiвника в певний трудовий колектив, де вiн зобов’язаний виконувати певну мiру працi, дотримуватись режиму роботи, пiдпорядковуватися пра& вилам внутрiшнього трудового розпорядку.

В цивiльно&правових вiдносинах всi зазначенi вище момен& ти не мають мiсця, доручене трудове завдання виконується на свiй розсуд та на свiй ризик. Цивiльне право регламентує роз& мiр оплати працi як оплати за готову продукцiю чи виконану роботу, але не регламентує вiдносин, якi виникають в процесi виготовлення продукцiї (наприклад, немає оплати лiкарняних, оплати вiдпустки). Трудове право, регулюючи процес працi, вста& новлює для працiвникiв певний правовий режим, певнi правовi гарантiї (наприклад, подвiйна оплата надурочних та iн.). Цивiль& не право не регламентує процес працi та не встановлює право& вих гарантiй.

Поряд з цивiльним сумiжним з трудовим виступає аграрне право. Трудове та аграрне право мають багато спiльного: во& ни регулюють вiдносини спiльної працi, основаної на єдиних принципах суспiльної органiзацiї працi; обом галузям притаман& нi функцiї охорони працi та захисту трудових прав працiвникiв. Проте мiж ними є й iстотнi вiдмiнностi. Трудове право (в бiль& шостi випадкiв) регулює трудовi вiдносини, що базуються на

несамостiйнiй (найманiй) працi; аграрне право регулює трудовi вiдносини працiвникiв&кооператорiв, якi є власниками знарядь працi та засобiв виробництва i тому часто не є суб’єктами най& маної працi. В аграрному правi метод базується головним чином на внутрiшньокооперативнiй демократiї. Державне нормування має тут (на вiдмiну вiд трудових правовiдносин) здебiльшого допомiжний характер та застосовується у виглядi видання ре& комендацiйних норм, якi набувають юридичної сили пiсля того як будуть схваленi на загальних зборах колективу або зборами уповноважених товариства.1 Вiдповiдно до ст. 3 КЗпП особли& востi працi членiв кооперативiв та їх об’єднань, колективних сiльськогосподарських пiдприємств, фермерських господарств, працiвникiв пiдприємств з iноземними iнвестицiями визнача& ються крiм трудового, окремим законодавством та їх статутами.

Подiбнiсть трудового та адмiнiстративного права полягає в тому, що обидвi галузi регулюють управлiнськi вiдносини. Але адмiнiстративне право регулює державне управлiння, а трудо& ве — управлiння в процесi працi, пiдпорядкування працiвника волi роботодавця. Сама природа управлiння в державнiй сферi та сферi працi рiзна: в державному управлiннi застосовується жорсткий адмiнiстративний метод, у сферi працi сторони пов’я& занi договiрними вiдносинами, працiвники у встановлених ме& жах беруть участь у керiвництвi виробництвом. Тому управлiн& ськi вiдносини в процесi працi виходять за межi адмiнiстратив& но&правового регулювання та регулюються трудовим правом. За порушення режиму роботи, трудової дисциплiни працiвники не& суть перед роботодавцем не адмiнiстративну, а дисциплiнарну вiдповiдальнiсть. Одночасно адмiнiстративна вiдповiдальнiсть в трудових правовiдносинах може наступати у випадках здiйс& нення державними органами нагляду та контролю за дотрима& ням трудового законодавства, особливо у сферi охорони працi 2.

Зв’язок трудового права з адмiнiстративним розпочина& ється з вiдносин по працевлаштуванню, оскiльки вся система органiв по працевлаштуванню є адмiнiстративною. Вiдповiдно,

йвiдносини, що виникають мiж громадянами та цими органами

1 Смирнов О. В. Трудовое право: Учебник. — Изд. 2&е, перераб. — М.: ПРОСПЕКТ, 997. — С. 19.

2Трудовое право России: Учебник для вузов / Отв ред. Р. З. Лившиц,

Ю.П. Орловский. — М.: Изд. группа НОРМА&ИНФРА&М, 1998. — С. 15.

зприводу працевлаштування, є адмiнiстративними. Поряд з при& ватноправовими тут мають мiсце i публiчно&правовi рiшення. Публiчно&правове регулювання правовiдносин працi в частинi порядку здiйснення нагляду за охороною працi, встановлення квоти працевлаштування працiвникiв з пониженою працездат& нiстю, якi на рiвних не можуть конкурувати на ринку працi, а тому потребують соцiального захисту, належить до предмета адмiнiстративного права, норми якого iнколи вступають в колi& зiю з нормами трудового права. Наприклад, для обов’язкового працевлаштування громадян, якi потребують соцiального захи& сту, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, виконавчi органи мiсцевих рад за поданням центрiв зайнятостi бронюють на пiдприємствах

зчисельнiстю понад 20 чоловiк до 5 вiдсоткiв, а для працевлаш& тування iнвалiдiв — до 4 вiдсоткiв загальної кiлькостi робочих мiсць за робiтничими професiями. Це — заходи адмiнiстратив& нi, обов’язковi для роботодавцiв, хоча вони i вступають в колi& зiю з нормами трудового права, вiдповiдно до яких прийняття на роботу є добровiльним волевиявленням сторiн трудового до& говору.

Адмiнiстративному втручанню в трудовi правовiдносини вiд& повiдає певна вертикаль державної структури — Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики України, його пiдроздiлiв.

Зв’язок трудового права з адмiнiстративним проявляється також у пiдготовцi кадрiв. Уся система пiдготовки робочих кад& рiв та спецiалiстiв, за винятком пiдготовки робiтникiв i перепiд& готовки спецiалiстiв безпосередньо на виробництвi, коли може укладатись учнiвський договiр як рiзновид трудового договору, є предметом регулювання адмiнiстративного права.

Пiдготовка, перепiдготовка, пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв завжди мають на метi пiдготовку висококвалiфiкованих працiв& никiв. Пiд час навчання особи, якi навчаються, перебувають iз закладами, в яких вони навчаються, в адмiнiстративно&право& вих вiдносинах, на якi ще у перiод навчання впливають норми трудового права. Крiм того, на учнiв пiд час виробничого навчан& ня та практики поширюються норми трудового права, зокрема норми з технiки безпеки i виробничої санiтарiї.

Iз закiнченням пiдготовки чи перепiдготовки працiвник роз& починає безпосереднє виконання обов’язкiв по набутiй профе& сiї, внаслiдок чого вiдносини з навчання перетворюються на вiд& носини по виконанню працi.

Глава XVII КЗпП України «Загальнообов’язкове державне соцiальне страхування та пенсiйне забезпечення» мiстить нор& ми, що визначають перелiк осiб, якi пiдлягають загальнообов’яз& ковому державному соцiальному страхуванню, джерело коштiв загальнообов’язкового державного соцiального страхування, ви& ди матерiального забезпечення та соцiальних послуг за загаль& нообов’язковим державним соцiальним страхуванням. Назва та змiст глави ще раз пiдкреслює зв’язок цих галузей. Доказом їх значної спiльностi є те, що у багатьох країнах замiсть трудового права та права соцiального забезпечення iснує соцiальне право. Тенденцiя такого плану дiстає вiдображення i в працях науков& цiв України.

Зв’язок господарського права з трудовим правом особливо проявляється в нинiшнiй перiод формування ринкових вiдно& син. Саме господарськi вiдносини вимагають якiсної працi, пе& реведення монополiзованих коштiв з державних структур вироб& ництва, якi часто виявляються практично неспроможними до впровадження досягнень науково&технiчного прогресу.

Ринок товарiв, капiталу та трудових ресурсiв вимагає вiд власника самостiйно, без погодження своїх дiй з будь&ким прий& мати необхiднi для господарської дiяльностi рiшення. Це може бути як iндивiдуальний товаровиробник, так i колективний: сi& м’я, група виробникiв, асоцiацiя тощо, але обов’язково з персо& налiзованим пайовим внеском.

Зараз створюються новi субєкти господарського права, ви& никають особливi трудовi зв’язки. З’явились новi суб’єкти в тру& довому правi — працюючi власники. Громадянин одночасно мо& же бути i власником, i працiвником. Як власник вiн залежно вiд вартостi свого внеску одержуватиме дивiденди в розмiрах, що визначатимуться результатом певної господарсько&фiнансової дiяльностi. Як працiвник вiн вiдповiдно до законодавства про працю одержуватиме за свою роботу заробiтну плату.

Саме в особистому прибутку, в порядку видiлення коштiв в особистий прибуток iз загального прибутку пiдприємства чи ор& ганiзацiї проявляється зв’язок мiж господарським i трудовим правом.

Економiчний механiзм господарювання примушує власни& ка та працiвникiв, оплата яких прямо залежить вiд кiлькостi та якостi виготовленої продукцiї, виробляти товари якiснiшi та де& шевшi, що дає можливiсть збiльшити доходи, власнiсть. Маючи

певну частку в спiльному майнi, кожний працюючий, навiть за& кiнчивши свою виробничу дiяльнiсть, може отримати свою част& ку, використати її на свiй розсуд, подарувати або залишити для успадкування.

Спiввiдношення розмiрiв прибутку пiдприємства та заро& бiтної плати на наших пiдприємствах, на жаль, не завжди адек& ватнi (на вiдмiну вiд пiдприємств багатьох країн), хоча вони за змiстом часто впливають на матерiальне становище працiвника. Тобто йдеться бiльше про початковi передумови розподiлу кош& тiв в особистий прибуток працiвника та збiльшення заробiтної плати при збiльшеннi доходiв пiдприємства.

Змiна господарських вiдносин викликає змiну вiдносин по застосуванню працi. У цьому разi перевага надається вже не но& рмативному, а локальному регулюванню трудових вiдносин: са& мостiйно визначаються порядок прийняття i звiльнення з робо& ти, порядок оплати працi та її розмiр, режим роботи, надання вихiдних днiв i вiдпусток та iн. Розширення бiзнесу, сфери ви& робництва — це завжди новi робочi мiсця. В цьому полягає ще одне поєднання господарського та трудового права.

Трудове право використовує спiльнi норми i з цивiльним процесом. Весь процес оформленя звернень працiвникiв до су& ду при вирiшеннi трудових спорiв (конфлiктiв) врегульовано нормами цивiльно&процесуального законодавства, хоча у трудо& вому правi мiстяться строки звернення до суду, порядок прове& дення розслiдування на виробництвi (при нещасному випадку), зафiксований законодавчий порядок звiльнення працiвникiв з роботи, накладення дисциплiнарних стягнень та iн. Працiвник чи роботодавець, звертаючись до суду за захистом своїх прав, ви& користовує норми i трудового права, i цивiльного процесу. Одно& часно в законодавствi з цивiльного процесу мiстяться норми, якi визначають специфiку розгляду трудових справ (наприклад, тер& мiнове виконання рiшення суду про поновлення працiвника на роботi, звiльнення працiвникiв&позивачiв вiд сплати мита та iн.).

Трудове право також пов’язане з фiнансовим правом у час& тинi регулювання вiдносин з приводу мобiлiзацiї, розподiлу та використання коштiв соцiальних фондiв1. З кримiнальним пра вом — у частинi застосування норм кримiнальної вiдповiдаль&

1 Дмитренко Е. С. Фiнансове право України. Загальна частина: Навч. посiбник. — К.: Алерта; КНТ, 2006. — С. 103.

ностi за порушення норм трудового права. Кримiнальне право є основним гарантом дотримамання всiма суб’єктами норм тру& дового законодавства, основним запобiжним засобом.

Законодавство про працю України має тiсний зв’язок з мiж народним трудовим правом. Його основою є конвенцiї та ре& комендацiї Мiжнародної Органiзацiї Працi (МОП), якi визна& чають мiнiмальнi стандарти прав працюючих, принципи дiяль& ностi їх об’єднань та функцiонування профспiлок. Україна сьо& годнi приєдналась бiльш як до 50 Конвенцiй МОП, а це зумов& лює необхiднiсть приведення її трудового законодавства у вiдпо& вiднiсть зі свiтовими соцiальними стандартами у сферi працi.

Розвиток предмета трудового права вiдбувається в напрям& ку розширення питань, що потребують регулювання саме нор& мами трудового права, а також розширення сфери застосування цих норм до бiльшого кола суб’єктiв i створення нових iнститу& тiв трудового права. До остаточного вирiшення цих питань не виключено субсидiарне (додаткове) застосування до трудових вiдносин норм iнших галузей права за наявностi двох умов: вiд& носини мають бути схожими i в трудовому правi не повинно бу& ти норми, яка б регулювала саме цi вiдносини1.

Таким чином, соцiально&трудовi норми, регулюючи вiдно& сини з приводу реалiзацiї громадянами їх здатностi до працi та застосування найманої працi на пiдприємствах, в установах, ор& ганiзацiях рiзних форм власностi, маючи свiй предмет та метод, утворюють самостiйну галузь права — трудове право.

Норми, що регулюють трудовi та повязанi з ними вiдноси& ни, мають певнi соцiальнi та економiчнi наслiдки. Тому трудове право розвивається також у тiсному звязку iз економiкою, соцiо& логiєю, статистикою та iншими суспiльними науками.

Питання для самоконтролю

1.Що таке трудове право як галузь права, як наука i як на& вчальна дисциплiна?

2.За якими основними критерiями розмежовуються галузi права?

3.Якi правовiдносини складають предмет трудового права?

1 Прокопенко В. I. Трудове право України: Пiдручник. — Вид. 3&тє, пере& роб. та допов. — Х.: Консум, 2002. — С. 39.

4.Що таке метод правового регулювання трудового права?

5.Назвiть ознаки методу трудового права.

6.Якi є види методiв трудового права i в чому полягає їхнiй змiст?

7.Покажiть на прикладах дiю методiв трудового права.

8.Дайте визначення функцiй трудового права.

9.Якi є види функцiй трудового права i в чому полягає їхнiй змiст?

10.У чому полягає вiдмiннiсть мiж соцiальною та захисною функцiєю трудового права?

11.Пояснiть роль виховної функцiї в перiод адаптацiї трудово& го права до нових економiчних умов.

12.Дайте визначення системи трудового права i трудового за& конодавства України.

13.Назвiть структурнi елементи системи трудового права, на& ведiть приклади.

14.Чи тотожнi поняття «система трудового права» та «система науки трудового права»? Визначте рiзницю мiж ними, як& що вона є.

15.Як спiввiдносяться поняття «система трудового права», «си& стема трудового законодавства» та «система навчальної дис& циплiни «Трудове право України»?

Нормативнi акти i лiтература

1.Конституцiя України // Вiдомостi Верховної Ради Украї& ни. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2.Кодекс законiв про працю України з постатейними матерiа& лами / Укладачi: В. С. Ковальський, Л. П. Ляшко. — К.: Юрiнком Iнтер, 2006. — С. 98—202.

3.Про господарськi товариства: Закон України вiд 19 вересня 1991 року (з подальшими змiнами i доповненнями) // ВВР Украї& ни. — 1991. — № 49. — Ст. 683.

4.Про фермерське господарство: Закон України вiд 19 червня 2003 року // ВВР України. — 2003. — № 45. — Ст. 363.

5.Про споживчу кооперацiю: Закон України вiд 10 квiтня 1992 року // ВВР України. —1992. — № 30. — Ст. 414.

6.Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство: Закон України вiд 14 лютого 1992 року // ВВР України — 1992. — № 20. — Ст. 272.

7.Про сiльськогосподарську кооперацiю: Закон України вiд 17 липня 1997 року // ВВР України. — 1997. — № 39. — Ст. 261.

ження у його джерелах. Термiн «джерело права» в юридичнiй лiтературi означає:

—матерiальнi умови життя суспiльства, що iснують за наяв& них матерiальних i виробничих вiдносин (de facto);

—конкретнi форми вираження правових принципiв, якi ви& ходять вiд органiв державної влади (що видають та затверджу& ють нормативнi акти в межах своєї компетенцiї, на пiдставi i на виконання чинного законодавства) i за допомогою яких тому чи iншому правилу поведiнки надається обов’язкова юридична сила (de jure);

—джерело вiдомостей, знань — окремi матерiали, докумен& ти, за якими можна ознайомитися зi змiстом права.

Джерелами (формами) трудового права є акти органiв вла& ди або компетентних органiв управлiння, якi мiстять соцiаль& но&трудовi норми. До них вiдносять нормативно&правовий акт, правовий прецедент, нормативно&правовий договiр, правовий звичай, правову доктрину, мiжнародно&правовий акт.

Джерела трудового права є тiєю формою, в якiй iснують со& цiально&трудовi норми, з якої дiстають знання про чинне трудо& ве право, до якої звертаються при вирiшеннi конкретних право& вих та прикладних питань, що виникають у сферi трудової дi& яльностi.

Джерела трудового права — це форми вираження право& вих приписiв через нормативнi акти як результат дiяльностi ком& петентних органiв держави, якi встановлюють чи санкцiонують обов’язковi для сторiн правовiдносини, правовi норми, що скла& дають предмет трудового права, з метою соцiального захисту його суб’єктiв.

Особливостi джерел трудового права:

—великий масив джерел трудового права як результат дi& яльностi рiзних державних органiв (Верховна Рада України, Пре& зидент України, Кабiнет Мiнiстрiв України та iн.);

—наявнiсть нормативних актiв, що приймаються в центра& лiзованому i децентралiзованому порядку (загальне i спецiаль& не законодавство);

—особливе значення актiв локальної нормотворчостi;

—активна участь профспiлок i трудових колективiв у нор& мотворчостi (результат участi: тарифнi угоди, правила внутрiш& нього трудового розпорядку, колективнi договори i т. iн.);