73. Міжнародні економічні права держав: різновиди, нормативно-правове закріплення.

Економічні права та обов’язки держав регулюються Хартією економічних прав і обов’язків держав 1974 р.

Права:

• Обирати свою економічну систему, форму, орг.-цію зовнішньо економ.звязків, засобів коном.розвитку, використання ресурсів і здійснення реформ.

• Вільно здійснюв.суверенітет над своїми багатствами і прир.ресурсами, а також економ.діяльністю;

• Передавати іноземну власність, що знах.на територ.д-ви, регулювати спори на підставі націон.судами;

• Регулювати і контролювати на своїх територіях іноземні інвестиції і діяльність ТНК;

• Приймати участь в міжн.торгівлі та інших формах економічної співпраці. Укладати дво- та багатосторонні угоди в сфері міжн.економ.співробітництва. Приймати участь в регіон. та нерегіональних орг.-ціях. Не бути дискримінаційними.

Країни, що розвиваються в праві надавати преференції іншим країнам, що розвиваються і не розповсюджувати їх.

Обов’язки:

• Співіснувати в мирі незалежно від економ.системи та сприяти між нар.торгівлі на основі взаємної вигоди;

• Взаємного надання режиму найбільшого сприяння. Не застосовувати економ.заходів примусового хар-ру.

• Співпрацювати в оптимальному використанні природних ресурсів, які належать державам.

• Не примушувати до надання пільг іноземним інв.-ціям. Забезпечувати компенсацію при нац.-ії та експропріації та передачі іноз.власності

• Регулюв.і контролюв.діяльність ТНК

• Забезпеч., щоб вигоди від використання ресурсів морського дна розподілялись між всіма державами

• Не дискримінувати інші д-ви. Враховувати інтереси країн, що рохв-ться, укріпл.систему преференцій і сприяти економ.розвитку;

• Забезпечити лібералізацію світової торгівлі;

• Забезпечувати, щоб політика регіон., субрегіональн.інтеграцій відповідала потребам міжнар.спільноти та враховувати законні інтереси третіх країн.

• Сприяти міжн.науковій і тех.-ій співпраці, передачі техн.=ій і розробці керівництв по передачі техн.-гій.

• Здійснюв.захист та збереження навколишнього сер-ща.

74. Міжнародні організації в сфері міжнародного інвестиційного права.

МІП-сист міжн-правових норм і принц, що регул інвест віднос в процесі між нар економ співр-ва і є складовою частиною МЕП. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій — одна з п'яти інституцій Групи Світового банку, заснована в 1988 році. Місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 175 членів. Україна стала членом БАГІ з 1995 року. Основні цілі:1)сприяння збільшенню притоку інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам;2)здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню;3)надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань. Вона була утворена з тим, щоб забезпечити потенційних інвесторів до країн, що розвиваються, від некомерціиних ризиків і таким чином стимулювала туди потоки інвестицій. До некомерціиних ризиків належать: війни, соціальні вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість переводу прибутку за кордон і таке інше.Гарантії надаються тільки інвесторам із кран-членів БАГІ. Строк гарантій — 15-20 років по прямих інвестиціях, по позиках — понад три роки. Основна вимога надання гарантій: інвестор повинен бути резидентом країни-члена БАГІ; інвестиція ж може призначатися для будь-якої країни, навіть такої, що не входить до БАГІ.Гарантії БАГІ, по суті, є страховкою, за одержання якої треба сплатити від 0,25% до 1,25% за кожні 100 доларів вартості гарантії. За станом на середину 1997 р. БАГІ видало гарантій на суму 3,4 млрд. доларів.БАГІ надає консультативні й рекламні послуги через спеціальний Департамент політичних і консультативних послуг. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів — одна з п'яти інституційГрупи Світового банку, заснована в 1966 p., місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 144 членів. Україна з 2000р. Головна мета — сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами. МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова; через це його не завжди включають до Групи Світового банку, хоча за цілями й організаційно він з нею пов'язаний. Центр виступає в ролі арбітра між інвестором й урядом країни в разі виникнення конфлікту. Процес урегулювання інвестиційних спорів має дві форми: примирення й арбітраж. Примирення досягається в тому випадку, якщо вдається переконати обидві сторони у можливості вирішити конфлікт узгоджено, через взаємні поступки. Якщо ж примирення неможливе, то МЦУІС виносить аргументоване рішення на користь однієї з сторін; така процедура має назву арбітражу. Угода щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС) містить систему відповідних стимулів та обов'язків стосовно діяльності ТНК на території певної держави з тим, щоб не ігнорувались їхні інтереси, насамперед економічні. Прийняття цієї Угоди обумовлене загостренням відносин між країнами, що розвиваються, і великими ТНК. Ураховуючи, що в МП не було спеціальних правил, котрі б регулювали відносини між країнами, що розвиваються і користуються інвестиціями, і країнами, котрі такі інвестиції надають, у цій Угоді сформульовані найважливіші вимоги щодо поведінки ТНК як інвесторів, а саме: 1) вимога місцевого значення, згідно з якою іноземний інве стор зобов'язаний продавати на місцевому ринку частину вироблених на території країни прийняття товарів або послуг у розмірі встановленого мінімального відсотка від кінцевого валового продукту чи розвивати відповідну виробничу галузь у даній державі; 2) експортні вимоги, які зобов'язують інвестора експортувати частину виробленої продукції на таких умовах: а) не менше визначеного мінімального обсягу виробленого продукту, б) установлення абсолютної кількості кінцевого продукту, в) визначення кількості, яка б компенсувала імпортні закупівлі іноземного інвестора. До інших вимог, які визначені у цій Угоді та є обмежувальними заходами для іноземних інвестицій, можна віднести такі: пере-дання технологій; дотримання принципу рівного доступу господарюючим суб'єктам країни, в яку надходять інвестиції, до інвестиційного проекту; вимоги надання робочих місць, місця розташування, фінансування, якими встановлюються особливості використання місцевих трудових ресурсів, номінальний розмір підприємства, правила залучення місцевих фінансових ресурсів тощо. Спостерігається неоднозначне ставлення до використання ТРІМС. Так, зокрема, США вважають за необхідне повністю його заборонити, оскільки, на їхню думку, подібні вимоги були закріплені ще ГАТТ.