29. Договірний та інституційний механізмами регулювання міжнародних економічних відносин.

Стандарт міжнародного економічного права - це універсальне правило (принцип), в основу якого покладено метод співставлення і порівняння умов, що застосовується на договірній основі між суб’єктами міжнародного економічного права і застосування якої призводить до встановлення відповідного правового режиму між договірними сторонами. До них відносяться: мінімальний стандарт; стандарт преференційного ставлення; стандарт нації найбільшого сприяння; національний стандарт; стандарт тотожного ставлення; стандарт відкритих дверей; стандарт рівноправного ставлення. Стандарти знаходять своє закріплення в договорах, які стають основою запровадження і дії відповідного правового режиму між сторонами. Водночас стандарти діють в поєднанні з основними та спеціальними принципами міжнародного економічного права, що робить таку систему органічно узгодженою. Інституційний механізм міжнародного економічного права нерозривно пов’язаний із системою його принципів та норм. Незалежно від форми інституційного утворення, останнє підпадає під дію згаданих норм і принципів. Боротьба з дискримінацією в торгівлі, зниження митних тарифів, запровадження правових режимів, лібералізація зовнішньої торгівлі, зняття обмежень в імпорті тощо – все це було і залишається головними проблемами, які потребують міжнародно-правового врегулювання на універсальному рівні. Побудова регулятивного механізму неможлива без створення основних засад чи своєрідних векторів. Роль цих векторів виконують принципи міжнародного економічного права. Подальша розбудова має відбуватися на основі конкретно визначених принципів.

30. Доктрини державних імунітетів в міжнародному економічному праві.

У доктрині та практиці різних правових систем є дві основні концепції імунітету держави — імунітету абсолютного та функціонального (обмеженого).

Згідно з теорією абсолютного імунітету державний імунітет базується на імперативному принципі сучасного міжнародного публічного права — суверенній рівності держав. Прихильники цієї концепції твердять, що держава завжди є єдиним суб'єктом, хоча її пра-восуб'єктність може виявлятись по-різному. Тому, наприклад, як суб'єкт міжнародного приватного права держава не втрачає властивості суверена (владної особи). 1.Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави. У цьому разі керуються правилом "рівний не має юрисдикції над рівним". Держава не може бути притягнута до суду іншої держави як відповідач, окрім випадків чітко висловленої такою державою згоди. При цьому не мають значення чинники, спираючись на які певна держава хотіла б притягти до свого суду іншу державу. *Імунітет від пред’явлення позову націон суб’єктами до держави в іноземному суді (не може фіз. або юр особа держави подати позов до іноз суду).*Імунітет держави від попереднього забезпечення позову полягає в тому, що майно держави не може бути предметом забезпечення позову.*Імунітет держави від примусового виконання рішення.2.Юрисдикційний – захист від дії законодавства іноземної держави. 3.Майновий – все майно держави може бути поділене на те, що використовується нею для публічних і приватних функцій.4.Договірний – якщо держава укладає договір з іноземною фіз. або юр. особою, то до таких угод застосовується законодавство тієї держави, що є стороною даної угоди, якщо держава не відмовляється. Теорія абсолютного імунітету дає змогу широко тлумачити та застосовувати імунітет держави. Подання позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно держави можуть бути вчинені лише тоді, коли є згода на те з боку відповідної держави. Усі імунітети використані у повному обсязі.

Основний зміст теорії функціонального (обмеженого) імунітету полягає в тому, що держава, діючи як суверен, завжди користується імунітетом. Якщо ж держава діє як приватна особа (наприклад, здійснює зовнішньоторговельні операції та/чи займається іншою комерційною діяльністю), то імунітетом вона не користується. Один із видів імунітету не використано.

Джерела,у яких закріплено поняття імунітету: Європейська конвенція про імунітет держав- 1976р.. Конвенція ООН про юрисдикційний імунітет та імунітет власності.