Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pravo_1-100.docx
Скачиваний:
15
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
253.84 Кб
Скачать
  1. Національне законодавство України, як джерело регулювання міжнародних економічних відносин.

Характеризуючи акти національного законодавства, варто розрізняти і основу всього законодавства окремих держав (конституції), і акти транспортного законодавства. Наприклад, Конституція України 1996 р. хоча і не є актом транспортного законодавства у прямому значенні, але становить основу всього законодавства України, містить норми різного характеру, але водночас окремі її положення - це норми цивільного права, які суди можуть безпосередньо використовувати для захисту прав та інтересів осіб (постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"). Так, Конституція України містить низку норм, що визначають принципові положення регулювання відносин власності (статті 13,14,41) та ін.Згідно зі ст. 8 Конституції України всі інші закони України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади повинні прийматися на основі Конституції України, її положень.Акти законодавства про договірні перевезення розподіляють на: 1) головний акт - Цивільний кодекс України (далі - ЦК); 2) інші закони України, які видаються відповідно до Конституції України та ЦК України. Значення такого поділу полягає в тому, що інші акти законодавства не можуть суперечити ЦК України, а під час змін і доповнень мають узгоджуватися з ним. Отже, підприємницькі відносини, прямо не врегульовані ЦК України, регулюються іншими актами законодавства, наприклад, Господарським кодексом (далі - ГК) України 2003 р. На думку окремих юристів ГК як спеціальний законодавчий акт має перевагу над ЦК України в сфері регулювання господарських відносин. Така теза ґрунтується на загальному принципі переважання спеціального закону над загальним.

  1. Нетарифне регулювання та його міжнародне та національне (на прикладі Україні) нормативно-правове оформлення.

Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.Мета тарифного регулювання полягає:1.В покращенні конкурентних умов в імпортуючій країні;2. І головне - в захисті національної промисловості, здоров'я населення, охороні навколишнього середовища, моралі, релігії і національній безпеці.Нетарифні обмеження являються заходами прихованого протекціонізму. На думку спеціалістів, у зовнішній торгівлі використовуються більше 50 таких заходів і можуть здійснюватися як через адміністративні, так і фінансові інструменти регулювання.До нетарифних заходів регулювання відносяться:1. Заборони експорту та імпорту. Це вимушені заходи, визнані міжнародною практикою. Заборони можуть виступати у відкритій і закритій формі. Різновидом заборони відкритої форми являються часткові заборони, які, в свою чергу, можуть мати безумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави. Умовні заборони використовують тоді, коли постачальник імпортної продукції не дотримується встановлених правил і норм. Митний кодекс України. Стаття 4. 13) Заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - не пов’язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров’я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини;

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]