24. Джерела міжнародного економічного права: система, види, співвідношення, загальна характеристика.

Можливість регулювання міжнародних економічних відносин досягається через застосування принципів та норм міжнародного економічного права, які не є чимось абстрактним, вільно розташованим у просто­рі. Вони закріплюються у певних джерелах. При цьому оскільки міжнародне економічне право є однією із галузей міжнародного права, остільки основні джерела міжнародного права є одночасно і джерелами міжнародного економічного права. Крім того, система джерел МЕП включає і специфічні джерела, які закріплюють норми і принципи суто міжнародного економічного права. Це — рішення міжнародних економічних організацій, судові прецеденти, на яких базуються рішення Міжнародного арбітражу та Міжнародно­го суду,правова доктрина (праця відомого юриста). Основними є міжнародні договори, правовий звичай та нац..законодавство (для розширеної концепції). Дже­рела є формою юридичного втілення, вираження норм і принци­пів міжнародного економічного права.

Система джерел МЕП включає міжнародні договори і, зокрема, міжнародні економічні договори, а також міжнародно-правові звичаї, рішення (акти) міжнародних організацій, міжнародні кодекси поведінки. Отже, під джерелами міжнародного економічного права слід розуміти систему міжнародних договорів (угод), рішень міжнародних організацій тощо, в яких знаходять своє юридичне закріплення норми і принципи міжнародного економічного права. Система джерел закріплена у Ст.38 Статуту Міжнародного Суду ООН. Міжнародні економічні договори є найбільш типовою та поширеною формою регулювання зв’язків між суб’єктами міжнародних економічних відносин. Це зумовлюється тим, що вони є засобом регулювання, який може найкращим чином забезпечити досягнення поставлених сторонами економічних цілей і водночас гарантувати дотримання принципу поваги суверенітету та невтручання однієї держави у внутрішні справи іншої. У листопаді 1991 р. був укладений договір про основи міжнародних відносин України і Азербайджанської Республіки. У ньому містяться норми як суто політичного характеру (визнають одна одну суверенними державами), так і економічного характеру (заохочення взаємовигідних економічних, торговельних і науково-технічних відносин). Серед міжнародних договорів як джерел міжнародного економіч­ного права особливе місце посідають багатосторонні конвенції, що містять кодифіковані норми. Останні мають цілий ряд переваг над нормами, що містяться в інших джерелах. Наприклад, їх важливою рисою є стабільність змісту, що забезпечує високий рівень передбачуваності поведінки учасників міжнародних відносин; ці норми відрізняються якістю та науковою обґрунтованістю, визначеність цих норм полегшує їх застосування та контроль за виконанням.

Не менш важливим джерелом міжнародного економічного права вважається міжнародно-правовий звичай. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення міжнародних економічних відносин.

Правова доктрина – праці відомих юристів, вони мають практичну спрямованість. Визнаються джерелом права, якщо на них спирались під час винесення судових рішень.

Судова та арбітражна практика — це погляди суддів на певне питання, зафіксовані у рішеннях суду (судові преце­денти).

Особливості системи джерел: в залежності від правової сімї- подвійний характер регулювання; одночасне використання і комплексність джерел; особливе співставлення:основні використовують завжди при вирішенні спорів, а допоміжні – тоді,коли основних немає.