11. Види та загальна характеристика об’єктів міжнародного торгового права.

Об'єкти торгового права позначаються єдиним поняттям - товари. Товар традиційно визначають як продукт праці, готовий до продажу. Це може бути вироби, створені у процесі виробництва або отримані внаслідок інших видів діяльності. Для комерційного права поняття товару - одне з ключових, оскільки воно є основним для таких найважливіших понять, як ціна, товарообіг, товарні запаси, товарні втрата часу та ін.

Отже, об'єктами торговельного обороту визнаються товари, тобто майно, що має оборотовластивість і реалізоване під час торгової діяльності з урахуванням договорів.

Кошти індивідуалізації товару як об'єкт торгового права. Потреби торговельного обороту зумовили необхідність виділення товару серед інших схожих товарів шляхом вказівки виробника чи джерела походження товару. Основними засобами відмінності товарів та послуг одних осіб з товарів і рівнем послуг інших є товарний знак і це ознака обслуговування.

Як товарних знаків і знаків обслуговування застосовуються словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення і їхні комбінації. Правова охорона, відповідно, і самі зокрема можливість використання товарних знаків виникає з державної реєстрації. Товарний знак можна реєструвати з ім'ям юридичної особи чи індивідуального підприємця з урахуванням заяви із фотографією встановлених документів. Після реєстрації особі видається свідчення на товарний знак чи знак обслуговування.

Поруч із знаками, зареєстрованими на окремих осіб, застосовуються колективні знаки. Колективним знаком є товарний знак союзу, господарської асоціації чи іншого добровільного об'єднання підприємств, готовий до позначення випущених і реалізованих ними товарів, які мають єдиними якісними чи інші загальними характеристиками.

12. Винятки з принципу/режиму найбільшого сприяння: види, характеристика, нормативно-праве закріплення.

ГАТТ робить деякі винятки з цього принципу, до яких,окрема, належать такі:

- виробам обробної промисловості з країн, що розвиваються, надається пільговий режим порівняно з аналогічною продукцією промислово розвинених країн;

- поступки членам торгових союзів, наприклад ЄС, не поширюються на країни, що не належать до них;

- країнам, що довільно вживають дискримінаційних заходів до товарів із визначеної країни, остання не зобов'язана надавати РНС;

- країнам, що не підписали угоду, не завжди дається такий самий режим, як країнам, що приєдналися до неї;

- країни іноді роблять винятки, виходячи зі свого законодавства, що діє до моменту підписання ГАТТ;

-при організації країнами малого прикордонного руху

Винятки вводяться також під час війни або посилення міжнародної напруги. Дія режиму найбільшого сприяння може звужуватись внаслідок застосування наступних виключень: *для преференційних угод, які існували до створення ГАТТ – Стаття І “Загальний режим найбільшого сприяння” (п.2.3) *для митних союзів та зон вільної торгівлі – Стаття XXIV “Територіальне застосування – Прикордонна торгівля – Митні союзи та зони вільної торгівлі”*для “спеціальних та диференційних режимів” країн що розвиваються – Статті XVIII “Урядове сприяння економічному розвитку” ; Частина IV “Торгівля і розвиток” *для окремих сторін Угоди стосовно її незастосування – Стаття XXXV “Незастосування угоди між окремими сторонами”*для сторін Угоди стосовно можливості відмови від неї за виключних обставин – Стаття XXV “Спільні дії сторін”