46. Загальна характеристика та особливості системи джерел міжнародного економічного права.

під джерелами МЕП слід розуміти систему МД (угод), рішень МО тощо, в яких знаходять своє юридичне закріплення норми і принципи МЕП. Міжнар. Договори є найбільш типовою та поширеною формою регулювання зв'язків між суб'єктами МЕВ. Це зумовлюється тим, що вони є засобом регулювання, який може найкращим чином забезпечити досягнення поставлених сторонами економічних цілей і водночас гарантувати дотримання принципу поваги суверенітету та невтручання однієї держави у внутрішні справи іншої. МЕД — це добровільно укладені між державами рівноправні угоди ек характеру, в яких закріплюються норми та принципи, що регулюють МЕВ. Не менш важливим джерелом МЕП вважається правовий звичай. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення МЕВ. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін (мовчазний договір) і, як правило, не мають свого формального (письмового) закріплення в жодному договорі або угоді. Згідно Ст.38 Статуту Міжн.Суду ООН він є обов’язковим. Бувають міжнародні звичаї (в між нар.публічноправових відносинах), міжнародні торгові (найчастіше у мореплавстві) та внутрішні ( в межах 1 держави).Предметом дискусій, які ведуться в межах МЕП, є також і деякі питання, пов'язані з іншими джерелами. Одним із них є питання про те, чи є джерелом МЕП рішення МО. Оскільки вони, як правові акти, містять у собі відповідні правила та принципи здійснення МЕВ, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і треба розглядати як джерела МЕП. До таких актів належать резолюції ГА ООН, а також її організацій. Своєрідними джерелами МЕП є міжнародні кодекси поведінки.

До допоміжних джерел, що відіграють важливу роль у становленні і розвитку загального міжнародного права, належать правотворчі рішення міжнародних організацій (встановлюють і формулюють правило поведінки), що досить часто, за рішенням тих же міжнародних організацій, носять рекомендаційний характер і не обов'язкові для виконання їхніми членами; судові рішення (рішення Міжнародного суду ООН, вироки Нюрнберзького і Токійського трибуналів, а також рішення національних судів зі спорів між державами або їхніми органами та ін. ); доктрини «найбільш кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй», до яких слід віднести Броунлі, Гугенхейма, Оппенгейма, Руссо, Фердросса, Хайда і деяких інших, а також вітчизняних учених — В. Денисова, Ф. Кожевникова, В. Корецького.

Згідно ст.38 Статуту М/н Суду ООН до допоміжних джерел мп належать: судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй, арбітражна практика (прецеденти) та рішення міжнародних організацій.

Правова доктрина – праці відомих юристів, вони мають практичну спрямованість. Визнаються джерелом права, якщо на них спирались під час винесення судових рішень.

Судова та арбітражна практика — це погляди суддів на певне питання, зафіксовані у рішеннях суду (судові преце­денти).

Особливості системи джерел: в залежності від правової сімї- подвійний характер регулювання; одночасне використання і комплексність джерел; особливе співставлення:основні використовують завжди при вирішенні спорів, а допоміжні – тоді,коли основних немає.