3.1. Організація медичної розвідки.

3.2. Організація лікувально-евакуаційного забезпечення.

1. Організація санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

2. Організація медичного постачання

Розділ 4. Організація управління, зв’язку і оповіщення.

План оформляється у 3-х примірниках і подається:

• перший – в орган управління охорони здоров’я адміністративної території;

• другий – у територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;

• третій – в Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Територіальні центри екстреної медичної допомоги та їх роль у проведенні планування

Територіальні центри екстреної медичної допомоги (далі Центри)входять до складу Державної служби медицини катастроф територіального рівня, як головні організаційно-методичні заклади, на які покладено функції управління Службою адміністративної території. Тому основне призначення Центру є організація надання екстреної медичної допомоги населенню території за умов надзвичайної ситуації, прогнозування медико-санітарних наслідків в зоні обслуговування та планування заходів з їх ліквідації.

Центр виконує функції базового закладу територіальної координаційної комісії Служби. організує розробку проекту Плану роботи комісії, готує її засідання, узгоджує проекти рішень цих засідань та після їх прийняття, контролює виконання. Для реалізації свого призначення на Центр покладено низку завдань та виконання певних функцій:

В повсякденних умовах:

на підставі прогнозування медико-санітарних наслідків надзвичайної ситуації розробляє рекомендації щодо здійснення конкретних скоординованих заходів з метою зниження їх негативного впливу на здоров’я і життєдіяльність населення і захисту довкілля.

Проведена в цьому напрямку робота є основою для розробки та обґрунтування проекту плану медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території в надзвичайних ситуаціях.

За умов надзвичайної ситуації:

Центр по-суті є оперативним штабом органу управління охороною здоров’я з ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій. Він забезпечує підготовку робочих документів і рішень, аналізує медичні аспекти наслідків в осередку надзвичайної ситуації і на адміністративній території взагалі, забезпечує зв’язок зі штабом цивільного захисту, реалізує введення в дію Плану медико-санітарного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій.

Центр направляє у район надзвичайної ситуації своїх представників у складі оперативної групи органу управління охорони здоров’я та спеціалізовані формування Служби, які передбачені Планом медико-санітарного забезпечення населення за умов надзвичайних ситуацій.

Якщо наслідки надзвичайної ситуації з їх ліквідації перевищують можливості Служби територіального рівня, це є підставою для вводу в дію Плану медико-санітарного забезпечення населення державного рівня.

В системі планування медико-санітарного забезпечення населення адміністративної території за умов надзвичайної ситуації Центри займають провідне місце. За їх планами, затвердженими керівництвом адміністративної території, здійснюється розподіл необхідних резервів між закладами охорони здоров’я, розробляється система медичного постачання формувань і закладів Державної служби медицини катастроф .

Професійно та якісно складений План дозволяє ще в повсякденних умовах врахувати та підготувати необхідні медичні кадри, накопичити і тримати в готовності до використання резерви санітарно-гігієнічного, медичного та спеціального майна, сприяє оперативному використанню всіх можливостей адміністративної території, завчасному прийняттю рішень щодо необхідності залучення допомоги ззовні та резервів державного рівня Державної служби медицини катастроф .

План медико-санітарного забезпечення населення при надзвичайній ситуації підписується керівником Центру, погоджується з зацікавленими органами управління, розглядається на засіданні територіальної координаційної комісії і затверджується керівником органу управління охорони здоров’я адміністративної території.

До структури Центрів обов’язково мають входити склади нормативно визначених територіальних оперативних резервів медикаментів, медичної апаратури, інструментів, майна тощо. Центри накопичують майно, яке складає основну частину територіального оперативного резерву.

Організація медичного постачання у системі Державної служби медицини катастроф

Медичне постачання формувань і закладів Державної служби медицини катастроф - це комплекс заходів направлених на своєчасне і повне забезпечення потреб служби у різних видах медичного майна. Воно включає:

• визначення потреб у майні та його заготівля і облік;

• зберігання та видача майна для забезпечення повсякденної діяльності Служби (лікувально-профілактична, навчальна, наукова діяльність) та за умов ліквідації наслідків надзвичайної ситуації ;

• накопичення резерву майна на випадок надзвичайної ситуації;

• контроль за якістю лікарських засобів та станом медичної техніки і її використанням;

• організацію збереження та захисту медичного майна від впливу факторів довкілля;

• наукові дослідження з проблем медичного постачання в умовах надзвичайної ситуації .

Медичні засоби, що використовуються населенням при надзвичайній ситуації поділяються на 2 групи:

• засоби рятування життя постраждалих (медичне і спеціальне майно);

• засоби життєзабезпечення постраждалих, рятувальників і медичних працівників (санітарно-господарське майно).

Медичне майно– це матеріальні засоби, що призначені для надання медичної допомоги, діагностики, лікування, проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів (лікарські засоби, перев’язувальні матеріали, засоби догляду за хворими і дезинфекції, дезинсекції, дератизації, медична техніка).

Під спеціальним майномрозуміють засоби індивідуального захисту, радіометричну та дозиметричну апаратуру, джерела енергопостачання, прилади хімічної розвідки і засоби зв’язку.

Санітарно-господарське майновключає натільну і постільну білизну, одяг медичного персоналу, господарські та лікарняні меблі, обладнання харчоблоків тощо.

Медичне майно ділиться на витратне та інвентарне

Воно постачається комплектами, наборами або окремими предметами.

Відповідно до чинного законодавства України на випадок НС створюються наступні резерви:

• державний (КМУ);

• оперативний (МНС);

• відомчий (МОЗ);

• регіональний або місцевий (АРК, області, м. Київ, Севастополь);

• об’єктовий (на об’єктах підвищеної небезпеки).

Окрім того, лікувально-профілактичні заклади що входять до складу Державної служби медицини катастроф, повинні накопичувати медикаменти, медичні засоби оперативного резерву для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Якщо ці резерви в ході ліквідації наслідків надзвичайної ситуації вичерпуються, то вони поповнюються за рахунок резерву вищого рівня.

Норма оперативного резерву розраховується, виходячи з кількості формувань Державної служби медицини катастроф та резервного ліжко- фонду, для забезпечення їх діяльності в автономному режимі протягом певного часу.

Кожна станція швидкої медичної допомоги на випадок надзвичайної ситуації повинна мати постійний місячний запас медичного майна (наказ МОЗ № 175-96р.) для формування додаткових виїзних бригад з метою використання їх, як на місці, так і для направлення в інші регіони.

Оперативні запаси медичного майна МБПГ першої черги, із складу бригад ШМД, передбачаються на 3 доби, з медичних закладів інших відомств на 1 добу і за рахунок територіальних центрів екстреної медичної допомоги на 2 доби.

Оперативні запаси медичного майна для забезпечення діяльності СБПГ другої черги накопичуються в закладах, які їх формують на 1 добу та в територіальних центрах екстреної медичної допомоги на 2 доби.

Основні вимоги до майна, що використовується для постачання формувань і закладів Державної служби медицини катастроф:

• комплектність;

• портативність;

• простота використання;

• надійність експлуатації, в тому числі в польових умовах;

• можливість тривалого зберігання;

• зручність транспортування.

В системі медичного постачання центри екстреної медичної допомоги займають провідне місце. За їх планами здійснюється розподіл необхідних запасів медичного майна, доставка до місць призначення за умов надзвичайної ситуації, вони накопичують майно, що складає основну частину оперативних резервів.

Організація і управління відомчим оперативним резервом МОЗ України покладається на Департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також на виробниче об’єднання “Медтехніка”, а територіального рівня - на територіальні органи управління охорони здоров’я, виробниче об’єднання “Фармація” і “Медична техніка”.

Саме від органів управління, їх компетентності, практичного досвіду, в питаннях медичного постачання, оперативності і злагодженості в роботі багато в чому буде залежати своєчасність, повнота і якість медичного постачання, як складової лікувально-евакуаційного забезпечення постраждалих в умовах надзвичайної ситуації.

Кожна надзвичайна ситуація унікальна. Є розбіжності в термінах, обсягах конкретних заходів, в ранніх і віддалених наслідках. Процес організації ліквідації медико-санітарних наслідків завжди творчий і потребує втручання певних владних структур.