МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Полтавська міська клінічна

станція швидкої медичної допомоги

Надання невідкладної допомоги при розвитку термінальних станів на догоспітальному етапі.

(Практичні рекомендації)

Основна установа – розробник:

ВДНЗ. Українська медична стоматологічна академія

Полтавська міська клінічна станція швидкої медичної допомоги.

Автори: к.м.н. старший викладач кафедри медицини катастроф та військової медицини УМСА В.Г. Рожнов

Заслужений лікар України, головний лікар ПСШМД

О.С. Лавренко

Лікар вищої категорії медицини невідкладних станів Л.І.Ткач

Лікарі БІТ станції швидкої медичної допомоги О.В., Цілуйко,

Н.А Андрєєва.

В рекомендаціях на основі сучасних уявлень стисло викладені практичні аспекти надання кваліфікованої, загальноприйнятої, своєчасної, а тому - успішної допомоги при розвитку термінальних станів на догоспітальному етапі.

Практичне керівництво призначене для студентів медичних вузів, лікарів-інтернів, практичних лікарів всіх спеціальностей, персоналу станцій швидкої медичної допомоги, медицини катастроф, викладачам безпеки життєдіяльності.

Рецензент: к.м.н. доцент Д.А. Шкурупій (завідувач курсу анестезіології та реанімації УМСА)

Практичне керівництво затверджене на засіданні ЦМК ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія»

Протокол № 3 від 18.12.2008 року.

Двічі допоміг - хто вчасно допоміг

(Bis dat - qui cito dat)

Вступ

Термінальні стани є найбільш складними, а часто і драматичними ситуаціями в яких може опинитися медичний працівник, або особа без спеціальної медичної освіти які викликані до пацієнта, або з тієї чи іншої причини знаходяться на місці пригоди. Життя такого пацієнта буде залежати від рішучих і умілих дій до яких повинен бути готовий кожен із нас. Знання основ невідкладної допомоги та міжнародних рекомендацій з проведення реанімаційних заходів сприяють тому, що у випадку невідкладних ситуацій дійсно вдається полегшити стан пацієнта.

В рекомендаціях коротко викладені основи користування апаратурою яка використовується для надання допомоги на догоспітальному етапі.

Історичний нарис

Спроби оживлення людини після смерті можливо, так само старі, як і людство. У єгипетській міфології Ісіда, богиня родючості, води й вітру, зображувалася дихаючою в рот своєму чоловікові богу Осірісу, тим самим, оживляючи його. У Біблії розповідається, як пророк Єлисей оживив померлу дитину:

У середньовіччі спроби оживлення описані у праці А. Везалія "De Humani Corporis FaDrica",

У 1767 р. створене Голландське товариство порятунку утопаючих. Комплекс заходів для порятунку потонулих складався із: зігрівання постраждалого, видалення води, що потрапила при заковтуванні або диханні і проведення дихання "з роту в рот".

1

Емблема Голландського товариства порятунку потопаючих (1767 р.)

874 р. Heiberg для попередження западання кореня язика в гортаноглотковій ділянці запропонував висувати вверх нижню щелепу.

1878 р. Esniarch як доповнення до цього методу, запропонував проводити максимальне розгинання голови в шийному відділі.

1878 р. R. Boehm провів реанімацію тварин із зупинкою кровообігу шляхом зовнішнього (непрямого) масажу серця.

1901 р. К.Іgelsrud вперше провів прямий масаж серця який аж до 1960 р. був основним методом реанімації.

1890-х рр. відкритий адреналін який з 1936 р. введений у клінічну практику при проведенні серцево-легеневої реанімації (СЛР) як препарат першої лінії.

1900 р. J.L. Prevost і F. Batelli описана електрична дефібриляція.

1947 р.C.S Seek виконав першу дефібриляцію з розташуванням електродів на відкритому серці.

1956 р. M. Zoll виконав першу зовнішню дефібриляцію.

1967 р. Н.Л. Гурвичем винайдений біполярний дефібрилятор що використовує принцип, покладений зараз в основу роботи всіх сучасних дефібриляторів.

1911 р. - випуск першого автоматичного апарата для ШВЛ "Пульмотор" з регуляцією циклу вентиляції за тиском.

C.G. Engstrom винайшов апарат для ШВЛ "Энгстремреспіратор" з керуванням об'ємом вентиляції - прототип всіх сучасних респіраторів і першим механічним апаратом для ШВЛ.

« Padre reanimatione» - батько СЛР творець патофізіології термінальних станів В.О.Неговський в Москві при інституті нейрохірургії у 1936 р. створив лабораторію з проблеми "Відновлення життєвих процесів при явищах подібних зі смертю".

1943 р. перша у світі монографія по СЛР "Відновлення життєвих функцій організму, що перебуває в стані агонії або періоді клінічної смерті".

1956 р. перше в СРСР відділення реанімації, що розміщувалося у Москві на базі лікарні ім. С.П. Боткіна.

1959 р. перші реанімаційні бригади швидкої медичної допомоги.

1964 р. термін «реанімація».

1972 р. уведено поняття постреанімаційної хвороби.

«Протягом всієї історії людського суспільства у свідомості людей ніколи не згасала думка - мрія про пошук шляхів, спрямованих на збереження життя й запобігання смерті. Виникла в останні десятиліття наука про реанімацію з позицій сучасних подань про життя й смерть, у певних межах вирішує це вічне й болюче питання про шляхи боротьби за життя, встановлює обґрунтовані границі цієї боротьби, показання протипоказання до неї. І хоча в наш час ніхто вже не будує ілюзій про вічне життя, боротьба за життя вмираючого пацієнта, коли до цього є реальні підстави, не втрачає величі й шляхетності».

В.А.Неговський

П ітер Сафар – автор першого міжнародного посібника з СЛЦР, який витримав 3 видання (1968, 1981, 1987), і став "золотим стандартом" протягом більше ніж 30 років для лікарів усього світу.

• в 1956 р. у дослідженнях на добровольцях показав більшу ефективність дихання "з рота в рот" у порівнянні з зовнішніми методами дихання,

• в 1958 р. перше в США відкрив відділення інтенсивної терапії (intensive care unit - ICU),

• в 1958 р. запропонував "потрійний прийом" на дихальних шляхах та S- подібний повітропровід,

• в 1961 р. створений сучасний комплекс СЛР

• в 1966 р. вперше обґрунтував необхідність розробки питань церебральної реанімації і модифікації СЛР у СЛЦР.

В даний час стандарти по СЛЦР розробляють:

• Американська Кардіологічна Асоціація (American Heart Association - AHA) - США,

• у Європейська Рада по Реанімації (European Re suscitation Council - ERC).- Європа

• З 1972 р. видається міжнародний журнал з СЛЦР - «Resuscitation» (Реанімація), який є друкованим органом ERC.

У 2005 р. опубліковані нові рекомендації Європейської Ради з реанімації, в яких був внесений ряд суттєвих змін в алгоритм СЛР.

У 2010 р. Американською Асоціацією Серця видана нова редакція керівництва з СЛЦР та інтенсивної терапії та підтримки серцево-судинної діяльності.