Етап в (brithing) - штучна вентиляція легень

Вентиляція легень видихнутим повітрям продемонструвала високу ефективність при застосуванні її як професіоналами, так і пересічними особами, включаючи дітей, старших за 5 років. Вентиляція з використанням повітря, видихнутого реаніматором може проводитись у дорослих пацієнтів методом "рот у рот" або " рот у ніс", а у малюків методом "рот у рот і ніс"

Вентиляція легень методом "рот в ніс " на догоспітальному етапі - метод вибору, так як має переваги:

• більш надійне відновлення дихальних шляхів пацієнта при закритому роті і піднятій нижній щелепі

• рятувальнику зручніше щільно охоплювати ніс пацієнта ротом

• тиск вдування знижуються за рахунок приносових пазух, що значно зменшує ризик роздування шлунку і регургітації

М етодика: стати на коліна збоку голови пацієнта. При розгинанні голови - одна рука на лобі, друга - під підборіддям, висовуючи і фіксуючи нижню щелепу, рот закритий шляхом тиску великого пальця під нижню губу.

Рятувальник робить вдих, відкриває рот, щільно охоплює губами ніс пацієнта і повільно вдихає в пацієнта близько 600 мл повітря приблизно за 2 сек. (контролем служить підняття та опускання грудної клітки).

Вентиляція легень методом "рот в рот" повинна проводитися при травмах носу, або непрохідності верхніх дихальних шляхів.

Методика: стати на коліна збоку голови пацієнта.

При розгинанні голови - одна рука на границі волосяної частини голови і лоба, друга - під підборіддям, висовуючи і фіксуючи нижню щелепу, рот відкритий шляхом тиску великого пальця на підборіддя Ніс пацієнта затиснути великим та вказівним пальцями руки, що знаходиться на лобі. Рот пацієнта відкрити приблизно на ширину пальця, зберігаючи підборіддя висунутим;

Р ятувальник робить вдих та розташовує свої губи навколо рота пацієнта, проводить вдування повітря протягом 2 сек. спостерігаючи за рухами грудної клітки, як при нормальному диханні

В обох випадках необхідно постійно підтримувати голову у розігнутому положенні (доцільне встановлення валика під плечі пацієнта) з припіднятим підборіддям та спостерігати за рухами грудної клітки під час проведення штучного дихання.

Зберігаючи розігнуте положення голови та висунуте підборіддя, рятувальник відсуває свій рот від носу (роту) пацієнта та дивиться за опусканням його грудної клітки, коли повітря виходить.

Слід пам’ятати:

Необхідно не тільки вдувати повітря в дихальні шляхи пацієнта, але і впевнитися, що воно досягає легень.

Помилки при проведенні ШВЛ

• не забезпечена прохідність верхніх дихальних шляхів (недостатньо розігнута голова, не висунута вперед нижня щелепа, стороннє тіло верхніх дихальних шляхів);

• негерметичність ШВЛ (не затиснутий ніс, рот, не щільно накладена маска);

• недооцінка ситуації (пізній початок ШВЛ)

• немає контролю за екскурсіями грудної клітки;

• повітря при проведені ШВЛ попадає в шлунок - регургітація;

• спроба медикаментозної стимуляції дихання;

• вдування повітря під час компресії грудної клітки.

Якщо виникають труднощі з ефективністю дихання:

• перевірте ротову порожнину пацієнта та видаліть сторонні тіла.

• перевірте правильність розташування голови та підборіддя.

• зробіть до п’яти спроб для досягнення ефекту.

За останні роки виявлено багато фактів, які заставляють сумніватися в необхідності раннього та інтенсивного проведення ШВЛ , тому, що:

• під час компресій грудної клітки відбувається газообмін за принципами високочастотної ШВЛ

• припинення компресій грудної клітки для того, щоб провести дихання рот до роту призводить до критичного зменшення мозкового та коронарного кровообігу

• вдування газу в дихальні шляхи підвищує внутрішньоплевральний тиск і зменшує величину венозного повернення до серця.

• необхідність виконувати штучне дихання "рот до роту" є однією з причин небажання проводити ШВЛ присутніми на місці пригоди.

Новий міжнародний консенсус з СЛР (2005р.) рекомендує при СЛР у дорослих ЗМС/ШВЛ проводити у співвідношенні - 30:2 незалежно від кількості учасників, не проводити ШВЛ до початку компресій грудної клітки.

Національна Академія Невідкладної допомоги (США) рекомендує при СЛР непрофесіоналам, що знаходяться на місці пригоди перші 4 хв. проводити лише компресії грудної клітки (до 400 компресій) а потім - 2 вдихи після 100 компресій.

Не залежно від доказовості бази даних рекомендацій особи, які проводять реанімацію можуть самостійно вибирати методику, з урахуванням свого клінічного досвіду та обставин за яких проводиться СЛР.