Передача ЕКГ в ДДЦ

Для передачу ЕКГ в автоматичному режимі:

• після отримання на дисплеї по всіх відведенням стійкого сигналу ЕКГ, натиснути на кнопку «СТОП»

• натиснути кнопку «ЗАПИС» – автоматично з’являється вікно передачі даних

Для передачу ЕКГ в ручному режимі:

• після отримання на дисплеї по всіх відведенням стійкого сигналу ЕКГ (мінімум протягом 10 секунд), натиснуть на кнопку «СТОП»

• відкрити підменю «Передача» - з’явиться вікно передачі даних.

При завершенні передачі з’являється напис «Передача завершена».

Реєстрація додаткових відведень апаратом Юкард-100:

1. У становка електродів для реєстрації ЕКГ за Небом

Розташування електродів-прищіпок стандартне: червоний - права рука, жовтий - ліва рука, зелений - ліва нога, чорний - на права нога.

Розташування електродів-присосок:

• електрод С1 встановлюють у другому міжребер'ї біля правого краю грудини;

• електрод С2 встановлюють в місці проекції верхівкового поштовху на задню пахвову лінію;

• електрод С3 встановлюють в області верхівкового поштовху.

В підменю «Настройки» → «Система відведень» → вибрати систему відведень «Неб».

При правильній установці електродів на дисплей виводяться всі три ЕКГ-сигнали вибраного вікна: D (dorsalis), A (anterior), I (interior)

2. У становка електродів для реєстрації ЕКГ за Слапаком

Розташування електродів-прищіпок стандартне: червоний - права рука, жовтий - ліва рука, зелений - ліва нога, чорний - на права нога.

Розташування електродів-присосок:

• електрод С6 встановлюється в місці проекції верхівкового поштовху на задню пахвову лінію (позиція V7);

• електроди С1, С2, С3 і С4 встановлюються одночасно у другому міжребер'ї зліва від грудини до передньої пахвової лінії (в точках S1, S2, S3, S4).

В підменю «Настройки» → «Система відведень» → вибрати систему відведень «Слопак».

При правильній установці електродів на дисплей виводяться ЕКГ-сигнали вибраного вікна: S1, S2, S3 і S4.

Емансіс SE – 1

О дноканальний електрокардіограф з комбінованим типом живлення (батареї вмонтовані, час зарядки до 12 годин, робота від електромережі без перетворювача напруги, заземлення не потребує), працює в автоматичному або ручному режимі, запис ЕКГ проводиться термопринтером. Може працювати з комп'ютерним забезпеченням.

Розміщення елементів управління:

1. кнопка включення/виключення приладу «ON/OF»

2. індикатори живлення

індикатор живлення від електромережі – загорається при підключенні до мережі

індикатор живлення від батареї – загорається при використанні вбудованої літієвої батареї

індикатор заряду батареї

3. к

   2

   нопка ПУСК/СТОП

4. кнопка подачі калібровочногї напруги (1mV)

5. кнопка блокування відведення під час реєстрації

6. кнопка перемикання чутливості - ×1, ×2, AGC, ·25, ·5

   Опції	Чутливість
   ×1	10 мм/ mV
   ×2	20 мм/ mV
   AGC	Автоматичне вираховування коефіцієнту підсилення
   ·25	2,5 мм/ mV
   ·5	5 мм/ mV

7. кнопки перемикання відведень

8. кнопка перемикання режимів запису – ручний режим (МАNU) і 4 автоматичних режими:

   Режим

   Порядок перемикання

   MANU

   I

   II

   III

   AVR

   AVL

   AVF

   V1

   V2

   V3

   V4

   V5

   V6

   AUTO1

   I

   II

   III

   AVR

   AVL

   AVF

   V1

   V2

   V3

   V4

   V5

   V6

   AUTO2

   AVL

   I

   AVR

   II

   AVF

   III

   V1

   V2

   V3

   V4

   V5

   V6

   AUTO3

   I

   AVR

   V1

   V4

   II

   AVL

   V2

   V5

   III

   AVF

   V3

   V6

   AUTO4

   2 канальний автоматичний режим (AUTO1 + ритм)

9. кнопка входу в меню приладу

10. кнопки збільшення/зменшення настройки ідентифікаційного номера пацієнта

11. кнопка вибору статі пацієнта («М» - чоловіча, «F» - жіноча)

12. кнопка встановлення вікової групи пацієнта («СНD» - дитина, «АDL» - дорослий, «OLD» - літня людина)

Порядок роботи:

• включити прибор, натиснувши кнопку включення/виключення «ON/OF» (кнопка 1)

• вибрати режим запису (кнопка 8)

• при ручному режимі запису – змінюючи положення перемикача (кнопка 7), послідовно записати відведення натискаючи на кнопку «старт/стоп» (кнопка 3)

• для запису ЕКГ в автоматичному режимі – натиснути на кнопку "старт/стоп", при цьому послідовно записуються калібровочний сигнал і відведення.

Системи для дистанційної передачі екг

Для ЕКГ обстеження пацієнтів на догоспітальному етапі доцільне використання транстелефонних передавачів – систем для дистанційної реєстрації ЕКГ. В основі роботи системи є передача ЕКГ через телефонну мережу на центральну станцію підключену між телефонною лінією і комп’ютером з послідуючою інтерпретацією оператором. Система телефонної комп'ютерної електрокардіографії складається із центральної станції та периферійної частини.

Ц ентральна станція системи являє собою персональний комп'ютер, оснащений прийомним блоком підключеним до телефонної лінії. Прийом ЕКГ ведеться лікарем-оператором за допомогою спеціального програмного забезпечення.

Стандартна комплектація центральної станції:

• блок прийомний базовий;

• адаптер телефонний;

• блок живлення; кабель телефонний;

• програмне забезпечення;

Додаткова комплектація центральної станції:

• комп'ютер, монітор, принтер.

Периферійна частина:

• передавач, що підключається до телефонного апарату.

Імпульс Р-4

Одноканальний передавач – сигнал якого передається на мікрофон звичайного, радіо чи мобільного телефонного апарату. Спосіб передачі сигналу – аналоговий.

Периферійний пристрій забезпечує, запис, передачу стандартної ЕКГ на центральну станцію з подальшою консультацію фахівця в режимі одного телефонного дзвінка

Е лементи управління:

1. вхід для підключення мікрофона

2. тумблер переключення режимів «Робота» - «Заряд»

3. кнопка переключення відведень

4. інформаційне табло

5. отвори для регулювання посилення інструментального посилювача

6. вхід для підключення кабелю відведень.

Інформаційне табло

Розташоване на верхній панелі передавача-регістратора і вказує на стан пристрою. Воно має 4 індикатори та шкалу, яка дозволяє визначити активне відведення:

Індикація режиму калібрування

Індикація відведення І

Порядок роботи:

• встановити електроди

• приєднати кабель відведень і кабель мікрофона

• включити живлення (тумблер 2) – у датчику передавача з’явиться звуковий сигнал

• приєднати мікрофон передавача до телефонного апарату

• провести передачу ЕКГ, перемикаючи відведення за командою оператора (кнопка 3)

Примітка: поміхи з телефонної мережі в деякій мірі можуть знизити якість реєстрації ЕКГ.

Т елекард

Периферійна частина системи «Тредекс» 12-канальний передавач що підключається до різних телефонів або радіостанцій. В основі роботи приладу є цифрова передача ЕКГ сигналів.

Порядок роботи:

• встановити електроди за загальноприйнятою методикою

• приєднати кабель відведень пацієнта

• натиснути кнопку включення приладу – прозвучить короткий сигнал початку запису

• через 20-30 секунд вдруге прозвучить сигнал завершення запису

• піднести прилад до мікрофону телефонного апарату – повторно натиснути кнопку

• після закінчення передачі – вимкнути прилад

Етап f (fibrillation) - дефібриляція

Електрична дефібриляція під час серцево-легеневої реанімації є єдиним ефективним методом відновлення серцевої діяльності при фібриляції міокарду. Слід пам'ятати, що навіть при компресіях грудної клітки умови оксигенації фібрилюючогого міокарду несприятливі і гіпоксія міокарду прогресує, тому, чим раніше виконана дефібриляція, тим більше шансів на успішне відновлення самостійної серцевої діяльності . Враховуючи, що фібриляція шлуночків має місце в більшості випадків зупинки кровообігу, а нанесення електричного розряду дефібрилятора практично не надає шкоди при асистолії, або термінальних брадіаритміях, можна провести спробу електричної дефібриляції до уточнення різновиду гемодинамічної катастрофи (асистолія або фібриляція).

Дефібрилятори - прилади для трансторакальної лікувальної дії на серце пацієнта. Основою такого приладу є сильний конденсатор, що накопичує певний рівень електричного заряду, який через пару електродів проводиться на пацієнта, викликаючи одночасну деполяризацію максимальної кількості кардіоміоцітів і, як результат - ефективну систолу шлуночків що дозволяє відновити кровообіг при гострих порушеннях ритму серця, чи його зупинці.

Методика проведення електричної дефібриляції:

• включити живлення (автономне з вмонтованої батареї акумуляторів, або електромережі напругою 220 V, або від акумулятора санітарного автомобіля через перетворювач напруги з 12V).

• через пластини з допомогою монітора ЕКГ (є в більшості сучасних апаратів) визначити стан електричної активності міокарду.

• змастити пластини гелем, або використати марлеві прокладки змочені фіз. розчином.

• встановити за шкалою заряд достатньої сили, щоб подавити ектопічні вогнища збудження в міокарді:

Відносно сучасних рекомендацій ERC 2000

Наприклад, вага пацієнта 70 кг -початкова енергія 200 Дж (3500V), наступний розряд- 280 Дж (4500V), максимальний - 360Дж (5000V). Використання більш високих енергій не бажане через пошкоджуючу дію на міокард.

• включити кнопку "заряд" - процес накопичення заряду в супроводжується постійним звуковим сигналом.

• о сновне положення електродів при роботі сучасними дефібриляторами передньо - переднє: один з електродів розташувати справа під ключицю біля краю грудини, а другий - в ділянці верхівки серця. Електроди необхідно щільно притиснути до тіла пацієнта (сильно здавити грудну клітку ) для зменшення грудного опору. З цією ж метою дефібриляцію слід здійснювати у фазу видиху, щоб розміри грудної клітки були мінімальними (це забезпечує зниження трансторакальної напруги на 15—20 %).

• після отримання сигналу про готовність до проведення дефібриляції (загорання лампочок або переривного звуку) включити кнопки "розряд". Якщо перша спроба не вдалася, то її необхідно повторювати, підвищуючи кожного разу напругу (див. рекомендації ERC 2000).

• після відновлення ритму можливий повторний розвиток фібриляції шлуночків, через електричну нестабільність міокарду, обумовленою гострою коронарною недостатністю і вторинними порушеннями метаболізму. Для стабілізації ефекту рекомендується нормалізація кислотно-лужного стану, корекція метаболічного ацидозу. В деяких випадках повторна електрична дефібриляція виявляється неефективною (звичайно це буває при низькоамплітудній фібриляції шлуночків і не усуненій кисневій заборгованості). У такому разі показано введення адреналіну, гідрокарбонату натрію, додаткові зусилля по оксигенації і після масажу серця 1-2 хв. знову провести електричну дефібриляцію.

Схема проведення дефібриляції (для дорослих):

• серцево-легенева реанімація (АВС) до встановлення дефібрилятора.

• монітор: фібриляція шлуночків, шлуночкові тахікардія (відсутній пульс)

• дефібриляція 200 Дж (контроль ефективності – монітор, пульс)

• без ефекту: друга дефібриляція 280 Дж (контроль ефективності – монітор, пульс)

• без ефекту: третя дефібриляція 360 Дж (контроль ефективності – монітор, пульс)

• без ефекту: СЛР з введенням адреналіну, атропіну, у деяких випадках гідрокарбонату натрію, далі – повторна (тричі) дефібриляція 360 Дж (між розрядами контроль ефективності – монітор, пульс)

Можливі причини відсутності ефекту при дефібриляції

• неправильне встановлення електродів

• поганий (відсутній) контакт з шкірою пацієнта ( мало гелю на електродах, або фіз. розчину на марлевих прокладках, електроди притиснені не щільно).

• низька енергія дефібриляції.

• не усунені гіпоксія, ацидоз.

• біологічно-рефрактерна фібриляція шлуночків.

Основні моделі дефібриляторів, які використовуються на догоспітальному етапі:

Дефібрилятор ДКИ-Н-02

Працює від мережі змінного струму з напругою 220 В, і від блоку живлення, напругою 10-14,5 В з салону санітарного автомобіля, накопичує заряд 3,6-6,8 кВ, необхідний рівень якого встановлюється перемикачем на одному із електродів. Монофазний (електричний імпульс з одного електроду через тіло пацієнта проходить на інший), індикація заряду накопичення - світлова.

Схема розміщення вузлів і панель управління:

1. кнопка МЕРЕЖА

2. СИНХРОНІЗАЦІЯ розряду

3. індикатор синхронізації

4. перемикач доз

5. кнопка ЗАРЯД

6. індикатор ланцюга пацієнта

7. кнопка дефібриляції

8. індикатор мережі

Перевірка працездатності апарата:

• впевніться, що перемикач доз на електроді – дозаторі знаходиться в положенні «0»;

• включіть апарат в електромережу або бортовий перетворювач енергії (загориться світловий індикатор на вилці);

• натисніть кнопку «МЕРЕЖА», на передній панелі апарата (загориться світловий індикатор на електроді – дозаторі);

• встановіть перемикачем доз на електроді-дозаторі в положення «1»;

• візьміть електроди так, щоб робочі поверхні не торкалися металевих предметів, або між собою, натисніть кнопку електрода – дозатора і утримуйте її до включення індикаторів готовності на кнопках обох електродів – дозаторів.

• великими пальцями рук натисніть одночасно кнопки дефібриляції, при цьому чути характерний звук удару в корпусі і світлові індикатори на електродах гаснуть.

• встановіть перемикач доз в положення «0»;

• виключіть апарат.

Порядок роботи:

• включити прибор натискаючи кнопку «МЕРЕЖА» (кнопка 1) – включиться індикатор мережі (8)

• встановити перемикач доз в потрібне положення

• натиснути на кнопку заряда (кнопка 5) на електроді-дозаторі, утримувати її до загорання індикаторів готовності в кнопках дефібриляції (кнопки 7) обох електродів

• прижати електроди до грудної клітки пацієнта – повинен включиться індикатор ланцюга пацієнта (6)

• одночасно натиснути кнопки дефібриляції на обох електродах (кнопки 7)

Примітка. Розрахунок дози розряду і місце накладання електродів схематично показані на верхній кришці корпусу.

Дефібрилятор – монітор «ДКИ-Н-15Ст БІФАЗИК+»

• генерує біполярний імпульс.

• рівень зарядів для дефібриляції (у дорослих) 100-120-160 Дж

• працює від блоку акумуляторів (зарядка3-4 години), або електромережі.

• має звукову і світлову індикацію заряду,

• кабель ЕКГ відведень для проведення моніторування з проекцією на екран або записом в пам’ять.

С

11

хема розміщення вузлів:

1. вимикач живлення

2. кнопка заряду електрода-дозатора

3. кнопка розряду на лівому електроді

4. перемикач "ЭКГ/ ВН-ЗОВН"

5. вимикач кардіосинхронізації

6. кнопка включення режиму rag (заморозки)

7. екран монітора

8. перемикач зарядів

9. кнопка "ПІДСИЛЕННЯ"

10. індикатор «ГОТОВ"

11. індикатор наявності ланцюга пацієнта

12. ніша з кабелем ЭКГ - відведень і гніздом для підключення ПЭВМ

13. контактні площадки перевірки працездатності

Зображення на екрані монітора:

1. ( 16А) встановлене значення струму, що змінюється залежно від положення перемикача на електроді - дозаторі;

2. (75Ω) значення опору ланцюга «електроди для дефібриляції - пацієнт». У випадку відсутності контакту електродів з пацієнтом або пристроєм перевірки працездатності з'являється напис "НЕМАЄ ЛАНЦЮГА ПАЦІЄНТА", а у випадку замикання електродів між собою - напис «КОРОТКЕ ЗАМИКАННЯ»;

3. (40J) - значення енергії,

4. відображення ЭКС пацієнта;

5. - символ режиму кардіосинхронізації або символ режиму заморозки

6. (15А,16А,17А) - фактичні значення струму

7. (ЭКГ-ЭЛЕКТРОДИ або ДЕФ - ЕЛЕКТРОДИ) - інформація про електроди, з яких фіксується ЭКС

9. (ФАКТ. 15А. 73Ω) - фактичне значення струму й опору ланцюга «пацієнти-електроди» в останньому розряді;

10. символи джерела електроживлення апарата: від акумуляторної батареї , або від мережі змінного струму:

В лівому верхньому куті зони «к» рівень чутливості підсилювачів ЭКС від 1 до 4, що відповідає значенню чутливості від 5 до 40 мм/мв.

Перевірка працездатності апарата:

• включіть апарат (кнопка 1)

• прикладіть зволожені долоні рук до електродів для дефібриляції і через 3-4 с на екрані з'явиться відображення ЭКГ оператора

• натисніть кнопку «ЭКГ ВН- ЗОВ» на панелі апарата (кнопка 4) - у секторі «і» екрана напис «ДЕФ-ЕЛЕКТРОДИ» повинна замінитися написом «ЭКГ - ЕЛЕКТРОДИ», а в секторі «г» повинна з'явитися доріжка ЭКГ

• дістаньте кабель відведень, накладіть ЭКГ електроди («прищіпки») на оператора: два електроди на праву руку, один - на ліву руку. До електродів на правій руці приєднайте жовтий і чорний наконечники кабелю відведень, до електрода на лівій руці - червоний наконечник. На екрані з'являється ЭКС оператора. Переконайтеся, що «зубець R» ЭКС спрямований вгору. У противному випадку поміняйте місцями жовтий і червоний наконечники кабелю відведень.

• натисніть кнопку на панелі апарата - у секторі «д» екрана з'являється зображення символу « », що свідчить про включення режиму кардіосинхронізації. Виділення «зубця R» супроводжується короткими звуковими сигналами.

• повторно натисніть кнопку «ЭКГ ВН- ЗОВ» на панелі апарата - у секторі «ж» екрана напис змінюється на «ДЕФ-ЕЛЕКТРОДИ», а в секторі «д» екрана зникає символ що свідчить про блокування кардіосинхронізації при зніманні ЭКС із електродів для дефібриляції.

• Притисніть електроди один до іншого для дефібриляції - в секторі «б» екрана з'являються цифри від «00 Ом» до «04 Ом», у секторі «б» напис «НЕМАЄ ЛАНЦЮГА ПАЦІЄНТА» повинна замінитися написом «КЗ ЕЛЕКТРОДІВ».

• Електроди для дефібриляції встановите на контактні площадки пристрою перевірки працездатності. У секторі «б» екрана монітора замість напису «НЕМАЄ ЛАНЦЮГА ПАЦІЄНТА» з'являється значення вимірюваного опору перевірки працездатності (від 44 до 56 Ом);

• установите перемикач струмів у положення «8А»;

• натисніть кнопку ЗАРЯД - починається заряд конденсатора, що супроводжується характерним звуковим супроводом;

• по закінченні заряду припиняється звуковий сигнал і включається світловий індикатор ГОТОВИЙ (10) на електроді-дозаторі

• щільно притисніть електроди до контактних площадок пристрою перевірки працездатності й натисніть одночасно кнопки РОЗРЯД (кнопку 2 і 3)

• відбувається розряд, у секторах «е (верхній рядок)» і «і» екрана з'являється фактичне значення струму в навантаженні;

• якщо фактичне значення струму перебувають у межах для встановленого струму «8 А», тобто від 6 до 10 А - дефібрилятор працездатний при встановленому струмі «8 А».

У процесі подальшої експлуатації доцільно робити перевірку працездатності для одного встановленого струму, наприклад, «16 А».

Рівень заповнення символу темними кольорами, що відбиває стан заряду акумуляторної батареї:

від - батарея заряджена повністю;

до - батарея розряджена повністю.

Акумуляторна батарея заряджається автоматично від блоку живлення. Час зарядки акумулятора біля 3-х годин.

Порядок роботи:

• включити апарат кнопкою живлення (кнопка 1)

• приєднати кабелі відведень до ЕКГ- електродів: червоний – права рука, жовтий – ліва рука, чорний – права нога

• натиснути кнопку «ЭКГ ВН- ЗОВ» (кнопка 4) – на екрані монітора з’явиться напис «ЕКГ-ЕЛЕКТРОДИ)

• прижати електроди до грудної клітки пацієнта – повинен включиться індикатор ланцюга пацієнта (11)

• розщитати потрібну дозу першого розряду в залежності від значення опору ланцюга «електроди для дефібриляції - пацієнт», що висвічується в зоні «б»:

  Значення опору ланцюга	Рекомендуємий струм
  менше 40 Ω	від «20 А» до «35 А»
  41 – 70 Ω	від «16 А» до «28 А»
  71 – 75 Ω	від «8 А» до «20 А»
  перевищує 75 Ω	«25 А»

• встановити перемикач доз в потрібне положення

Робота при екстреній зупинці ефективної серцевої діяльності (фібриляція шлуночків)

• одночасно натиснути кнопки 2 і 3 на електродах

Робота в режимі кардіосинхронізації (миготлива аритмія, пароксизмальні тахікардії)

• натиснути кнопку кардіосинхронізації (кнопка 5) – поява кожного зубця R буде супроводжуватися звуковим сигналом

• натиснути кнопки 2 і 3 на електродах, утримувати її до загорання індикатору готовності (10);

• не послабляючи притискання електродів, утримувати кнопки заряду (кнопка 2 і 3) в натиснутому положенні до завершення дефібриляції

Увага! Розряд робиться в момент появи чергового зубця R, а не в момент натискання.

Дефібрилятор – монітор «Аксіон – 08» біфазний

• рівень зарядів для дефібриляції (дорослі, діти ) – 5-360 Дж

• працює від блоку акумуляторів або електромережі.

• має звукову і світлову індикацію заряду,

• має кабель ЕКГ відведень для проведення моніторування з проекцією на екран або записом ЕКГ на плівку чи в пам’ять, можливість підключення до ПК.

О

1

ргани управління і індикатори

1. Кнопка включення заряду від мережі

2. Кнопка включення власне дефібріллятора

3. Індикатор живлення від мережі

4. Індикатор зарядки батареї

5. Дві кнопки перемикання енергії імпульсу (більше - менше)

6. Кнопка скидання заряду

7. Кнопка синхронізації розряду

8. Кнопка зміни вольтажу розгортки плівки

9. Кнопка перекладу режиму дефібріллятора в ЕКГ- моніторинг і перемикання відведень

10. Кнопка зупинки режиму ЕКГ

11. РК - екран

12. Електрод на грудину

13. Кнопки розряду

14. Кнопка старту термопринтера ЕКГ

15. Електрод на верхівку

16. Н абір заряду (за шнуром кнопки не видно)

Підготовка до роботи:

Дефібрілятор може працювати від мережі 220В, і від вбудованого акумулятора.

Режим «від мережі»: вийняти штекер заряду 5, підключити через мережевий шнур (лежить окремо від дефібріллятора) до розетки, натиснути на перемикач живлення від мережі (кнопка 1), включити апарат кнопкою 2. Повинна загорітися лампочка «мережа» (3).

Режим «Від акумулятора». Натиснути тільки кнопку 2. Монітор повинен засвітитися і початися короткий процес самотестування. Якщо цього не відбулося - прилад розряджений.

Встановлення рівня енергії

Кнопками «Енергія» (5) встановити потрібну кількість джоулів для розряду. Джоулі встановлюються покроково: 5-10-25-50 . і так далі, до 200.

Якщо необхідно більше 200 Дж - утримати кнопку «більше» 2с, і добрати 250 - 300 - 360 Дж.

Аналогічно працює кнопка зменшення енергії розряду.

Управління на електродах

Оцінити вагу пацієнта, вибрати відповідну кількість енергії для розряду.

Притиснувши електроди до тіла, на моніторі з’явиться ЕКГ в тому відведенні, в якому накладені електроди. Для запису ЕКГ натиснути кнопку на електроді (14) - спрацює принтер. Цією ж кнопкою зупиняємо принтер.

Набір енергії для розряду

Кнопка набору розташована збоку на верхівковому електроді Прилад захищений від випадкового розряду електродів - набір енергії відбувається за умови дотику обох електродів до тіла, або замикання їх між собою (що, до речі, відбувається, якщо не виймати «електроди» з кришки - як на фотографії).

Прикласти намазані гелем електроди до тіла (або не виймаючи з кришки), натиснути і утримати кнопку «заряд» (16) на верхівковому електроді. Прилад видає характерний звук, на моніторі з'явиться індикатор набору заряду і повідомлення «НАБІР ЕНЕРГІЇ» (М). Як тільки енергія набрана, прилад перестає подавати звук на індикаторі (К) висвічується набраний рівень заряду, на індикаторі (М) напис «дефібріляция» і починається відлік секунд - від 30 до 0. Якщо за 30 секунд не проведений розряд- прилад автоматично скине заряд.

Можна скинути заряд самостійно, натиснувши кнопку «скидання» (6).

Розряд!

Синхронно натиснути кнопки розряду (13) на торцях електродів. На моніторі з'являється крива оригінальної форми, автоматично спрацює принтер - запис результату проведеної терапії.

Для перевірки придатності приладу розряд можна «симулювати» - не виймаючи електроди з кришки приладу натиснути червоні кнопки - відбудеться розряд «в корпус». Якщо все працює-лампочка розташована у кришці повинна мигнути. Якщо ні - лампочка згоріла (часто), або прилад несправний.

Порядок роботи:

• для включення апарата перемикачем ДКИ встановити положення ВКЛ. Під час запуску апарата проходить внутрішнє самотестування, результат якого видається на екран дисплею і якщо позитивний - супроводжується коротким звуковим сигналом.

• для встановлення необхідної енергії короткочасно слід натиснути одну із кнопок ЕНЕРГІЯ "?" (збільшує значення енергії) або ЕНЕРГІЯ "?" (зменшує значення енергії).

• для набору енергії – натиснути кнопку «ЗАРЯД» на електроді (заряду супроводжується наростаючим звуком)

• після набору заряду, притиснувши електроди до контактних плошадок (при перевірці апарата до роботи), або грудної клітки пацієнта – натиснути обидві кнопки «РОЗРЯД».

• для запису ЕКГ приєднати кабель відведень пацієнта до апарата, клеми- на пацієнта, короткочасним натисканням кнопки перемикання відведення послідовно записують ЕКГ.

Режим синхронізації

Даний дефібріллятор дозволяє синхронізувати розряд із зубцем R. Якщо прилад застосовується для купірування нападу шлуночкової тахіарітмії, розряд подається автоматично через 4 мілісекунди після реєстрації зубця R. Це необхідно, щоб розряд не потрапив в систолу і не викликав пошкодження міоцитів.

Для проведення лікування підключають ЕКГ - електроди, натискають кнопку «синхр» (7), далі процес підготовки приладу не відрізняється від підготовки до звичайної дефібрілляциі.

* даний режим заборонений до використання на фельдшерських бригадах.

Запис ЕКГ і моніторинг

Для використання режиму необхідно підключити ЕКГ кабель. Перемикання відведень - кнопкою ЕКГ (9) - індикатор номера відведення циклічно мінятиметься.

Дитячі електроди

Повернувши верхню прямокутну пластину проти годинникової стрілки, зняти; під нею - круглі електроди «дитячого» розміру.

Дефібрилятор – монітор ДКИ–Н–10 «Аксіон»

Д озволяє спостерігати і реєструвати:

• електрокардіограму (ЕКГ) пацієнта, як від електродів дефибрилляции, так і від окремих електродів монітора,

• вимірювати ЧСС,

• будувати і реєструвати ритмограми і скаттерграмми RR- інтервалів,

• забезпечує тривожну сигналізацію при виході параметрів за встановлені межі.

Органи управління і індикатори:

1. тумблер включення апарату

2. роз'єм підключення електрокардіографічного кабелю

3. кнопки управління (значення відображаються в нижньому рядку дисплею)

4. дисплей

5. кнопки зменшення та зменшення енергії

6. кнопка примусового скидання енергії

7. індикатор виданої енергії

8. грудний електрод з кнопками РОЗРЯД і │ - пуск реєсторатора

9. верхівковий електрод з кнопками ЗАРЯД та РОЗРЯД

Порядок роботи при дефібриляції:

1. ввімкнути апарат натиснувши тумблер включення

2. при необхідності включити режим синхронної дефібриляції

3. кнопками зменшення/зменшення енергії встановити необхідне значення енергії

4. натиснути кнопку заряд для накопичення енергії притиснути електроди до грудної клітини пацієнта

5. для виконання розряду одночасно натиснути кнопки РОЗРЯД на електродах

Моніторинг здійснюється двома способами:

• через електродів дефібрилятора (автоматично при включенні апарату)

• через електрокардіографічний кабель

Порядок моніторингу через електрокардіографічний кабель:

1. п ідключити електрокардіографічний кабель в відповідний роз’єм

2. приклеїти електроди відповідно до малюнка

3. переключати стандартні відведення кнопкою І, ІІ, …

4. автоматично включається звук пульсу; для відключення звуку пульсу натиснути кнопку УСТАНОВКИ – ЕКГ – ЗВУК ЧСС

5. встановлення меж ЧСС натисканням кнопок УСТАНОВКИ – ТРИВОГИ – натискаючи кнопки ↑ та ↓

6. запис ЕКГ здійснюється натисканням кнопки реєстратора на електроді дефібрилятора, зупинка запису – повторним натисканням кнопки.

Автоматичні зовнішні дефібрилятори азд

Ці апарати прості у використанні, що дає змогу користуватися апаратом особами які не мають спеціальної підготовки: парамедики, міліція, цивільні; біфазні, мають: режим синхронізації, голосові підказки російською мовою, внутрішню пам'ять, педіатричні електроди.

«Mediana AED Hearton»

1. к нопка ВКЛЮЧЕННЯ/ВИКЛЮЧЕННЯ

2. індикатор набору заряду

3. кнопка РОЗРЯД

Порядок роботи:

1. Відкрити кришку приладу

2. Ввімкнути прибор натисканням на кнопку ВКЛ.

3. Слідуючи голосовим підказкам встановити електроди у визначені місця

4. При завершенні набору заряду натиснути кнопку РОЗРЯД.

Інші апарати, що використовують при проведенні реанімації Апарати для моніторингу життєвих функцій організу Монітор реанімаційний митар-01-«р-д»

Монітор призначений для контролю життєво-важливих фізіологічних параметрів людини:

• частоти серцевих скорочень (ЧСС)

• частоти пульсу (ЧП)

• частоти дихання (ЧД)

• артеріального тиску неінвазивним способом

• артеріального та венозного тиску інвазивним способом

• температури тіла

• насищення крові киснем (SpO₂)

• вміст СO₂ та O₂ в повітрі, що вдихається та видихається

Монітор дозволяє стежити на екрані за:

• ЕКГ

• фотоплетизмограмою

• кривими інвазивного тиску

• капнограмою (СO₂)

• окміграмою (O₂)

• пневмограмою

Панель управління:

1

2

3

4

5

6

7

4. кнопка ВКЛ/ВИКЛ

5. світлові індикатори зовнішнього живлення (світиться зеленим) та зарядки акумулятора (світиться жовтим)

6. світлові індикатори «тревога»

7. кнопка тимчасового відключення тревоги

8. кнопка ТИСК – для включення режиму вимірювання АТ

9. кнопка СТОП – для фіксації кривих на моніторі

10. маніпулятор для вибору режимів роботи монітора

На правій боковій панелі розташовані роз'єми для підключення датчиків:

• ЕКГ/ПГ – для підключення електродного кабелю ЕКГ

• SpO₂ – для підключення датчика SpO₂

• АТ - для підключення шланга манжети вимірювання тиску

• Т1 і Т2 - для підключення датчика температури

• СO₂ вихід, вхід - для підключення капнографічної лінії

• ІД1 та ІД2 - для підключення датчика інвазивного тиску

Порядок роботи:

1. приєднайте до монітору необхідні датчики до включення приладу

2. включить прибор кнопкою ВКЛ/ВИКЛ

3. управління монітором виконується за допомогою маніпулятора:

• при оберті маніпулятора послідовно вибираються різні зони (біла рамка навколо зони)

• після вибору потрібної зони натиснути маніпулятор для проведення змін - на екрані з’явиться меню з можливими варіантами змін

4. настройка монітора:

   • настройка параметрів, які будуть контролюватись - МЕНЮ НАСТРОЄК - КОНФІГУРАЦІЯ МОДУЛІВ відключити (включити) потрібні модулі

   • настройка кривих, які будуть контролюватись - МЕНЮ НАСТРОЄК

5. настройка тривожної сигналізації (при необхідності) - в меню УПРАВЛІННЯ ТРЕВОГАМИ виставити необхідні пункти; для автоматичного встановлення порогів тривог - меню УПРАВЛІННЯ ТРИВОГАМИ - ТРЕВОГИ СТАНУ ПАЦІЄНТА - АВТО - маніпулятор

С

R

L

С

F

N

Апарати для зовнішнього масажу серця Кардіопомп

Ц і апарати при проведенні СЛР на відміну від ручного способу створюють дещо більший рівень кровотоку за рахунок підвищення внутрішньогрудного від'ємного тиску під час декомпресії. Цей ефект досягається за рахунок вакуумного з’єднання з шкірою грудної клітки. В ручки деяких кардіопампів вмонтовані монітори,які дають змогу проводити контроль при проведенні ЗМС.

Методика користування:

В місце компресії грудної клітки щільно притиснути присмоктувач, впевнитися в досягненні необхідного вакууму із шкірними покривами.

При проведенні декомпресії дещо відтягувати на себе кардіопамп для активного перерозправлення грудної клітки, яке призведе до збільшення притоку крові в грудну клітку, а позаяк і до серця.

Інфузомати Насос шприцевий дш-09

Н асос призначений для точного введення дозованих рідких лікарських засобів. Дозволяє автоматично розраховувати швидкість інфузії через завдання дози (мкг/кг/хв, мг/кг/хв, мкг/кг/годину, мг/кг/год, мкг/год, мг/год), ваги тіла, концентрації розчину (мкг в 1 мл, мг в 1 мл).

П

15

1

5

4

7

9

6

12

18

17

16

1. кнопка запуску процесу вливання «Пуск»

2. кнопка зупинення процесу вливання «Стоп»

3. індикатор, що вказує, що насос знаходиться в режимі «Стоп»

4. кнопка переміщення штовхача вправо

5. кнопка переміщення штовхача вліво

6. індикатор роботи від мережі

7. індикатор роботи від акумулятора

8. індикатор початку вливання

9. індикатор «тривоги» (закінчення вливання)

10. індикатори об’єму шприца, що встановлений

11. цифровий індикатор – табло

12. кнопки встановлення цифрових значень

13. кнопки встановлення параметрів

14. індикатор параметрів, що встановлюються

15. жидкокристалічний дисплей

16. кнопка вибору потрібної сторінки «Стр»

17. кнопки переміщення маркерів на потрібну строку

18. кнопка підтвердження заданих параметрів «Ввод»

Порядок роботи:

1. включити прибор переводом вимикача на правій боковій стінці в положення «І»

2. встановити на насос шприц з лікарським препаратом

• підвести штовхач на необхідне по довжині шприца відстань за допомогою кнопок переміщення штовхача

• встановити шприц, фіксуючи його притиском

3. приєднати до шприца інфузійний провідник

4. кнопкою переміщення штовхача подати штовхач вперед з метою заповнення провідника рідиною (виведення повітря з системи)

5. задати параметри інфузії за допомогою кнопок, розташованих під цифровим індикатором:

   швидкість	натиснути кнопку «мл/год» виставити значення
   швидкість - об’єм	натиснути кнопку «мл/год» виставити значення натиснути кнопку «мл» виставити значення
   швидкість - час	натиснути кнопку «мл/год» виставити значення натиснути кнопку «ч.мин» виставити значення
   об’єм - час	натиснути кнопку «мл» виставити значення натиснути кнопку «ч.мин» виставити значення

6. приєднати інфузійну систему до пацієнту

7. натиснути кнопку «Пуск»

8. для закінчення інфузії натиснути кнопку «Стоп».

Додаткові функції (задаються на жидкокристалічному екрані):

• кнопками ▼ та ▲ вибирають необхідний параметр (тип ліків, калькулятор, задані параметри, болюс та інші.

• виставити значення

III Стадія серцево - легеневої реанімації (тривала підтримка життя, церебральна реанімація).

Проводиться при відновленні функції дихання та кровообігу.

Етап g (gauging) - оцінка стану

• оцінка стану; моніторинг основних життєво важливих функцій,

• стабілізація функцій життєводіяльних органів:

• усунення судом, седація (барбітурати, ГОМК, тіопентал-натрію, сібазон, лікувальний наркоз закисом азоту). Після стабілізації стану пацієнта - госпіталізація в реанімаційне відділення, бажано профільне.

Підняття, перенесення пацієнтів які знаходяться у критичному стані

Спроби підняття, перенесенн та транспортування пацієнтів які знаходяться у критичному стані часто здійснюються простими людьми або бригадою швидкої допомоги з одним-двома рятувальниками. Завдання полягає в тому, щоб покласти пацієнта на носилки або пристосовані засоби без його активної участі, щоб уникнути погіршення стану. Переміщення і транспортування пацієнтів потребують спільних зусиль достатньої кількості учасників, дії яких відпрацьовані. Помилки, що допускаються, як на догоспітальному етапі, так і на рівні приймального відділення лікарні часто обумовлені незнанням основних правил, послідовності дій, або нехтування ними: «будь що буде - швидше б довезти». Від того, як проводиться підбирання і перевезення пацієнта, може залежати його життя.

Тому з персоналом необхідно проводити тренування щоб засвоїти основні елементи з незмінною послідовністю рухів і таким розрахунком, щоб кожний член бригади в потрібний момент міг здійснювати додаткові дії.

Підбирання пацієнта із землі: Носилки повинні бути приготовлені завчасно. Маніпуляції повинні координуватися головним із бригади, що дає підготовчі й виконавчі розпорядження, наприклад: «Обережно підняли!», «Піднімайте!». Потрібно дотримуватися принципу осі голова - шия – тулуб - горизонтальне положення.

Укладання пацієнта на носилки виконується за загальними правилами. Носилки підводять під пацієнта або ставлять боком біля нього. При відсутності підозри на травму хребта спосіб перенесення залежить від кількості членів бригади і топографії місця події.

1. С посіб з трьома членами бригади – доступ із двох сторін (2+1):

Два члени бригади стають поруч із потерпілим на одне коліно, інше зігнуте під прямим кутом третій - з протилежної сторони. По команді: «Приготуватися!» передпліччя підводять під пацієнта на такому рівні, щоб найбільша несуча площа перебувала нижче тазу і відповідають: «Готові!». По команді «Піднімайте!» пацієнта піднімають і укладають на передпліччя й коліна перших двох членів бригади, а третій укладає носилки і допомагає укладати пацієнта. Після команди: «Увага!», «Кладіть!» пацієнта укладають на носилки боковому положенні.

2. Спосіб «нідерландський міст»

П ри цьому необхідний широкий доступ до пацієнта хоча б з однієї сторони. Носилки встановлюються збоку, рятувальники стають над пацієнтом, положення їхніх нижніх кінцівок однакове при будь-якому положенні останнього коліна зігнуті, спини прямі. Рятувальники, що стоять по краях, фіксують щиколотками ніг ручки носилок, а рятувальник в центрі – ставить ногу на віддалене ратище носилок.

Рятувальники підводять передплічя під потилицю, спину, талію і нижні кінцівки пацієнта. По команді «Підготуватися!», «Підняти!» піднімають усього пацієнта й переміщують боком над носилками. Принцип підняття такий же, як і у випадку, коли пацієнт перебуває у стабільному боковому положенні. Рятувальник в центрі, може використати для підняття постраждалого за скручений одяг.

3. Спосіб «ложка»

Ц ей спосіб може бути застосований тільки в тому випадку, якщо підхід до пацієнта можливий тільки з одного боку, і вимагає трьох рятувальників.

Всі троє стають поруч із пацієнтом на одне коліно, інше згинають під прямим кутом.

Послідовність рухів зводиться до того, щоб по команді: «Увага для підйому!», «Піднімаємо!», покласти пацієнта на коліна рятувальників потім по команді «Притискайте!», пригорнути його до грудей, по команді «Піднімайтеся!» піднятися і перенести на носилки, розташовані якнайближче до пацієнта. При укладанні на носилки рухи роблять у зворотному порядку.

4. Способи «міст» або «поліпшений міст»

Ці способи вимагають широкого доступу до пацієнта. Носилки ставлять з головного кінця, рятувальники з розсунутими ногами стають над пацієнтом. Рятувальник біля голови розміщує одну руку під потилицю, іншу - між лопатками, рятувальник у центрі підводить передпліччя під поперек і зчіплює пальці. Останній рятувальник підводить передпліччя під верхню частину стегон і ікри. Коли всі рятувальники готові, відповідають: «Готові!» і чекають наказу: «Увага для підняття!», «Піднімайте!». Вони піднімають пацієнта на кілька сантиметрів, а четвертий рятувальник підводить носилки під пацієнта

При підозрі на травму хребта цей спосіб може бути змінений. При цьому рятувальники, що перебувають біля голови і ніг, повинні забезпечувати витяжіння.

В загальному підбирання пацієнта із землі не викликає труднощів у досвідченої бригади. Проте необхідно дотримувати деяких основних правил:

• рухи повинні бути координовані, відповідати команді й засвоєні всіма членами бригади по наданню допомоги;

• між головою й тазом розташовують максимальну кількість рук

• правильне положення рятувальників, коліна яких повинні бути схилені, а спина пряма;

• запобігання різких рухів;

• підтримка постійного горизонтального положення пацієнта;

• проведення витяжіння при підозрі на травму хребта;

• при будь-якому переміщенні пацієнта з підключеними до нього трубками (перфузія, штучна вентиляція, т.п.) вони повинні бути виведеними за межі ніг рятувальників;

• при проведенні штучної вентиляції легенів під час переміщення пацієнта її можна припинити на кілька секунд (не більше 30), а потім продовжити.

Перенесення на носилках повинно підкорятися простим правилам:

• пацієнт на носилках повинен лежати головою вперед по ходу рятувальників, за винятком хворих, що перебувають на штучній вентиляції легенів (у пацієнта зі штучною вентиляцією легенів реаніматор, що забезпечує вентиляцію (рот до рота або за допомогою маски) або підтримуючий інтубаційну трубку, перебуває між двома ручками носилок з боку голови лицем до пацієнта, щоб не задкувати. При підйомі або сходженні по сходах це правило можна порушити);

• носилки завжди повинні бути в горизонтальному положенні незалежно від рельєфу місцевості;

• уникати «ривків» при зупинці, опусканні на землю або трясці, коли рятувальники йдуть не в ногу;

• по можливості носилки ставлять на каталку достатньої висоти;

• при будь-яких обставинах рятувальник не повинен іти назад;

• під час завантаження носилок у машину «швидкої допомоги» або при вивантаженні їх треба піднімати з боків за ратище. Часто ще можна бачити, як рятувальники тримаючи носилки за ручки, входять задкуючи в машину «швидкої допомоги»;

• перенесення на носилках слід проводити дуже уважно, тому що сильні струси пацієнта можуть викликати в нього зрив нестійкої вентиляційної або циркуляторної рівноваги;

• потерпілий повинен бути фіксований на носилках, як і апарати, які його супроводжують. ніщо не повинно виступати за їхні межі, щоб не зачепитися при різних маніпуляціях або перенесенні.

Перевезення пацієнта

Перевезення пацієнта в машині «швидкої допомоги» обумовлені такими особливостями:

• тіснота приміщення і рух машини;

• труднощі обстеження і проведення маніпуляцій, пов'язані із шумом і вібрацією;

• перешкоди в апаратах спостереження.

Важливим під час перевезення машиною «швидкої допомоги» є професійні навики шофера. Машина повинна їхати з рівномірною швидкістю (60 км за містом, 30 км у місті). Будь-яке перевищення швидкості викликає збільшення відцентрової сили на поворотах зі значними змінами в розподілі крові. Те ж саме відбувається у поздовжньому напрямку при різкому прискоренні або сповільненні (гальмуванні). Необхідно пам'ятати, що кожний поштовх, поворот, кожне прискорення, гальмування можуть становити небезпеку для пацієнта, тому потрібно спостерігати не тільки за потерпілим, але і за дорогою.

Основні положення при транспортуванні хворих

П іднятий головний кінець при: серцевій недостатності (інфаркт міокарду, серцева астма, гіпертонічний криз), дихальній недостатності (бронхіальна астма, травми грудної клітки).

При травмах грудної клітки доцільне положення на травмованому боці.

При набряку легень доцільне сидяче положення з опущеними вниз ногами.

Дещо піднятий головний кінець при: черепно-мозковій травмі, кардіогенному шоці.

П іднятий ніжний кінець, опущений головний кінець при шокових реакціях з дефіцитом ОЦК (крововтрата при хірургічній, гінекологічній патології, випадіння пуповини при пологах, травмах нижніх кінцівок)

Положення з піднятими ногами (аутотрансфузія), при крововтратах

П іднятий нижній кінець при стабільному боковому положенні для пацієнтів без свідомості.

При гострому тромбозі артерій кінцівок-положення з опущеною враженою кінцівкою

При гострому тромбозі вен кінцівок положення з піднятою хворою кінцівкою

При травмах черевної порожнини положення на спині з приведеними колінами (валик під коліна, подушка під голову)

При травмі хребта бажано, зберігаючи положення тіла покласти пацієнта на вакуумний матрац, або щит для транспортування пацієнтів з спінальною травмою

Етап н (human mentation) - відновлення свідомості

Профілактика і лікування набряку головного мозку, відновлення свідомості, нормального мислення.

Патофізіологічні механізми ушкодження головного мозку після перенесеної зупинки кровообігу і реанімації включають первинне ушкодження внаслідок розвитку глобальної ішемії й вторинне – у вигляді прозапальної реакції протягом і після СЛР.

У пацієнтів в постреанімаційному періоді може розвитися дифузний внутрішньоклітинний переважно цитотоксичний набряк головного мозку (нейрони, гліальні клітини) із збереженням інтактного гематоенцефалічного бар'єру (ГЭБ).

Метою протинабрякової терапії є:

• зниження ВЧТ

• підтримка адекватного ЦПТ

• запобігання вторинного ушкодження мозку внаслідок набряку

Для лікування набряку й набрякання головного мозку рекомендуються наступні фармакологічні препарати й нефармакологічні методи:

1. Гіперосмолярні розчини (мобілізують вільну рідину у внутрішньосудинний простір і забезпечують зниження внутрішньочерепного тиску)

2. Манітол – 25-50 мл (0,25-0,5 г/кг) (1370 мосмоль/л) – знижує ВЧТ на 15-20%, підвищує ЦПТ на 10% і на відміну від фуросеміду поліпшує мозковий кровообіг за рахунок зниження гематокріту, збільшує об'ємний церебральний кровообіг шляхом мобілізації позаклітинної рідини й поліпшення реологічних властивостей крові – знижує в'язкості крові на 16% (фуросемід навпроти підвищує в'язкість крові на 25%); застосування високих доз манітолу (1,5 г/кг) приводить до парадоксального наростання набряку мозку за рахунок акумуляції осмотично активних часток у речовині мозку, внаслідок ушкодження ГЭБ

3. Реосорбілакт (900 мосмоль/л), сорбілакт (1670 мосмоль/л), у дозі 200-400 мл/добу

4. Фуросемід – болюсно 40 мг внутрівенно

5. L-лізину есцинат – вводиться лише внутрішньовенно в дозі 10 мл 2 рази в перші 3 доби, потім по 5 мл 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 25мл.

Етап I - серцево-легеневої реанімації – корекція недостатності функцій органів.

Першим завданням після відновлення самостійного кровообігу є оцінка стану пацієнта. Вона умовно може бути розділена на дві підзадачі:

• визначення причини клінічної смерті (з метою попередження повторних епізодів зупинки кровообігу, кожний з яких погіршує прогноз повноцінного відновлення здоров`я пацієнта;

• визначення ступеню важкості порушень гомеостазу в цілому і мозкових функціях зокрема (з метою визначення обсягу й характеру інтенсивної терапії).

Як правило, причина клінічної смерті з'ясовується ще під час перших двох стадій серцево-легеневої й церебральної реанімації, тому що часто без цього неможливо відновити самостійний кровообіг. Запобіганню повторних епізодів зупинки кровообігу допомагає й оцінка тяжкості порушень гомеостазу, оскільки виражені порушення з боку таких систем як дихальна й серцево-судинна, а також з боку водно-електролітного балансу й кислотно-лужної рівноваги, самі по собі можуть бути причинами клінічної смерті.

Після відновлення спонтанного кровообігу, терапія постреанімаційного періоду будується на принципах:

1. Стабілізація А/Т: виражена гіпотензія, так і гіпертензія повинна бути коригована. Безпосередньо після відновлення самостійного кровообігу розвивається церебральна гіперемія, але через 15-30 хв. реперфузії загальний мозковий кровообіг знижується і розвивається гіпоперфузія. І оскільки відбувається зрив ауторегуляції мозкового кровообігу, його рівень залежить від рівня середнього артеріального тиску (САД). Тому дуже важливо втримувати САД на нормальному рівні.

2. Підтримка нормального рівня Ра02 і РаС02.

Постреанімаційна хвороба - це специфічний патологічний стан, що розвивається в організмі пацієнта внаслідок ішемії, викликаної тотальним порушенням кровообігу й реперфузії після успішної реанімації який характеризується, важкими розладами різних ланок гомеостазу на тлі порушеної інтегративної функції ЦНС.

У перебігу клінічної картини постреанімаційної хвороби, виділяють 5 стадій (за О.С. Золотокриліною, 1999):

І стадія (6-8 г. постреанімаційного періоду) характеризується нестабільністю основних функцій організму. Основні ознаки: зниження в 4-5 разів перфузії тканин, незважаючи на стабілізацію артеріального тиску на безпечному рівні, наявність циркуляторної гіпоксії - зниження Pv02 при відносно нормальних показниках Ра02 і Sa02, з одночасним зниженням Са02 і Cv02 за рахунок анемії; лактоацидозу; підвищення рівня продуктів деградації фібриногену (ПДФ) і розчинних комплексів фібрин-мономерів (РКФМ), відсутніх в нормі.

ІІ стадія (10-12 г. постреанімаційного періоду) Це - стадія "метаболічних бурь" з явищами вираженої гіперферментемії, характеризується стабілізацією основних функцій організму й поліпшенням стану хворих, часто тимчасовою.

Зберігаються виражені порушення перфузії тканин, лактоацидоз, уповільнюється фібринолітична активність плазми - ознаки гіперкоагуляції.

III стадія (кінець 1 -ї - 2-ї доби постреанімаційного періоду) – характеризуєтся повторним погіршенням стану хворих по динаміці клінічних і лабораторних даних. Насамперед, розвивається гіпоксемія зі зниженням Ра02 до 60-70 mmHg, задуха до 30/хв., тахікардія, підвищення А/Т до 150/90-160/90 mmHg в осіб молодшого і зрілого віку, збудження. З'являються ознаки синдрому гострого легеневого ушкодження або гострого респіраторного дистресс-синдрому (СГЛП/ГРДС), зі зростаючим шунтуванням крові. Відбувається пригнічення вже наявного порушення газообміну з формуванням гіпоксії змішаного типу.

Максимально виражені ознаки ДВС-синдрому: тромбінемія, гіперкоагуляція, наростання рівня ПДФ на тлі прогресуючого зниження фибринолітичноі активності плазми крові, що ведуть до розвитку мікротромбозів і блокуванню органної мікроциркуляції.

Превалюють ушкодження нирок (36,8 %), легеней (24,6 %) і печінки (1,5 %), однак всі ці порушення ще носять функціональний характер і, отже, при проведенні адекватної терапії носять зворотний характер.

IV стадія (3-4 д. постреанімаційного періоду) - має двоякий пернебіг:

1. або це період стабілізації й наступного поліпшення функцій організму з видужанням без ускладнень;

2. або період подальшого погіршення стану хворих з наростанням синдрому поліорганної недостатності (СПОН) у зв'язку із прогресуванням системної провзапальної відповіді який характеризується гіперкатаболізмом, розвитком інтерстиційного набряку тканини легенів і мозку, підшкірної клітковини, поглибленням гіпоксії і гіперкоагуляції з розвитком ознак поліорганної недостатності: кровотеч із органів ШКТ, психозів з галюцинаторним синдромом, вторинної серцевої недостатності, панкреатитів і порушень функцій печінки.

V стадія (5-7 доба і більше постреанімаційного періоду) - розвивається тільки при несприятливому перебігові постреанімаційного періоду: прогресування запальних гнійних процесів (масивні пневмонії, нерідко абсцедуючі, нагноєння ран, перитоніти в оперованих хворих та ін.), генералізація інфекції - розвиток септичного синдрому, незважаючи на раннє проведення адекватної антибіотикотерапії. На цьому етапі розвивається нова хвиля уражень паренхіматозних органів, при цьому мають місце вже дегенеративні й деструктивні зміни. Так, у легенях розвивається фіброз, що різко скорочує дихальну поверхню, що веде до незворотності критичного стану.

Постгіпоксична энцефалопатія є найпоширенішим варіантом перебігу постреанімаційного синдрому, що проявляється у всіх пацієнтів, які перенесли зупинку кровообігу.

Інгаляція кисню в наданні допомоги при невідкладних станах високоефективною лікувальною процедурою, так як: стабілізує окислювально – відновні процеси в тканинах, які викликані гіпоксією, яка супроводжує більшість патологічних станів, при яких існує потреба в невідкладній допомозі.

Показання:

• тяжкий загальний стан пацієнта, незалежно від причини

• сатурація кисню (SpO₂) – 85–92% (якщо проводиться пульсоксиметрія)

Як правило інгаляцію чистим киснем не проводять, а використовують 40-50% „киснево-повітряну„ суміш.

Для проведення кисневої терапії в оснащенні бригад ШМД є відповідні інгаляційні апарати. Серед них найбільш часто використовують: КІ – 3М, І – 2, а також кисневий модуль апарату для наркозу АН – 8.

Кисневий інгалятор КІ-ЗМ

Призначений для проведення тривалої оксигенотерапії на догоспітальному етапі.

Конструкція приладу:

Кисневий балон об’ємом 1-1,5-2 л в який під тиском до 150 атм. нагнітається кисень (вміст кисню визначається шляхом добутку показників манометра на об’єм балона. (Наприклад: в балоні на 2л. кисень знаходиться під тиском 100 атм. Кількість кисню при цьому випадку становить 2х100=200л) газового редуктора, ручка якого повертається по шкалі з поділками 5 – 10 – 15, що означає об’єм кисню який надходить за 1 хв., манометра (показує тиск кисню в балоні), інжектора, що служить для створення повітряно-кисневої суміші" певної концентрації, гумової трубки, яка з’єднує редуктор з «хрестовиною» (

1 - редуктор.

2 - манометр

3 - кисневий балон.

4 - маска.

5– "хрестовина",

6 - дихальний мішок.

Використання:

Прилад виймають із сумки, кладуть справа від пацієнта, маску протирають спиртом і накладають на неї марлю, зволожену водою, а у випадках надання допомоги з приводу набряку легень у якості зволожувача використовують 96% етиловий спирт. Відкривають вентиль кисневого балону, ручкою редуктора встановлюють необхідний об’єм кисневого потоку (з розрахунку 1л. кисню на 10 кг ваги пацієнта за хв, а для подачі кисневої суміші повертають шайбу інжектора поки не співпадуть отвори.) Заповнюють дихальний мішок (для контролю подачі і забезпечення достатньої вентиляції) шляхом перетискання гофрованого шлангу. Маску накладають на лице пацієнта і при необхідності фіксують оголів'ям.

Час інгаляції індивідуальний, але бажано після 20 хвилин інгаляції робити 10 – хвилинну перерву.

Під час проведення інгаляції необхідно слідкувати, щоб дихальний мішок був розтягнутий, а також за рівнем вологості марлевої прокладки.

І нгалятор кисневий І-2

Являється апаратом легенево-автоматичного типу, призначений для інгаляції чистого кисню, або киснево-повітряної суміші одному, або двом хворим одночасно. Принцип дії заснований на подачі кисню хворому тільки під час вдиху.

Устрій:

1-балони кисневі,

2-вентиль балона,

3 -редуктор

4-зворотні клапани,

5-манометр

6-легеневий автомат

7-гвинт регулювання потоку кисню

8- хрестовина,

9-головка регуляції підсосу повітря, 10-зволожувач,

11-маска,

12-мембрана,

13-клапан,

14-клапан вдиху маски,

15-клапан видиху маски,

16-коробки клапанна.

Прилад розміщений у дерев'яному ящику і оснащений двома (2л.) кисневими балонами, сполученими із редуктором. Тиск кисню в балонах вимірюєтся манометром (5), закріпленим на корпусі редуктора. З редуктором сполучений легеневий автомат (6), який призначений для подачі кисню. Під час вдиху з камери легеневого автомата відсмоктується кисень, створюється розрідження і кисень із легеневого автомату через приєднуючу коробку (8) по гофрованій трубці надходить в маску (11) для вдиху. Під час видиху, коли споживання кисню припиняється, камера легеневого автомату заповнюється киснем. При слабкому, або утрудненому диханні є можливість полегшити стан пацієнта через створення деякого постійного потоку кисню вкручуючи регулювальний гвинт (подача кисню поступово збільшується, і в кінцевому положенні гвинта досягає 20 літрів за хв). На виході з легеневого автомату розміщена хрестовина, до якої приєднуються гофровані трубки з вмотованою регулювальною голівкою підсмоктування повітря (9), яка служить для одержання киснево - повітряної суміші і відкривається тільки при легенево - автоматичній подачі і зволожувач (10).

Порядок роботи:

• яшик із приладом необхідно встановити поруч із хворим, або між двома хворими, якщо кисень подається їм одночасно.

• відкрити вентиль балону

• надіти маску на лице пацієнта і закріпити навколо голови

• при необхідності одержання киснево-повітряної суміші (при автоматичній подачі кисню) - необхідно повернути голівку підсмоктування повітря вліво. Якщо у пацієнта виражена задуха - слід включити безупинну подачу кисню, повертаючи регулювальний гвинт на кришці легеневого автомата за годинниковою стрілкою.

Апарат інгаляційного наркозу АН-8

Д озволяє проводити знеболення закисом азоту в суміші з киснем при больовому синдромі любої етіології самостійно, або в комбінації з іншими методами аналгезії. Крім цього, використовуючи тільки кисневий модуль, хворим можна проводити терапію киснем на догоспітальному етапі.

Конструкція апарату:

1 - вентиль кисневого балона,

2 - вентиль балона для закису азоту.

3 - гофрований шланг,

4 - блок дозиметрів,

3. і 6 - манометри,

7 - маска з клапанною коробкою

8. - кнопка для екстреної подачі кисню

У балоні для кисню об'ємом 1 л кисень знаходиться під тиском 150 атм. Балон для закису азоту об'ємом 1 л вміщує 0,7кг зрідженого закису азоту, що відповідає 370л газу.

Підготовка до роботи:

Апарат встановлюють в зручному для роботи положенні, відкривають, з гнізд виймають маску, гофровану трубку, дихальний мішок. Ніпель трубки з’єднують з байонетним замком, до трійника приєднують контрольний мішок. На другий кінець трубки одівають лицеву маску. Повністю відкривають вентилі балонів, по манометрах визначають тиск газів в балонах. Після ревізії ротової порожнини, видалення на лице пацієнта встановлюють маску, з допомогою дозиметрів встановлюють необхідний об’єм (1л. суміші на 10кг. ваги пацієнта.)і склад газової суміші (пропорція після 1-2 хвилинної вентиляції киснем - 1:1 для стадії аналгезії і 1:3 для анестезії - 30% кисень, 70% - закис азоту.) ежектор при цьому повинен бути виключений. По мірі підвищення концентрації наркозної суміші - почергово знижуються больова, тактильна, слухова чутливість, далі-пригнічення свідомості , які відновлюються в оберненій послідовності при припиненні вентиляції анестетика. Для проведення інгаляції кисню – користуються тільки кисневим модулем апарату: відкривають кисневий балон, по манометру визначають кількість кисню в балоні, вентилем ротаметра встановлюють необхідний потік кисню, відкривають інжектор для утворення повітря - кисневої суміші (загальний газовий потік повинен складати 1л. на 10кг ваги тіла пацієнта). Після використання апарат складають, від’єднують маску, шланг, закривають кришку.

Алгоритми основних реанімаційних заходів

Базова підтримка життєздатності при раптовій зупинці кровообігу

Види зупинки кровообігу

Фібриляція шлуночків.

Це хаотична, асинхронна електрична активність окремих м'язових волокон з припиненням ефективної систоли шлуночків і зупинкою кровообігу. При ній виникають розрізнені, безладні, різночасні скорочення окремих м'язових пучків. Спонтанне припинення фібриляції шлуночків відбувається украй рідко, але іноді у хворих інфарктом міокарду реєструються короткочасні епізоди фібриляції (10 - 20 сек), що припиняються самостійно.

Електрична нестабільність міокарду веде до ФШ при:

• вогнищевих змінах міокарду (ІМ, рубцеві зміни, вогнища склерозу),

• порушеннях з боку провідної системи (групові, поліморфні, часті, ранні шлуночкові екстрасистоли, шлуночкова бігеменія, що супроводжується поганими суб’єктивними відчуттями, пароксизми нестійкої лучночкової тахікардії);

• підвищення симпатичної активності міокарду, значне зниження АТ.

• короткочасна, внутрішньосудина гіперкоагуляція.

механізм розвитку: re – еntri, підвищення автоматизму ектопічних вогнищ, тригерні осциляції.

Стадії розвитку:

3. Тріпотіння шлуночків (на ЕКГ високі хвилі однакової амплітуди).

4. С удомна стадія (на ЕКГ високі нерегулярні комплекси різної амплітуди).

5. Стадія мерехтіння шлуночків (на ЕКГ - низькі нерегулярні комплекси малої амплітуди).

6. А тонічна (на ЕКГ дуже низькі затухаючи комплекси, що переходять в асистолію).

Клініка. Розвивається раптово з послідовною зміною симптомів: зникає пульс на сонних артеріях, 5 – 10 сек. – втрата свідомості, 10 -15 сек. – одноразове тонічне скорочення скелетних м’язів, 40-50 сек. – зупинка дихання, широкі арефлекторні зіниці (ЕКГ - див. вище).

Допомога: при неможливості негайної дефібриляції провести прекардіальний удар.

Прекордіальний удар не проводять :

- по грудині при наявності пульсу на сонній артерії

- по мечоподібному відростку

- по верхньому краю грудини в ділянці прикріплення ключиць

Асистолія

Зупинка кровообігу на фоні повного припинення серцевих скорочень. Може виникнути раптово (первинна), або розвинутися після фібриляції шлуночків (вторинна). Після первинної асистолії, як правило, зберігаються резервні можливості для успішного оживлення організму. Після вторинної - резервів немає, що значно знижує шанси на успішну реанімацію. Не слід розуміти асистолію як ізолінію на електрокардіограмі, у ряді випадків це може дезорієнтувати лікаря (несправність електрокардіографа, випадкове від'єднання електродів, низькоамплітудна ЕКГ і т.п.), тому діагноз необхідно підтвердити в декількох відведеннях для диференціювання з атонічною стадією фібриляції)

Причини: гіпоксія, гіперкапнія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, ацидоз, гіпотермія, передозування фармакологічних препаратів, інфаркт міокарда.

Клініка: втрата свідомості (без судом), відсутність пульсу на магістральних артеріях, швидка зупинка дихання.

Допомога: якщо діагноз не викликає сумнівів заходи за схемою АВС:

• адреналін за схемою;

• атропін 1мг в/в кожні 3 – 5 хв. до 0,04 міліграм/кг (приблизно 3 міліграм)

• еуфілін 240 міліграм (2,4 – 10 мл);

• при відсутності результату - виключити причину, що усувається: ацидоз, гіпоксія, гіперкапнія, гіперкаліємія

• електрокардіостимуляція (при відсутності критеріїв ефективності, через 30 хв. припинення СЛР).

Електромеханічна дисоціація

Відсутність механічної активності серця при наявності електричної (поступове виснаження синусового, АВ – вузлів - ідіовентрикулярний ритм, який переходить в асистолію). Зустрічається в 30—50 % випадків гемодинамічних катастроф. При даному феномені м'яз серця ще генерує біоелектричні потенціали, які реєструються на електрокардіограмі, але не супроводжуються при цьому скороченнями міокарду.

Слід диференціювати з безпульсовою серцевою активністю (серце скорочується, але низький викид або відсутній тонус судин при шоках, колапсі, розриві міокарду при ІМ)

Причина: масивний інфаркт міокарду, міокардити, міокардіодистрофії, травми серця, виражений кардіосклероз, внутрішньосерцевий тромбоз, ТЕЛА, повна АВ – блокада.

Клініка: розвивається поступово: втрата свідомості, відсутність пульсу на магістральних артеріях, трохи пізніше – зупинка дихання. При АВ – блокаді ІІІ ступеню – симптоматика розвивається поступово: затьмарення свідомості – рухове збудження – стогін – клоніко-тонічні судоми – порушення дихання.

Допомога: основні реанімаційні заходи (див. Асистолія, бажана рання електрокардіостимуляція)

Література

1. Вєїл М. X. Перегляд етапів серцево-легеневої реанімації: етапи “D” і “С” тепер очолюють. Матеріали Міжнародного Симпозіуму “Реаніматологія на рубежі 21 століття”. - Москва, 1996. С. 86-89.

2. Гроєр Р., Кавалларо Д. Серцево-легенева реанімація (пер. з англ.). - М., Практика, 1996.

3. Гурвіч Н. Л. Основні принципи дефібрілляції серця. М., Медицина, 1976.

4. Іванов Р. Р., Востріков В. А. Клінічні аспекти раптової серцевої смерті. Матеріали Міжнародного Симпозіуму “Реаніматологія на рубежі 21 века. М., 1996. - С. 358-362.

5. Коттрелл Д. Е. Захист мозку. //Анестезіол. и реніматол., 1996. - № 2. - С. 81-85.

6. Костюченко А.Л. Угрожающие жизни состояния в практике врача первого контакта Спб. "Спец. литература" 1998.

7. Мюллер З. Неотложная помощь. Справочник практического врача. Москва "Мед прес- інформ " 2005.

8. Мурашко В.В., А.В. Струтинский Електрокардіографія Москва "Медицина" 1991.

9. Неговский В.А., Гуревич А.М., Золотокрылина Е.С. Постреанимационная болезнь.М., Медицина, 1987.

10. Сафар П., Бичер Н., Сердечно-легочная и церебральная реанимация. М., Медицина, 1997.

11. Д. Спрнгинс, Дж. Чамберс Экстренная медицина. Диагностика и лечение неотложных состояний. Москва. "медицинская литература" 2006.

12. О. М. Дикий Термінальні стани. Припинення кровообігу. Полтава 2003.

13. О. М. Дикий Гостра дихальна недостатність. Полтава 2002 р

14. 20. Руксин В.В. Неотложная кардиология Спб. "Невский диалект" 2000 г.

15. Усенко Л.В., Царев А.В. Сердечно-легочная и церебральная реанимация: современные международные рекомендации с позиции доказательной медицины // Біль, знеболення і інтенсивна терапія, 2004, 1:50-68

Для нотаток

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________