Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Надання невідкладної допомоги при розвитку терм...docx
Скачиваний:
20
Добавлен:
22.09.2019
Размер:
56.76 Mб
Скачать

Термінальні стани

Визначення

Термінальні стани (terminus-границя, кінець лат.) – крайня ступінь порушення (зупинка) дихання, кровообігу, з розвитком швидко прогресуючої ішемії головного мозку, яка виникає на тлі значних порушень гомеостазу, має тенденцію до прогресування, не може бути призупинена власними силами організму та потребує відновлення, або штучного заміщення функцій життєво-важливих систем організму.

Умирання – це процес прогресуючого згасання з подальшою зупинкою функцій життєво-важливих систем організму і може бути зворотнім.

Реанімація – це комплекс лікувальних заходів (штучне дихання, масаж серця, електрична дефібриляція серця та ін.) направлених на відновлення функцій життєво-важливих систем .

Реаніматологія – це розділ медичної науки, яка вивчає загальні та специфічні закономірності умирання, займається розробкою найбільш досконалих методів відновлення та тривалої підтримки функцій життєво-важливих систем і заходів щодо запобігання розвитку термінальних станів.

Причини

Найбільш частими причинами розвитку термінальних станів є раптова зупинка кровообігу, дихання і пошкодження мозку.

Залежно від того яка із систем в першу чергу уражена патологічним процесом – процес умирання має певні особливості.

Якщо причиною смерті є зупинка кровообігу - через 8 -12с. настає втрата свідомості, через 20-30с - зникає спонтанна електрична активність кори головного мозку (на ЕЕГ- ізолінія), а через 40-50 секунд настає зупинка дихання.

Якщо причиною смерті є зупинка дихання то порушення свідомості, згасання функції ЦНС передуватимуть зупинці кровообігу, а через 2 – 5 хвилин (виключаючи такі ситуації, як гіпотермія або інтоксикація седативними чи наркотичними препаратами) ураження головного, спинного мозку та інших життєво важливих систем набуває фатального, незворотного характеру.

При первинному ураженні головного мозку раніше порушується механізм зовнішнього дихання, а система кровообігу функціонуватиме відносно довший час (виключення складає нейрогенна зупинка кровообігу) .

Патомеханізм

Розвиток термінальних станів обумовлений тією чи іншою формою гіпоксії - патологічного процесу, який виникає внаслідок порушення забезпечення тканин киснем, або порушення його утилізації в клітинах.

Гостра гіпоксія має:

  • латентний період – декілька секунд, коли клітини функціонують нормально,

  • період порушення функцій – припинення функції органів при збереженні життєздатності клітин;

  • період оживлення, або незворотного пошкодження клітин.

Незалежно від першопричин розвитку прогресуюча гіпоксія вражає всі органи і системи організму, призводить до значних розладів гомеостазу, пошкодження структури тканин і клітин з подальшим припиненням їх функції.

Розвиток складного комплексу компенсаторно-пристосовних змін в таких випадках направлений на забезпечення кровообігу та оксигенації ЦНС і серця за рахунок всіх інших систем (м’язів, легенів, органів черевної порожнини). Централізація кровообігу, активація дихального і судинорухового центрів через стимуляцію рецепторів дуги аорти і каротидного синусу, забезпечення тканинного метаболізму за рахунок анаеробного окислення глюкози сприяють захисту життєво важливих систем, але водночас викликають тяжке гіпоксичне ураження інших органів і тканин (нирок, легень, кишечника, печінки), порушення місцевої гемодинаміки, мікроциркуляції, з розвитком ацидозу, грубими порушеннями функції органів і тканин.

Рівень компенсаторних реакцій залежить від величини і швидкості розвитку первинної гіпоксії (при раптовій зупинці кровообігу компенсаторні реакції практично не реалізуються, а при крововтраті, особливо тривалій, розвиваються в повній мірі).

При раптовій зупинці дихання або кровообігу окислювально- відновні процеси, що проходять в клітинах з участю кисню стають неможливими. В клітинах різко збільшується рівень недоокислених продуктів обміну, що веде до активації лізосомальних ферментів і гибелі клітин. Ці процеси займають певний відрізок часу, так званий «перехід від життя до смерті». Такий стан є термінальним, і він може бути зворотнім, бо в цей період незворотні ушкодження (в першу чергу ЦНС) ще відсутні.