Зупинка кровообігу
Зупинка кровообігу при розвитку термінальних станів буває:
первинна – виникає при безпосередньому ураженні серцевого м’язу як наслідок фібриляції чи асистолії (на фоні вогнищевої ішемії при інфаркті міокарду, міокардитах, ураженнях електричним струмом, рефлекторних впливів), або електромеханічної дисоціації (внаслідок блокад серця, розриву міокарду при інфаркті, аневризмі, пораненнях серця).
вторинна – являється наслідком гіпоксії, гіповолемії, порушення обміну електролітів при комах, зупинках дихання, травмах, шоках, побічних діях ліків ,отруєннях та ін.
Для оцінки кровообігу шукайте будь-які рухи, включаючи дихальні (більш, ніж окремі вдихи) та ковтальні рухи.
Клінічні ознаки:
відсутність свідомості (діагностується у випадку, якщо ніякі подразники не викликають реакцій)
відсутність дихання
відсутність пульсації на сонних артеріях
розширення зіниць без реакції їх на світло (при короткочасному закритті очей долонею)
додаткові ознаки – зміна кольору шкірних покривів (ціаноз, акроціаноз), відсутність артеріального тиску і тонів серця.
Щоб перевірити пульс на сонних артеріях: вказівним та середнім пальцями на рівні щитоподібного хряща, спереду від кивального м'язу помірним натисненням намагаємось визначити пульсацію сонної артерії. (слід уникати грубої маніпуляції цієї ділянки, так як це може спровокувати фібриляцію електрично нестабільного міокарду; для наявності визначення пульсу на сонній артерії необхідне володіння цим навиком, тому персоналу, який не має відповідної підготовки не слід приділяти багато часу на пошук пульсу.
Час затрачений на оцінку системи кровообігу повинен бути не більше 10с. Якщо за цей час неможливо визначити ознаки кровообігу необхідно продовжувати штучне дихання і після кожних 10 дихань (чи кожну хвилину) перевіряти ознаки кровообігу (не більше 10 секунд кожний раз).
Стадії та етапи серцево-легеневої та церебральної реанімації
Реанімаційні дії можна розділити на три комплекси :
Первинний реанімаційний комплекс (ПРК), використовуваний як медичними, так і немедичними працівниками, що пройшли спеціальну підготовку (Стадія І за П. Сафаром).
Спеціалізований реанімаційний комплекс (СРК), оволодіння яким сьогодні необхідно для всіх медичних працівників і абсолютно обов'язкове для співробітників медицини критичних станів (відповідає Стадії ІІ за П Сафаром).
Постреанімаційна інтенсивна терапія (ПРІТ), що проводиться реаніматологами у відділеннях інтенсивної терапії (Стадія ІІІ)
Основним принципом проведення реанімаційних заходів для кожного з цих комплексів є тріада - “знати”, “уміти”, “мати”.
За П. Сафаром [1997] при проведенні реанімації виділяється 3 стадії і 9 етапів.
Стадія I - елементарна підтримка життя. Включає етапи:
(airway open) - відновлення прохідності дихальних шляхів;
(breath for victim) - штучна вентиляція легень і оксигенація;
(circulation his blood) - штучна підтримка кровообігу (закритий масаж серця).
Стадія ІІ –подальша підтримка життя. Полягає у відновленні самостійного кровообігу, нормалізації і стабілізації показників кровообігу дихання. Включає етапи:
(brug) - медикаментозні засоби і інфузійна терапія;
(ЕСG) - электрокардіоскопія і кардіографія;
(fibrillation) - дефібриляція.
Стадія III - тривала підтримка життя. Полягає в післяреанімаційній інтенсивній терапії і включає етапи:
(gauging) - оцінка стану;
(human mentation) - відновлення свідомості;
- корекція недостатності функцій органів.