Відновлення прохідності дихальних шляхів на початковому етапі реанімації

А спіраційна апаратура - необхідна для очищення порожнини рота і глотки від секрету, крові, регургітованого вмісту шлунку, блювотних мас, води при утопленнях, слизу. Залежно від способу приведення в дію розрізняють портативні та автоматичні аспіраційні системи.

Портативний ніжний відсмоктувач

Призначений для відсмоктування рідини з верхніх дихальних шляхів, в дію приводиться рукою або ногою (потребує певних зусиль при проведенні маніпуляцій).

Конструкція: насос (гумовий гофрований мішок з розтягуючими пружинами) і банка для збору рідини, що відсмоктується, з’єднані між собою гумовою трубкою, укріплені на металевій підставці. В кришці банки розміщено два клапани, вбудований ніпель, на який надягається гумова трубка з наконечником для проведення аспірації.

1 - мішок;

2 - банка;

3 - клапан;

4 - ніпель;

5 – гумова трубка з наконечником;

6 – гумова трубка, що сполучає насос з банкою;

Техніка відсмоктування. Через рот або ніс у верхні дихальні шляхи потерпілого вводять аспіраційну трубку. Ногою або рукою ритмічно стискають гофрований мішок для створення розрідження в банці. Наконечником проводять аспірацію патологічного вмісту. По мірі накопичення рідини в банці її періодично виливають. Після закінчення роботи апарат промивають проточною теплою водою і досуха протирають.

Автоматичний аспіраційний прилад.

Робота цього апарату забезпечується блоком акумуляторів.

Конструкція:

1. кнопка включення/виключення

2. регулятор ступеню розрідження

3. манометр

4. банка для збору рідини, що відсмоктується,

5. гумові трубки

Техніка проведення: апарат встановлюють на горизонтальній поверхні. В гумовий шланг вставляють аспіраційну трубку потрібного діаметру. Включивши апарат, за допомогою регулятора встановлюють потрібний ступінь розрідження. По мірі накопичення рідину видаляють з банки, апарат вимикають, відкручують гвинт, відводять убік скобу і виймають банку. Безперервно апарат може працювати 3—4 г. Після закінчення аспірації наконечники, шланги, аспіраційну трубку, катетери, банку для збору рідини, що відсмоктується, промивають теплою водою, досуха протирають і складають.

Підтримання прохідності дихальних шляхів під час спеціалізованого етапу реанімації Орофарінгеальний повітропровід

П опереджує перекриття дихальних шляхів зсуненим назад язиком. Це звільняє реаніматора від необхідності утримувати нижню щелепу виведеною протягом тривалого часу, хоча у більшості випадків все ж таки потрібно підтримувати підборіддя тому що повітропровід не забезпечує якісного відновлення прохідності дихальних шляхів, як і не захищає від аспірації стороннього матеріалу. Існують різні розміри повітропроводів (від 0 до 5) довжина яких повинна дорівнювати відстані між вирізкою грудини та кутом нижньої щелепи.

Показання для використання повітропроводу:

• обструкція верхніх дихальних шляхів зсунутим назад язиком при відсутності язикоглоткового рефлексу.

• захист трахеальної інтубаційної трубки та ларінгеальної маски від пошкодження зубами пацієнта.

М етодика: Покласти пацієнта на спину або на бік, ввести змащений повітропровід в ротову порожнину в оберненому положенні і повернути його на 180°, як тільки він пройде піднебіння - перевірити вільне проходження повітря (можливе додаткове виведення нижньої щелепи та підборіддя).

Ризик:

• травма губ, зубів або піднебіння.

• провокування нудоти, блювоти, або ларінгеального спазму внаслідок надмірно активних дій (при перших ознаках цих подій негайно видалити повітропровід)

Протипоказання:

• заблоковані щелепи,

• крихкість зубів

• виражений глософарінгеальний рефлекс.

• масивна кровотеча з підглоткового простору.

• небезпека регургітації шлункового вмісту або блювота.

S-подібний повітряпровід (двійна трубка Сафара)

В иготовлений таким чином, що ротовий отвір пацієнта закривається гумовим еластичним щитком, а штучна вентиляція легенів проводиться через спеціальну трубку (вводиться і використовується як і оротрахеальний повітропровід)