2. Крікотиреоїдостомія

П роводиться спеціальним набором для черезшкірної конікотомії PCK, в якому трахеостомічна трубка № 6 виготовлена з пластичного матеріалу і має на кінці манжету для фіксації, подібно до ендотрахеальної трубки. Застосування даного набору дозволяє установити канюлю в просвіт трахеї без втрати часу з мінімальним ризиком ускладнень.

Методика:

• скальпелем проводять розріз шкіри в місці проведення конікотомії

• з допомогою термовенту (жорсткий провідник з наконечником для контролю проходження в просвіт трахеї) в порожнину трахеї проводиться спочатку вертикально, а при досягненні задньої стінки трахеї (контроль з допомогою наконечника термовента), під кутом 45°

• вводиться трахеостомічна трубка, яка під час вийманням провідника вводиться до фіксуючих крилець

• всередині трахеї трубка фіксується з допомогою манжети, а до шкіри підшивається шовним матеріалом або фіксується лейкопластиром.

Штучна вентиляція легень

Вентиляція «рот в маску».

М аска для обличчя, подібно тій, що застосовується в анестезіологічній практиці, може бути використана для проведення вентиляції «рот у маску».

О дноспрямований клапан спрямовує повітря, що видихає пацієнт, повз рота реаніматора і вловлює будь-які макроскопічні частки. Цей клапан дозволяє подолати почуття відрази і зменшує ризик інфікування.

Метод «рот у маску» передбачає використання двох рук і забезпечує кращу герметизацію, ніж метод штучної вентиляції за допомогою мішка Амбу. Також, як і при вентиляції «рот у рот», при цьому методі можуть мати місце надходження великого об'єму повітря, підвищення ризик роздування шлунку

Апарати для швл

Апарати для ШВЛ – це пристрої, що забезпечують періодичне переміщення дихального газу між легенями пацієнта і зовнішнім середовищем при відсутності спонтанного дихання. Дихальні апарати залежно від типу приводу і принципу перемикання фаз дихального циклу є ручні (джерело енергії — м'язова сила людини) і автоматичні де може бути використана різна енергія: електрична, енергія стислого газу (пневматичний привід), а також комбінація видів енергії (змішаний привід).

6. Апарати з ручним приводом

Прості по конструкції, портативні і не вимагають джерела енергії або дихального газу. Можуть використовуватися для надання екстреної допомоги в будь-яких умовах

Переваги:

• неінвазійна методика (може оволодіти кожний)

• відсутність прямого контакту рятівника і пацієнта ("бар’єру відрази")

• забезпечується ШВЛ пацієнта атмосферним повітрям (21% кисню).

• концентрація кисню може бути підвищена до 50 %, якщо приєднати джерело постачання.

Апарат для штучного дихання РПА-2

К онструкція. Основний вузол РПА-2 – гумовий гофрований мішок розміщений між двома жорсткими кришками. На нижній кришці мішка є всмоктуючий клапан, до якого при необхідності приєднується трубка для подачі кисню з балону або іншого джерела Мішок через гофровану трубку з’єднується з клапанною коробкою, на відвід якої надівається маска або інтубаційна трубка. Апарат має запобіжний клапан, обмежуючий максимальний тиск в легенях. Із зовнішнього боку мішка, між кришками, укріплено два ремені з отворами. Ними регулюється робочий об'єм при підніманні мішка (0,25; 0,5; 1,5л). На верхній кришці укріплений шкіряний ремінь.

Проведення штучного дихання. На лице пацієнта щільно встановлюють маску, або апарат приєднують до інтубаційної трубки. На верхню кришку мішка, під ремінь, кладуть кисть правої руки і проводять ритмічне стискання і розтягування мішка. Під час стиснення повітря по трубці проходить в клапанну коробку, відкриває вихідний клапан і входить у маску або інтубаційну трубку, а звідти - в легені пацієнта - проходить вдих . Розтягнення мішка призводить до розрідження в його порожнині, при цьому - вихідний клапан закривається, мембрана в клапанній коробці прогинається і відкриваються отвори для виходу повітря з легеней. Одночасно з видихом проходить заповнення мішка свіжим повітрям. При появі самостійного дихання штучне дихання проводять в такт, а при стабілізації самостійного дихання - маску знімають, або апарат від’єднують від інтубаційної трубки.

Дихальний мішок Амбу

Д воклапанний мішок, що роздувається самостійно, може бути приєднаний до маски, інтубаційної трубки, ларінгеальної маски або Соmbitube.

• приєднання резервуарного мішку забезпечує потік кисню до 8-10 л/хв., що підвищує концентрацію кисню у повітрі, що надходить, до 90%. Передбачається, що апарат має витримувати потік газу із швидкістю до 15 л/хв. без ушкоджень.

• деякі пристрої мають запобіжний клапан який попереджує перевищення тиску, спеціальні вентилі для ПТКВ.

• метод вибору ШВЛ у новонароджених і грудних дітей (особливо при відсутності досвіду рятівника)

Методика:

• підібрати правильний розмір маски і мішка, які є:

• для пацієнтів вагою більше 30 кг

• для пацієнтів вагою 7-30 кг

• для дітей вагою до 7 кг

• відновити прохідність дихальних шляхів (розігнути голову, висунути вперед нижню щелепу по можливості – використати повітряпроводи)

• мізинцем, безіменним і середнім пальцями однієї руки зафіксувати підборіддя, а великим та вказівними пальцями

• притиснути маску навколо роту і носу пацієнта

• С – захоплення – протилежною рукою ритмічно стискати мішок, слідкуючи за дихальними рухами грудної клітки (необхідно слідкувати, щоб було достатньо часу для пасивного видиху пацієнта)

Я кщо необхідне продовження штучної вентиляції за допомогою дихального мішку з клапаном і маскою, перевага надається методиці, яку виконують дві особи: одна утримує обома руками маску на обличчі пацієнта, а асистент стискає мішок. При запропонованому способі досягається краща герметизація, підвищується ефективність вентиляції легень пацієнта та полегшується утримання виведеної нижньої щелепи.

Об'єм вентиляції: Частота дихальних рухів і дихальний об’єм, залежать від віку і ваги тіла пацієнта.

Вік	Частота дихань/хв.	Дихальний об’єм/мл
Новонароджений	45 – 50	20 – 35
Грудний вік	30 – 40	40 – 100
Дошкільний вік	20 – 30	150 – 200
Шкільний вік	16 – 20	300 – 400
Підліток	14 – 16	300 – 500
Дорослий	10 – 14	500 - 1000

Адекватний об'єм, що має надходити під час серцево-легеневої реанімації, повинен викликати рухи грудної клітки, які можна побачити, і складати близько 10мл/кг ваги тіла. Кожне вдування займає 1,5-2 секунди. Реаніматор повинен чекати, доки грудна клітка повністю опуститься, перед тим як зробити новий вдих. Зазвичай це займає 2-4 секунди. Відповідно, кожні 10 дихальних циклів займають близько 40-60 секунд. Тривалість видиху не має значення. Перед тим, як робити новий вдих, треба дочекатися повного опущення грудної клітки. Повітря, що видихається, містить приблизно 17 % кисню. Мета постачання найвищої концентрації кисню цілком досяжна. При цьому міркування про побічний вплив високих концентрацій кисню на стан гіпоксії у деяких пацієнтів із хронічними обструктивними захворюваннями легень не повинно прийматися до уваги під час СЛР.

При дуже великому дихальному об’ємі в носоглотці пацієнта підвищується тиск, що сприяє попаданню повітря через стравохід в шлунок. Розтягнений шлунок підвищує ризик регургітації і аспірації, а також збільшує внутрішньогрудний тиск із зменшенням повернення крові до серця.

При недостатньому дихальному об’ємі немає адекватного газообміну.

При диханні "рот до роту" або "рот до носу" у рятівника можуть розвинутися судоми на фоні гіпервентиляції.