І стадія серцево-легеневої та церебральної реанімації Етап а (airways open) - відновлення прохідності дихальних шляхів

Ревізія ротової порожнини з видаленням твердих тіл. Проводиться частіше всього пальцевим методом, а блювотні маси, кров, рідина можуть бути видалені аспіратором. Рекомендується також видалення штучних щелеп, зубних протезів.

Потрійний прийом Сафара

1. Запрокидування голови (попереджує западання кореня язика і його стикання із задньою стінкою глотки).

– по можливості залишивши пацієнта в положенні, в якому його знайшли, покладіть руку на його лоб та обережно нахиліть голову назад, тримаючи великий та вказівний палець вільними, щоб закрити носа, якщо буде потрібне штучне дихання;

– під плечі необхідно помістити валик;

– якщо у вас виникли труднощі, поверніть пацієнта на спину та забезпечте прохідність дихальних шляхів, як описано вище.

Намагайтеся уникати розгинання голови:

• якщо підозрюєте травму шиї;

• у дітей до одного року;

• у пацієнтів із синдромом Дауна;

• осіб з вираженою патологією шийного відділу хребта.

При підозрі на ураження хребта (падіння з висоти, удар в ділянці голови чи шиї під час ДТП, травма після стрибку згори у мілку воду) прийом запрокидування голови не проводять. В таких випадках виводять нижню щелепу вперед. При неефективності правильно виконаного виведення щелепи - підвести підборіддя та обережно відводити голову назад, доки не відкриються дихальні шляхи.

2 . Висування вперед нижньої щелепи, підведення підборіддя.

За допомогою цього прийому розслаблений язик підіймається та відводиться від задньої стінки глотки, а надгортанник від гортані завдяки розтягуванню переднього шару тканин шиї. Валик з одягу, невеличка подушка, покладена під плечі, сприяє згинанню шиї і розгинанню голови в атланто-потиличному суглобі.

Н ижню щелепу виводять, зсуваючи її (разом з язиком) вперед вказівним пальцем, розташованим проксимальніше кута нижньої щелепи. Великий палець розташовують на передній поверхні нижньої щелепи і злегка натискують ним на край підборіддя для відкриття рота.

Цей прийом використовують в комбінації з відведенням голови назад для максимального віддалення язика від задньої стінки глотки

3. Відкривання роту, залежно від тонусу жувальних м’язів:

П ри повній релаксації жувальних м’язів великий палець лівої руки вводять в рот пацієнта і кінчиком пальця натискують на корінь язика іншими пальцями захоплюють нижню щелепу і підборіддя і підіймають її з язиком вверх

П ри помірному розслабленні жувальних м’язів вказівний палець вводять в кут роту і натискують на верхні зуби Далі, перехрещуючи вказівний палець з великим пальцем тієї ж кисті натискають на нижні зуби, насильно відкривають рот.

Якщо пацієнт дихає (більш ніж окремі рухи):

• переверніть його у відновлююче положення (див. вище);

• зберігайте прохідність дихальних шляхів: спостерігайте за рухами грудної клітки, (при можливості-аускультація)

Д ихання відсутнє, якщо протягом перших 10-15 сек. візуально не вдається визначити видимих і координованих дихальних рухів, шуму повітря, що видихається (судомні, агональні вдихи також не забезпечують ефективну вентиляцію легенів і не можуть бути розцінені як самостійне дихання).

Слід пам’ятати:

Без забезпечення надійної прохідності дихальних шляхів переходити до інших етапів реанімації – недоречно.