Клінічні стадії вмирання (термінальні стани)

Передагональний стан – характеризується порушенням діяльності центральної нервової системи (сопор або кома), низьким артеріальним тиском, централізацією кровообігу (відсутність пульсу на периферійних судинах при наявності його на центральних артеріях, виражені розлади мікроциркуляції, ціаноз або блідість шкірних покривів), розладами дихання (поверхневе, прискорене або сповільнене дихання, можливі патологічні типи дихання). Все це сприяє розвитку кисневого голодування тканин і зниженню рН (тканинний ацидоз).

Цей період не має певної тривалості. Він може бути відсутнім, наприклад, при раптовому розвитку зупинки серця при ураженні електричним струмом. У випадках, коли організм має можливість включити компенсаторні механізми (наприклад, крововтрата), передагональний стан може тривати кілька годин.

Термінальна пауза (від декількох секунд до 2-3 хв.) – перехідний період між передагонією та агонією, який характеризується повним виключенням головного мозку з регуляції життєво важливих функцій, згасанням рефлекторної діяльності, критичною артеріальною гіпотензію, після різкого прискорення дихання настає його зупинка, на ЕКГ регулярний ритм змінюється на поодинокі імпульси.

Агонія (боротьба) - характеризується короткочасною активацією життєдіяльності організмі за рахунок регуляції життєво важливих функцій довгастим і спинним мозком, що спрямовано на мобілізацію останніх можливостей організму зберегти життя. Агонія починається короткою серією вдихів з наступним нетривалим прискоренням частоти дихання, з'являється пульсація на великих артеріях, правильний ритм і підвищення АТ, що може привести до короткочасного відновлення кровоточу з появою зіничного рефлексу і навіть свідомості. Організм працює за рахунок анаеробного (безкисневого) обміну, швидко стає недостатнім з накопиченням недоокислених продуктів обміну. Дихальні рухи поступово уповільнюються, стають більш поверхневими і припиняються, ЧСС сповільнюється до 20-40 за хв. або прискорюється до парадоксальної тахікардії, пульс та АТ на периферичних артеріях не визначаються, настає зрив синхронної роботи міокардіоцитів з наступною зупинкою кровообігу і дихання.

Тривалість агонального періоду залежить від характеру патологічних змін і може тривати від кількох хвилин до кількох годин.

Клінічна смерть починається з моменту припинення діяльності ЦНС, кровообігу і дихання і продовжується протягом короткого проміжку часу, поки не розвинуться незворотні зміни в життєво-важливих органах, в першу чергу в головному мозку. Обмін речовин в тканинах продовжується шляхом анаеробного гліколізу. Поступово (впродовж 3-6 хв.) запаси глікогену у мозку виснажуються, і нервова тканина вмирає.

Ознаки, що свідчать про розвиток клінічної смерті:

• відсутність свідомості, широкі зіниці (через 30-60 сек. після припинення кровообігу), арефлексія, м'язова атонія (граничний мідріаз і відсутність фотореакцій не є достовірними діагностичними ознаками, оскільки можлива їх відсутність при деяких отруєннях, хворобах очей, у осіб старечого віку та ін.);

• відсутність рухів грудної клітки, відсутність дихальних шумів при аускультації, (агональні вдихи, можуть продовжуватись ще кілька секунд після настання клінічної смерті і не розцінюються як самостійне дихання);

• відсутність пульсу на центральних артеріях (відсутність серцевих тонів не є достовірною діагностичною ознакою, оскільки можливе їх значне ослаблення, аж до повної відсутності, при адекватній серцевій діяльності, в той же час наявність серцевих тонів при відсутньому пульсі на сонних артеріях є показанням до проведення реанімаційних заходів, оскільки відсутнє адекватне кровопостачання головного мозку);

• повна релаксація всіх м’язових структур (додатковий симптом, який слід враховувати при проведенні реанімаційних заходів як умову для погіршення прохідності дихальних шляхів).

• асистолія, фібриляція шлуночків або електромеханічна дисоціація за даними ЕКГ

Час, необхідний для обстеження, не повинен перевищувати 7-10 сек. Життя людини, яка перебуває в стані клінічної смерті може бути відновленим, але успіх можливий тільки тоді, коли заходи по оживленню починає особа, на очах якої у постраждалого сталася зупинка дихання, або кровообігу.

Для встановлення діагнозу клінічної смерті досить наявності слідуючих ознак:

• відсутність пульсу на сонній артерії,

• широкі зіниці, що не реагують на світло,

• зупинка дихання, або дихання агонального типу.

Тривалість періоду клінічної смерті зазвичай становить 3-6 хвилин, але в деяких умовах може подовжуватись до 15 хвилин, що залежить від причини та швидкості розвитку критичного стану (крововтрата, травма), температури тіла та навколишнього середовища, вживання препаратів, які сповільнюють клітинний метаболізм .