Етап с (circulation his blood ) - непрямий масаж серця
Серце займає більшу частину простору між грудиною і хребтом. При стисненні його між грудиною і хребтом кров, що знаходиться в його порожнинах, виштовхується в судини великого і малого кола. Після припинення тиску на грудину грудна клітка в силу еластичності розправляється і кров знову заповнює серце. Таким чином, масаж серця створює штучний кровообіг в організмі.
Методика проведення:
покладіть пацієнта на тверде підґрунтя
за допомогою вказівного чи середнього пальця знайдіть краї нижніх ребер
тримаючи пальці разом, пересувайте їх до точки, де вони з'єднуються з грудиною
зімкнутими пальцями визначте місце з'єднання ребер з грудиною
тримайте середній палець в цій точці, а вказівний на грудині
пересувайте проксимальну частину долоні іншої руки вниз по грудині, поки не досягнете вказівного пальця. Тут повинна бути середина нижньої половини грудини (нижня третина)
розташуйте проксимальну частину долоні однієї руки в цьому місці, іншу руку покладіть зверху на першу навхрест, або паралельно, схрещуючи пальці
розмістіть одну руку на іншій на середині нижньої половини грудини для початку компресій грудної клітки
зчепіть пальці обох рук та впевніться, що не тиснете на ребра. Не прикладайте тиск на верхню частину живота і на кінець грудини.
ваше положення: строго вертикально над грудною кліткою випрямленими руками натискайте на грудину (на 4 – 5 см углиб).
Послідовність проведення СЛР одним рятувальником
після відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів провести 3-4 вдування
проводити компресії грудної клітки протягом 2 хв.
подальша комбінація штучного дихання та компресії грудної клітки у співвідношенні: 2 вдування : 30 компресій
Послідовність проведення СЛР двома рятувальниками
один рятувальник проводить закритий масаж серця,
другий – штучну вентиляцію легенів
оптимальне співвідношення вдувань і компресій - 2:30
В деяких випадках, при достатній кількості учасників реанімації, можна використати методику з включенням компресії живота – почергове стиснення грудної клітки і живота (дещо вище пупка), що дає можливість забезпечити більш ефективний кровообіг.
Помилки при проведені ЗМС:
пацієнт на пружному підґрунті;
неправильна техніка проведення масажу: руки збоку від грудини, нижче, вище, або не строго по серединній лінії;
при проведенні масажу реаніматор опирається на пальці, відриває руки від грудини;
перерва в проведенні закритого масажу більш ніж на 20 сек.
різна амплітуда масажних рухів;
не виконується частота 2:30
Слід пам’ятати:
любе інше положення рук крім рекомендованого –неправильне або небезпечне
не повинний втрачатися контакт між рукою та грудиною
частота компресій – не менше 100/хв.
масаж серця повинен бути безперервним, ритмічним
непрямий масаж серця не припиняють на термін більше 20с, проводити його слід до відновлення самостійних серцевих скорочень, що забезпечують достатній кровообіг (пульс на променевих артеріях і підвищення САТ до 80-90 мм.рт.ст).
для збільшення венозного повернення особливо у пацієнтів з дефіцитом ОЦК ефективним є підняття ніг на 50-70 см.
Відсутність самостійної діяльності серця при безперечних ознаках ефективності масажу є свідченням до продовження реанімації. Проведення масажу серця вимагає достатньої витривалості: бажана зміна реаніматорів кожні 2 хв., що проводиться швидко, без порушення ритмічності масажу серця.
Ознаки ефективності реанімаційних заходів:
звуження раніше розширених зіниць,
зникнення блідості і зменшення ціанозу,
пульсація великих артерій (перш за все сонної) відповідно частоті компресій грудної клітки.
поява самостійних дихальних рухів.
Якщо на протязі 1-3 хв. немає ознак ефективності реанімації –необхідно перевірити правильність техніки проведення ЗМС та ШВЛ, якомога швидше усунути недоліки і продовжувати проведення реанімаційних заходів.
Припинення реанімаційних заходів можливе якщо :
під час проведення заходів виявилося, що СЛР хворому не показана (див. нижче),
при використанні всіх доступних методів немає ознак ефективності СЛР на протязі 30 хв.
спостерігаються багаторазові зупинки серця, які не проходять від всіх лікувальних заходів.
Серцево-легеневу реанімацію не проводять якщо:
встановлено, що від часу зупинки кровообігу в умовах нормотермії пройшло більше 25 хв.
у пацієнта термінальна стадія встановленого і задокументованого прогресуючого захворювання: злоякісні захворювання, порушення мозкового кровообігу, не сумісні з життям ушкодження (в таких випадках реанімаційні заходи можна проводити із співчуття, або на вимогу близьких)
смерть не була раптовою, а настала на фоні проведення повного комплексу лікування захворювання, яке стало причиною умирання
наявні ознаки біологічної смерті (гемостаз, трупні плями, трупне задубіння)
відмові пацієнта (документ) від СЛР
"Реанімація повинна продовжувати життя, а не затягувати смерть "