Біологічна смерть

це незворотне припинення всіх життєвих функцій організму з припиненням всіх фізіологічних процесів.

Достовірні ознаки біологічної смерті:

• Висихання рогівки ока та склер з'являються через 1,5-2 години після смерті. Це пов’язано з припиненням функції слизові залози, внаслідок чого рогівка мертвої людини втрачає природний блиск, стає каламутною. З’являються плями Лярше – два тьмяні жовто-бурі трикутника на склерах по обидва боки від радужки. Вони є підсохлими частинами очних яблук, і повторюють собою форму очної щілини, якщо очі у померлого залишаються відкритими.

• Р озм’якшення очних яблук з появою феномену «котячого ока» (ознака Бєлоглазова) - при стисненні очного яблука з боків зіниця набуває форми вузької вертикальної щілини.

• Поява трупних плям - багряно-синюшне забарвлення шкіри у вигляді плям з нерівними краями за рахунок стікання і скупчення крові в нижче розташованих ділянках тіла. Формуються вони через 1,5 - 3 години після зупинки серця.

• Трупне (м'язове) задубіння - своєрідне ущільнення і скорочення скелетних м'язів, що створює перешкоду для пасивного руху в суглобах. Починається воно з м'язів обличчя і верхніх кінцівок, потім переходить на тулуб і нижні кінцівки.

• О холодження. Прийнято вважати, що температура тіла знижується на 1° за 1 годину при температурі навколишнього повітря 16-18 ° С.

Соціальна смерть - це стан, при якому збережені вегетативні функції, але відсутня біоелектрична активність кори головного мозку.

Забезпечення безпеки рятівника і пацієнта

Загрози при проведенні рятувальних дій можуть бути:

• з боку навколишнього середовища: загроза вибуху, агресивні хімічні речовини, вуличний рух, електрика, газ, вода та ін.

• з боку постраждалого: інфікування, агресивна поведінка та ін.

В идаляють постраждалого з небезпечної зони і переміщують його в безпечну зону, використовуючи прийом «рятувального захоплення».

Необхідність реанімації часто примушує ігнорувати небезпеку, проте рятівник не повинен ставити себе чи інших в більший ризик. У багатьох випадках правильна оцінка ситуації, та повне співробітництво з відповідними службами може забезпечити надійні умови реанімації.

При небезпеці отруєння речовинами які абсорбуються через шкіру або дихальні шляхи, ризику інфікування, використовують захисний одяг, рукавички, захисні окуляри, респіратори. Штучна вентиляція у таких випадках, повинна виконуватися за допомогою маски чи клапанної системи "без повернення" для того, щоб рятівник не контактував з повітрям, що видихається.

При ДТП автомобіль швидкої допомоги розташовують так, щоб захистити потерплого і рятівника від зустрічного руху, використовують знаки небезпеки, вогні тривоги і яскравий одяг.

Вивільнення пацієнта із транспортного засобу

При відкритих дверях рятувальник знімає ноги пораненого з педалей і приводить зовнішнє передпліччя до живота. Потім заводить одну руку за спину пацієнта й захоплює його руку. Іншу руку він проводить під пахви пацієнта, притискаючи його до свого плеча. Рятувальник поворотом підтягує потерпілого до прорізу дверей, міцно підтримуючи його й уникаючи різких рухів голови вперед або набік.

Д ля того щоб покласти пацієнта на землю або носилки, рятувальник стає на коліна й відхиляється убік, коли потерпілий лягає на землю.

Найбільш безпечно вивільнення пацієнта може проводитися двома і більше рятувальниками з точною координацією всіх рухів. Виймання і підтримка здійснюється за голову і ноги одночасно. Пацієнта спочатку укладають на сидіння, обережно піднявши з педалей ноги. По продовженню сидіння встановлюють носилки.

І нші рятувальники піднімають пацієнта за скручений одяг або підводять свої передпліччя під грудну клітку, поперек, нижні кінцівки. Пацієнта подають на носилки «стрибками» по команді: «Давайте!», «Стоп!».