Сигнали оповіщення населення при надзвичайних ситуаціях .

З метою своєчасної інформації населення, персоналу об’єктів народного господарства про хімічне забруднення, Цивільним захистом прийняті сигнали оповіщення., які передаються через канали зв’язку, радіо, телебачення.

Сигнал “Хімічна небезпека” - передається при загрозі хімічного забруднення.

Рекомендації населенню: прибути в спеціальні сховища, укритись в підвалах будинків, здійснити герметизацію житлових приміщень, по команді застосувати індивідуальні засоби захисту органів дихання (протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов’язку), із АІ-2 прийняти антидот (терен - 1 пігулку під язик при застосуванні ФОР), часткова санітарна обробка (при необхідності з використанням індивідуального протихімічного пакету ІПП - 8). Вживати незабруднені продукти харчування та питну воду.

Поняття про хімічну обстановку та методи її оцінки

Хімічна обстановка – це умови, які виникають після аварії на хімічно-небезпечному об’єкті (ХНО), внаслідок забруднення об’єкта, навколишнього середовища сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Вона характеризується токсичністю СДОР, масштабами і характером зараження місцевості, людей, техніки, різних об’єктів, повітря, джерел питної води і продовольства. На підставі оцінки хімічної обстановки може бути прийняте рішення щодо евакуації населення, зміни районів дислокації формувань цивільного захисту (ЦЗ), тривалості використання індивідуальних і колективних засобів захисту, заборони використання джерел питної води і продовольства, що забруднені СДОР.

Оцінка хімічної обстановки полягає у встановленні масштабів хімічного забруднення, дій аварійно-рятувальних служб, застосування різних варіантів захисту населення і вибору найбільш доцільних управлінських рішень, при яких виключаються подальші хімічні ураження людей та середовища.

Оцінка хімічної обстановки проводиться двома методами:

• методом прогнозування (в штабах і формуваннях ЦЗ);

• за даними хімічної розвідки (на об’єктах економіки і місцевості).

Засобами оцінки хімічної обстановки є:

• робоча карта з позначеними на ній об’єктами економіки, формуваннями ЦЗ;

• дані хімічної розвідки про масштаби хімічного зараження;

• розрахункові (довідкові) таблиці для оцінки хімічної обстановки.

Метод прогнозування базується на вихідних даних, які поступають з місця аварії на ХНО і характеризують:

• місце, час аварії;

• тип СДОР, його кількість на об’єкті;

• метеорологічні умови, рельєф місцевості;

• ступінь захищеності персоналу об’єкту, населення забрудненого району.

Після аналізу вихідних даних, на робочу карту наносять осередок хімічного ураження СДОР, яке складається з двох зон:

- зона безпосереднього зараження (розливу СДОР);

- зона поширення забрудненого повітря (парів СДОР).

В ході оцінки хімічної обстановки вирішуються наступні завдання:

• визначення кордонів осередку і площі зон зараження СДОР;

• визначення глибини поширення забрудненого повітря;

• визначення стійкості СДОР на місцевості;

• визначення кількості можливих уражених серед персоналу ХНО та населення;

• визначення кількості заражених СДОР споруд, техніки, майна, продуктів харчування та джерел водопостачання;

• визначення часу підходу зараженого повітря до різних об’єктів.

Висновки з оцінки хімічної обстановки повинні включати:

• можлива кількість уражених серед персоналу об’єкту, населення і аварійно-рятувальних формувань ЦЗ;

• обсяг робіт з надання медичної допомоги ураженим;

• можливості і умови евакуації уражених, хворих і населення з осередку хімічного забруднення;

• придатність до вживання продуктів харчування і питної води.

Метод хімічної розвідки дозволяє більш достовірно оцінити хімічну обстановку. Мета хімічної розвідки – своєчасне встановлення факту хімічного забруднення і подача сигналу “Хімічна небезпека”. Хімічну розвідку проводять групи (ланки) хімічної розвідки. Із складу таких груп створюються пости хімічного спостереження (ПХС).

Основні завдання ПХС:

• встановлення часу аварії на ХНО, факту зараження місцевості і об’єктів економіки СДОР;

• оповіщення населення, персоналу об’єкту, особового складу аварійно-рятувальних формувань (сигнал “Хімічна небезпека”);

• визначення типу СДОР;

• визначення напряму руху забрудненого повітря;

• встановлення кордонів осередку ураження, шляхів його обходу;

• відбір проб ґрунту, питної води, продовольства для лабораторних досліджень на предмет забруднення СДОР.

Особовий склад постів хімічного спостереження (груп розвідки) повинен мати наступне оснащення:

• індивідуальні засоби захисту органів дихання та шкіри (протигази, ЗЗК, Л-1);

• медичні засоби захисту (аптечка індивідуальна АІ-2, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8);

• засоби обмеження (позначення) забруднених ділянок (КЗО-1);

• технічні засоби хімічної розвідки і контролю (ВПХР, МПХР та ін.).