Диференційна діагностика.

У гострому періоді і в період загострень за хронічного перебігу криптит до водиться диференціювати від гострого парапроктиту (найчастіше — міжм’язово го). Для цього проводять ретельне пальцеве дослідження стінок відхідникового каналу і ділянки крипт. Пальпація стінки на рівні крипти між двох пальців — вказівного в кишці і великого з боку шкіри. Інфільтрація тканин глибше за межі самої крипти свідчить про парапроктит, а гнійні виділення із відхідника у вигляді краплі в разі розведення шкіри навколовідхідникової ділянки — найчастіше про наявність неповної внутрішньої нориці прямої кишки.

Лікування.

Неускладнений криптит лікують консервативно. Призначають дієту з виклю ченням солоного, гострого, алкоголю. Їжа має бути досить об’ємною, щоб уникнути затримки випорожнень, нежирною і з хорошою кулінарною обробкою. Послаблювальні засоби вживати не варто, при закрепі краще очистити пряму кишку за допомогою клізми. Застосування зазначених преапратів призводить до розріджен ня кишкового вмісту, багатомоментного акту дефекації, що сприяє подразненню та набряку слизової оболонки прямої кишки.

Потрібно ретельно виконувати гігієнічні заходи: сидячі ванни із слабкорозо вим розчином перманганату калію з температурою води 37–38 °С по 10–15 хв, обов’язкові підмивання ділянки відхідника після дефекації, на ніч протягом

7–10 днів — мікроклізми 30–40 мл з 0,3% розчином коларголу. Призначають ректальні свічки.

За безуспішності консервативного лікування зазвичай виникають ускладнення у вигляді гострого парапроктиту або формується неповна нориця прямої кишки. І в тому, і в іншому випадку лікування хірургічне.

Прогноз.

Прогноз при гострому криптиті в разі спорожнення крипт абсцесу в просвіт кишки сприятливий. Бажано після цього виключити всі чинники, що провоку ють повторне запалення або перехід гострого процесу в хронічний. Потребу в про веденні своєчасного і правильного лікування гострого криптиту підтверджують такі вислови: «джерелом майже всіх інфекційних захворювань періанальної і ано ректальній зони є уражена крипта», криптит може бути названий «найбільшим маленьким захворюванням в проктології».

Свербіж відхідникової ділянки — патологічний стан, що характеризується наполегливим свербежем в ділянці відхідника. Це захворювання розвивається досить часто, і колопроктологам добре відомо, наскільки воно серйозне і як важ ко досягти стійкого позитивного результату лікування.

Класифікація і типи.

Свербіж відхідникової ділянки варто чітко підрозділяти на «первинний» (си ноніми: криптогенний, ідіопатичний, нейрогенний, есенціальний) і «вторинний», що часто супроводжує основні симптоми таких захворювань, як геморой, тріщина відхідника, глистні інвазії, проктосигмоїдіти різної етіології, недостатність м’яза замикача відхідника, закреп (пронос), запалення геніталій, дія шкідливих ендо і екзогенних речовин і чинників, грибкові ураження шкіри в крижово куприко вій ділянці. Крім того, свербіж відхідника може бути одним з ранніх ознак прихо ваного діабету.

Якщо причини виникнення вторинного свербежу відхідника, перераховані вище, більш менш відомі, то етіологію первинного до кінця не вивчено.

Заслуговують на увагу дослідження, що свідчать про значну роль прихованого (що в усякому разі клінічно не виявляється) хронічного проктосигмоїдиту. Різке зрушення вмісту прямої та сигмоподібної кишки в лужний бік (рН до 8,5–10,0) у хворих із хронічним свербежем відхідника, наявність у них в калі нерозчеплених протеолітичних ферментів зумовлюють зростання вмісту в навколовідхідникової ділянки шкірі залишкового азоту з 6–8 до 14–17 г/л і його дію на нервові закінчення, тобто виникнення свербежу. При цьому, щоправда, в самих чутливих нервових закінченнях шкіри жодних характерних змін виявлено не було.