Етiологiя та патогенез.

Усе сказане вище про етiологiю та патогенез ГХ певною мірою стосується i ХХ, але з відповідними поправками, пов’язаними з вираженістю та тривалiстю запаль ного процесу, ступенем порушення пасажу жовчi й iндивiдуальними особливостя ми хворого. Найчастiше ХХ буває калькульозним. Особливою клiнiчною формою некалькульозного ХХ вважають постiйне носiйство сальмонел.

Патоморфологія.

При ХХ жовчний міхур склерозований, деформований зі сполучнотканинними зрощеннями. Гістологічно — атрофія слизової оболонки, гістіолімфоцитарна інфільтрація, склероз, часто петрифікація, можливі утворення аденом (передрак) та облітерація просвіту.

Класифiкацiя.

ХХ розподіляють на:

1. Хронiчний калькульозний.

2. Хронiчний некалькульозний.

Практичне значення має подiл ХХ на первинний, рецидивний i ускладнений. Первинним називають холецистит, що виник без попереднього гострого нападу, ре цидивним, коли в анамнезi наявні один i бiльше нападiв, ускладненим, коли до про цесу в жовчному мiхурi приєдналися:

а) порушення прохiдностi жовчних проток;

б) септичний холангiт;

в) облiтеруючий холангiт;

г) водянка жовчного мiхура;

ґ) панкреатит;

д) гепатит;

е) склероз жовчного мiхура;

є) навколомiхуровий хронiчний абсцес;

ж) внутрiшня нориця.

Симптоматика та клiнiчний перебiг.

Основним симптомом ХХ вважають тупий, ниючий біль у правому пiдребер’ї, що iррадiює в праву пiдключичну дiлянку, лопатку або плече. Оперiзувальний ха рактер болю свiдчить про залучення в процес пiдшлункової залози. Порушення ре жиму харчування спричинює посилення болю та може провокувати напад ГХ.

Диспептичний синдром. Частими проявами цього симптому є тяжкiсть, відчуття розпирання у правому пiдребер’ї, здуття живота пiсля їди, гiркота в ротi, вiдрижка, нудота, блювання, що приносить деяке полегшення, печiя та порушення випорожнень (затримка, частiше пронос). На цi симптоми треба звертати особливу увагу, тому що вони можуть бути першими проявами хвороби при ХХ.

Під час огляду шкiри та склер часто вiдзначають субiктеричнiсть. Тривалий анамнез, жовтуватий колiр обличчя в худого, виснаженого хворого завжди повинні наштовхувати на думку про можливий цироз печiнки, а пiдвищення температури тіла — про загострення процесу або наявний холангiт. Iнодi у таких хворих у право му підребер’ї можна виявити плями бурого кольору: слiди від застосування грiлок і випинання дна збiльшеного жовчного мiхура (водянка). Активнi рухи пацієнтів часто спричинюють болючiсть у правому пiдребер’ї.

Під час пальпацiї живота можна виявити незначну ригiднiсть м’язiв у правому пiдребер’ї та болючiсть у проекції жовчного мiхура. Часто вдається пропальпувати болючий жовчний мiхур. Симптоми холециститу в таких хворих зазвичай незначно виражені. Симптоми Мерфi та Мюсi — Георгiєвського майже завжди бувають пози тивними, Ортнера та Кера стають позитивними вже за значно вираженого запаль ного процесу.

За допомогою сонографічних досліджень виявляють розмiри жовчного міхура, товщину його стiнок, наявнiсть чи вiдсутнiсть конкрементiв та їх розмiри.

Оглядова рентгенографiя правого підребер’я дає змогу виявити в 10% хворих рентгеноконтрастні конкременти із солями кальцію.

Ці «знахідки» підтверджують контрастні пероральні або внутрішньовенні холе цистограми: множинні дефекти наповнення жовчного міхура — конкременти. При цьому особливу увагу потрібно звертати на стан проток. Розширення загальної жовчної протоки понад 10 мм свідчить про порушення пасажу жовчі. Негативна ж холецистограма (коли жовчний міхур не вдається заповнити) може свідчити про його відключення внаслідок блокади міхурової протоки.

Під час дуоденального зондування виявляють запальні зміни в жовчі з дванадцятипалої кишки (порція А), з жовчного міхура (порція В) та з печінкових ходів (порція С). Відсутність жовчі «В» дає підстави запідозрити непрохідність міхурової протоки або порушення функції жовчного міхура.