Дiагностична програма:

1. Анамнез i фiзикальнi методи обстеження.

2. Лабораторнi обстеження (загальний аналiз кровi, сечi, бiохiмiчний аналiз кровi: бiлiрубiн, холестерин, креатинiн, сечовина, амiлаза тощо).

3. Дуоденальне зондування, дуоденоманометрiя.

4. Рентгеноскопiя та рентгенографiя шлунка i ДПК, жовчних шляхiв.

6. ЕРХПГ.

7. Черезшкiрна черезпечiнкова холангiографiя.

8. КТ.

9. Скенування печiнки.

Диференцiйна дiагностика.

Хронiчний панкреатит. У пацiєнтiв iз захворюваннями жовчних шляхiв дуже часто з’являються симптоми ураження пiдшлункової залози. Власне холецистопанкреатит є чи не найпоширенiшою формою хронiчного панкреатиту. Для цього захворювання характерними бувають оперiзувальний бiль i позитивний симптом Мейо — Робсона. Причому бiль може мати характер «печiнкових кольок», супроводжува тись жовтяницею або холангiтом. Пальпаторно у хворих спостерiгають болючiсть у верхнiй половинi живота. При загостреннях хронiчного панкреатиту відбувається зростання активностi дiастази в сечi й амiлази в кровi. Важливе значення в дiагнос тицi хронiчного панкреатиту мають УЗД, КТ, гiпотензивна дуоденографiя.

Виразкова хвороба шлунка та ДПК. Значнi труднощi можуть виникнути під час проведення диференцiйної дiагностики ПХЕС iз виразковою хворобою, особливо при її ускладненнях пенетрацiєю. Для дiагностики цiєї патологiї важливе значення мають характер болю, його iнтенсивнiсть, час виникнення та перiодичнiсть появи. У всiх сумнiвних випадках потрібно провести рентгенобстеження як жовчних шля хiв, так i травного тракту. Остаточне пiдтвердження дiагнозу можна отримати за до помогою ФЕГДС.

Тактика та вибiр методу лiкування.

Хворих із ПХЕС потрібно обов’язково госпiталiзувати в хiрургiчнi стацiонари, де пiсля обстеження визначають характер лiкування (консервативного чи оперативного).

Консервативне лiкування показано:

1) хворим з дискiнезiєю жовчних шляхiв, рiзними захворюваннями травного тракту, цукровим дiабетом та iншою патологiєю терапевтичного профiлю;

2) хворим, у яких є показання до ендоскопічної папiлосфiнктеротомiї чи хiрургiчного втручання, але вони відмовляються вiд його проведення;

3) хворим, яким потрібно оперативне втручання, проте його неможливо виконати через тяжку супутню патологiю.

Консервативне лiкування передбачає:

1) зняття больового синдрому;

2) покращання вiдтоку жовчi;

3) боротьбу з інфекцією;

4) корекцію обмінних порушень;

5) лiкування супутньої патологiї.

З урахуванням виявлених причин ПХЕС вибирають тактику лiкування. При ре зидуальному холедохолiтiаз, стенозуючому папiлiтi методом вибору є ендоскопiчна папiлосфiнктеротомiя з екстракцiєю конкрементiв. Дiєта має максимально щадити бiлiарну систему та травний тракт, передбачати зменшення калорiйностi, значне об меження жирiв i продуктiв, що мiстять надлишок холестерину. З медикаментозних засобiв застосовують препарати, що нормалiзують функцiю сфiнктерiв жовчних проток i ДПК (реглан, церукал, сульперид, мотилiум, лiквiритон тощо), адсорбують некон’югованi жовчнi кислоти (фосфагель, холестирамiн, бiлiгнiн), зменшують за палення слизової оболонки (де нол, вiкаїр, вентер) та пригнiчують активнiсть пато логiчної мiкробної флори (фуразолiдон, бiсептол, еритромiцин, орнізол тощо).

Якщо процес поширюється на печiнку чи пiдшлункову залозу, в медикаментозну терапiю вносять корективи. Неефективнiсть проведеного консервативного лікуван ня є показанням до повторного оперативного втручання на жовчовивiдних шляхах.