Лікування хвороби Крона

1. Терапевтичне лікування:

а) виключення з раціону продуктів, які хворі погано переносять;

2. Медикаментозна терапія:

– антибактеріальні препарати (препарати сульфасалазину перорально, у клізмах — протягом 1–2 міс);

– антидіарейні препарати (лоперамід, смекта);

– стероїдні гормони (преднізолон, гідрокортизон);

– імунодепресанти (азатіоприн, 6 меркаптопурин, метотрексат, циклоспорин);

– моноклональні антитіла до TNF α (інфліксимаб, Ремікейд);

– загальнозміцнювальне лікування (парентеральне введення вітамінів В, С, А і фолієвої кислоти).

3. Хірургічне лікування:

а) показання до операції:

– стриктури тонкої або товстої кишки;

– зовнішні або внутрішні нориці;

– перфорація кишки;

– рецидивуюча кровотеча;

б) вибір методу операції:

– запальний інфільтрат — планова операція в обсязі резекції кишки з патологічним процесом;

– перфорація кишки — резекція кишки, за наявності поширеного перитоніту — з формуванням стом, без перитоніту — накладення анастомозу;

– при стриктурах виконують пластику в ділянці стриктури або резекцію кишки.

Дивертикулярна хвороба товстого кишечнику — мішкоподібне випинання стінки товстої кишки.

Анатомічні передумови дивертикульозу:

– дивертикули виникають в найслабших ділянках стінки кишечнику, найчастіше в місцях входження в кишкову стінку перфорантних судин над функціональними м’язами замикачами;

– фізіологічною причиною є підвищення внутрішньокишкового тиску та порушення моторики товстого кишечнику;

– найчастіше локалізуються в сигмоподібній кишці (60,5%), найрідше — в сліпій;

– у просвіті дивертикулу часто виявляють калові конкременти.

Класифікація:

1. Безсимптомний дивертикульоз.

2. Дивертикульоз з клінічними проявами.

3. Ускладнений дивертикульоз:

– дивертикуліт;

– параколічний інфільтрат;

– перфорація дивертикулу;

– кишкова нориця;

– кишкова кровотеча.

Класифікація перфорації дивертикулів за Hinkley:

І. Обмежений преколітичний абсцес.

_{ІІ. Віддалений абсцес (ретроперитонеальний або тазовий).}

ІII. Розлитий перитоніт, спричинений проривом преколітичного абсцесу, що не сполучається з просвітом кишки через запальну облітерацію шийки дивертикулу.

ІV. Каловий перитоніт, спричинений перфорацією дивертикулу у вільну черевну порожнину.

Клінічний перебіг.

Неускладнена дивертикулярна хвороба має безсимптомний перебіг. Клінічні про яви ускладненої дивертикулярної хвороби неспецифічні і залежать від виду ускладнен ня. Для дивертикуліту характерні дискомфорт у животі, спастичний біль і періодична затримка дефекації, а також наявність в анамнезі епізодів підвищення температури тіла, пов’язаних з інтенсивним больовим синдромом у лівій клубовій ділянці. За на явності перфорації розвивається клініка перитоніту, під час кровотеч з’являються неспецифічні ознаки товстокишкових кровотеч.

Диференційний діагноз:

– коліти різної етіології;

– хвороба Крона;

– рак товстої кишки;

– ниркова коліка;

– аднексит;

– ішемічний коліт.

Лікування. Неускладнена дивертикулярна хвороба лікування не потребує. За ускладненого перебігу дивертикуліту:

– дієта з високим вмістом клітковини;

– антибіотики широкого спектра дії в комбінації з метронідазолом;

– спазмолітики (дуспаталін);

– аналгетики;

– лікувальні клізми;

– антибактеріальні препарати.