Класифікація післяопераційних ускладнень

Ранні:

– нагноєння;

– інфільтрат;

– гематома;

– діастаз рани з евентрацією і без (повний, частковий);

– лігатурні нориці;

– кровотечі.

Пізні:

– залишковий червоподібний відросток;

– пізні внутрішньочеревні абсцеси;

– сторонні тіла;

– пухлина запального генезу;

– злукова хвороба;

– нориці;

– стеноз ілеоцекального кута;

– евентрація.

Серед ускладнень, які виникають після апендектомії, перше місце посідають ті, що локалізуються в операційній рані: вторинна кровотеча (утворення гематом) і нагноєння операційної рани. До ускладнень, пов’язаних з технікою апендектомії, відносять черевну кровотечу, розвиток місцевого (інфільтрат або абсцес у правій клубовій ямці) та розлитого перитоніту. В деяких випадках можуть утворитися міжкишкові, підпечінкові, піддіафрагмові та тазові абсцеси. Своєчасна діагностика ускладнень, які розвиваються в післяопераційному періоді, і адекватно вибраний метод їх лікування забезпечують одужання хворого.

Експертиза працездатності та реабілітація хворих:

а) за неускладненого перебігу післяопераційного періоду шви знімають на 6–7 й день після операції;

б) термін амбулаторного лікування після операції становить 3–4 тиж;

в) пацієнтам, професійна діяльність яких пов’язана з важкою фізичною працею, через лікувально контрольну комісію (ЛКК) обмежують працездатність на 6–8 тиж, фізичні навантаження — до 12 тиж.

Література.

Основна:

1. Лекції з госпітальної хірургії: Навчальний посібник / За ред. д ра мед. наук, проф. В.Г. Мішалова. — У 3 х т. — Т. 1. — 2 ге вид., доп. і переробл. — К.: Видавни чий дім «Асканія», 2008. — 287 с.

2. Хірургія: підручник з хірургії / За ред. Березницького Я.С., Захараша М.П., Міша

лова В.Г., Шідловського В.О. — Т. ІІ. — Дніпропетровськ: Дніпро VAL, 2007. — 628 с.

3. Ковальчук А.Я., Спіженко Ю.П., Саєнко В.Ф., Книшов Г.В., Нечитайло М.Ю. Шпитальна хірургія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. — 590 с.

4. Хирургические болезни / Под ред. М.И.Кузина. — М.: Медицина, 1987.

5. Технічні аспекти апендектомії (Навчально методичний посібник) / Міша

лов В.Г., Уманець О.І., Діброва В.А., Цема Є.В. — К.: Видавничий дім «Асканія»,

2008. — С. 111.

Додаткова:

1. Камитиевский П.Ф. Болезни червеобразного отростка. — М.: Медицина,

1970.

2. Колесов В.Й. Острый аппендицит. — Ленинград: Медгиз, 1959.

3. Русанов А.А. Аппендицит. — Ленинград: Медицина, 1979.

4. Неотложная хирургия брюшной полости / Под ред. В.Г. Зайцева. — К.: Здо

ров’я, 1989.

5. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія. — К., 2004.

Тема №1: «ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ І КЛАСИФІКАЦІЯ ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ. КЛІНІКА ЛЕГКОГО ТА ТЯЖКОГО ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ. ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ»

Актуальність теми.

Захворюваність на гострий панкреатит (ГП) зростає рік від року і посідає 3 міс це серед гострих хірургічних захворювань. Незважаючи на прогрес у діагностиці та лікуванні, летальність при ГП становить 8,4–65% за різних форм і ступенів тяжкос ті захворювання. Особливе значення мають рання діагностика, визначення тактики лікування та своєчасний початок лікування.

Мета.

1. Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із ГП.

2. Визначати фактори ризику, етіологічні та патогенетичні чинники ГП.

3. Визначати типову клінічну картину при ГП.

4. Виявляти різні варіанти перебігу ГП.

5. Складати план обстеження хворих із ГП.

6. На підставі аналізу даних лабораторних та інструментальних обстежень про

водити диференційний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при ГП.

7. Призначати лікування, проводити профілактику ГП.

8. Демонструвати володіння морально деонтологічними принципами медичного працівника та принципами фахової субординації.

Студент має знати:

1. Визначення ГП.

2. Основні етіологічні чинники ГП.

3. Патогенез ГП.

4. Обсяг необхідного об’єктивного та додаткового обстеження.

5. Принципи диференційної діагностики.

6. Тактику й алгоритм консервативного й оперативного лікування.

7. Реабілітаційні дії.

Студент має вміти:

1. Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із ГП.

2. Визначати чинники ризику, етіологічні та патогенетичні чинники ГП.

3. Визначати типову клінічну картину при ГП.

4. Виявляти різні варіанти перебігу ГП.

5. Складати план обстеження хворих при ГП.

6. На підставі аналізу даних лабораторних та інструментальних обстежень проводити диференційний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при ГП.

7. Призначати лікування, проводити профілактику ГП.

8. Демонструвати володіння морально деонтологічними принципами медичного працівника та принципи фахової субординації.

Термінологія.

Термін	Визначення
ГП	гострий запальний процес у підшлунковій залозі, який супроводжується активацією ферментів з подальшим автолізом її тканини
УЗД	ультразвукове дослідження
ЕРПХГ	ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія
ЕПСТ	ендоскопічна папілосфінктеротомія