Лікувальна тактика та вибір методу лікування.

Лікування гострого парапроктиту лише хірургічне. Операція має бути викона на негайно після встановлення діагнозу, оскільки вона належить до розряду невідкладних. Операцію проводять під наркозом або спінальною анестезією. Поло ження хворого на операційному столі — лежачи на спині, із зігнутими в колінних суглобах ногами, укладеними на підставках. Таз виведено на край стола. Для визна чення ураженої крипти та внутрішнього отвору проводять попереднє контрастуван ня гнояка завдяки введенню в його порожнину 3% водню пероксиду, забарвленого бриліантовим зеленим з подальшою ревізією ходів за допомогою зонда.

Основні завдання радикальної операції — обов’язкове розкриття гнояка, його дренування, виявлення ураженої крипти та гнійного ходу та їх ліквідація. Якщо усунути зв’язок з кишкою, можна розраховувати на повне одужання пацієнта.

Радикальні операції при гострому парапроктиті можна згрупувати таким чином:

1. Розкриття та дренування абсцесу, висічення ураженої крипти і розкриття гнійного ходу в просвіт кишки.

2. Розкриття та дренування абсцесу, висічення ураженої крипти і сфінктеротомія.

3. Розкриття та дренування абсцесу, висічення ураженої крипти, проведення лігатури.

4. Розкриття та дренування абсцесу, відстрочене висічення ураженої крипти і переміщення клаптя слизової оболонки кишки для переривання шляхів інфіку вання з просвіту прямої кишки.

Хронічний парапроктит (нориця прямої кишки) — хронічний запальний про цес в анальній крипті, міжм’язовому просторі та параректальній клітковині з форму ванням норицевого ходу. Уражена крипта є при цьому внутрішнім отвором нориці.

Етіологія та патогенез. Абсолютна більшість хворих з норицями прямої кишки пов’язує початок захворювання з перенесеним гострим парапроктитом. Приблизно третина хворих з гострим парапроктитом звертаються до лікаря після спонтанного прориву гнояка, унаслідок чого у них часто формується нориця прямої кишки, інша третина хворих взагалі не звертаються за медичною допомогою, поки у них після гострого парапроктиту не з’явиться нориця. Решта хворих звертається до лікаря своєчасно, але не всіх їх, з різних причин, оперують радикально. Приблизно поло вині хворих цієї групи виконують лише розрізання та дренування абсцесу без ліквідації вхідних воріт інфекції, що часто призводить до формування нориці пря мої кишки. Відбувається постійне інфікування з просвіту кишки, гнійний хід ото чується стінкою із сполучної тканини з формуванням норицевого ходу. Зовнішній отвір нориці зазвичай відкривається на шкірі промежини, діаметр його часто не пе ревищує 1 мм, за ходом нориці в клітковині за недостатньо повного дренування мо жуть формуватися інфільтрати та гнійні порожнини.

Класифікація:

1. За видом нориці:

– повна;

– неповна внутрішня;

– неповна зовнішня.

2. За розміщенням норицевого ходу щодо волокон внутрішнього м’яза замикача:

– інтрасфінктерна;

– транссфінктерна;

– екстрасфінктерна.

3. За ступенем тяжкості (екстрасфінктерні нориці):

І ст. — вузький внутрішній отвір без навколишнього рубцевого процесу, абсцесів та інфільтратів у параректальному просторі.

ІІ ст. — вузький або широкий внутрішній отвір з наявністю рубцевих змін але без запальних змін у клітковинних просторах.

ІІІ ст. — вузький внутрішній отвір без рубцевого процесу навколо нориці але з наявністю гнійно запальних змін у параректальній клітковині.

IV ст. — широкий внутрішній отвір із запальним інфільтратом або гнійними порожнинами.