Синдроми при абсцесах печінки.

Гіпертермічний синдром (пропасниця гектичного характеру із заливним потом).

Больовий синдром (напочатку біль незначний, локалізується в правому підре бер’ї та надчеревній ділянці, згодом стає інтенсивнішим, іррадіює в праву лопатку, плече та праву поперекову ділянку).

Інтоксикаційний синдром (різко виражена загальна слабість, втрата апетиту, адинамія).

Диспептичний синдром (нудота, блювання).

Холестатичний синдром (характеризується розвитком жовтяниці, яка при холангіогенних абсцесах печінки виникає в перші дні захворювання, а при абсцесах іншого походження — пізніше і є прогностично несприятливою ознакою).

Гепатомегалія, спленомегалія, асцит.

Ускладнення непаразитарного абсцесу печінки за його тривалого існування:

1. Прорив у вільну черевну порожнину, плевральну порожнину, легені, перикард.

2. Утворення піддіафрагмових або підпечінкових абсцесів.

3. Сепсис.

4. Бронхопневмонія, ателектаз нижньої частки легені, абсцес легенів, гепатоб

ронхіальна нориця.

5. Менінгіт.

6. Спонтанне дренування абсцесу через жовчні шляхи.

7. Ерозивна кровотеча

Лабораторна діагностика. Загальний аналіз крові дає змогу виявити деяке зниження кількості еритроцитів, зумовлене загальною інтоксикацією та пригнічен ням кровотворенням. Кількість лейкоцитів збільшена, іноді до 40,0×10⁹/л і більше, різко виражений зсув лейкоцитарної формули вліво, аж до появи мієлоцитів, ШОЕ значно збільшена. Вираженість зазначених змін прямопропорційна тривалості хво роби. Загальний аналіз сечі віддзеркалює зміни, типові для тяжкої токсемії, з’явля ються білок і циліндри. При біохімічних дослідженнях крові — підвищення вмісту білірубіну, активності амінотрансфераз (АЛТ, ACT). При посіві крові ріст мікроор ганізмів виявляють у 60–65% хворих, частіше при множинних абсцесах.

Під час виконання бактеріологічного дослідження потрібно враховувати, що збудниками захворювання можуть бути анаеробні й аеробні мікроорганізми. Мож ливе поєднання кількох видів мікроорганізмів. Відсутність росту мікроорганізмів при посіві вмісту абсцесу на звичайний м’ясопептонний бульйон чи агар свідчить не про стерильність абсцесу, а про те, що збудники захворювання не належать до ае робних мікроорганізмів. За цієї ситуації як медикаментозне лікування, так і опера тивне втручання потрібно проводити так, щоб вони були ефективними як щодо ана еробної мікрофлори, так і можливих паразитарних збудників (найчастіше — амеби).

Паразитарну етіологію абсцесів печінки підтверджують за допомогою мікроскопічних методів дослідження.

Гістологічне дослідження стінки абсцесу є обов’язковим. Результати його мають найбільше значення для діагностики туберкульозного абсцесу, а також диференцій ної діагностики абсцесу, розпаду пухлини з вторинним інфікуванням.

Інструментальні методи дослідження:

а) оглядове рентгенологічне дослідження — збільшення розмірів печінки (ви соке стояння діафрагми), зменшення рухливості правого купола діафрагми («мерт ва діафрагма»). У разі локалізації абсцесу печінки поблизу діафрагмової поверхні печінки — реактивний плеврит і перикардит. Пряма рентгенологічна ознака абсцесу печінки — порожнина з рівнем рідини і газ над нею в проекції органа. Газ може утво ритися в самих абсцесах чи внаслідок прориву гнояка в черевну порожнину;

б) УЗД — дає змогу виявити абсцеси печінки у разі невідповідності щільності вмісту абсцесу прилеглій паренхімі. За допомогою цього методу не завжди вдаєть ся диференціювати внутрішньо та навколопечінкові абсцеси;

в) пункція абсцесу під контролем УЗД — діагноз повністю підтверджується після одержання гною;

г) КТ;

ґ) МРТ;

_{д) лапароскопія.}