Варіанти клінічного перебігу та ускладнення хп.

Хронічний рецидивний панкреатит. Для нього характерними є зміни періодів загострення та ремісії. Загострення проявляється нападами болю різних частоти та тривалості, а під час ремісії хворі почувають себе задовільно.

Хронічний больовий панкреатит. Для цієї форми притаманний інтенсивний біль у верхній половині живота з іррадіацією в ділянку серця.

Хронічний безбольовий (латентний) панкреатит. За цієї форми патології довгий час біль або відсутній взагалі, або виникає після споживання жирної та гострої їжі та може бути незначно вираженим. Разом із тим, на перший план виступають порушення зовнішньо або внутрішньосекреторної функції підшлункової залози.

Хронічний псевдотуморозний панкреатит. Клінічними його ознаками є тупий біль у проекції головки підшлункової залози, диспептичні розлади та синдром бі ліарної гіпертензії.

Хронічний холангіогенний панкреатит. Для цієї форми характерна клініка як хронічного холециститу та холелітіазу, так і панкреатиту.

Хронічний індуративний панкреатит. У пацієнтів із цим захворюванням на явні симптоми зовнішньо та внутрішньосекреторної недостатності підшлункової за лози. Характерними є низькі показники амілази в крові та сечі. За вираженого склеро зу головки підшлункової залози із залученням у процес загальної жовчної протоки можливий розвиток механічної жовтяниці.

Серед ускладнень ХП найчастіше спостерігають жирову дистрофію та цироз печінки, стриктури термінального відділу загальної жовчної протоки, виразки два надцятипалої кишки, тромбоз селезінкової вени, цукровий діабет, псевдокісти під шлункової залози, ексудативні плеврит і перикардит.

Діагностична програма:

1. Анамнез і фізикальні методи обстеження.

2. Загальний аналіз крові.

3. Біохімічний аналіз крові (амілаза, білірубін, цукор).

4. Аналіз сечі на діастазу.

5. Копрограма.

6. Сонографія.

7. Релаксаційна дуоденографія.

8. Холецистохолангіографія.

9. ЕРПХГ.

10. КТ.

Диференційна діагностика.

Захворювання жовчного міхура та жовчних шляхів (жовчнокам’яна хвороба, дискінезії жовчних шляхів). Для цих захворювань притаманний біль у правому під ребер’ї, що іррадіює в праву лопатку та плече. При ХП біль найчастіше локалізуєть ся в підчеревній ділянці, лівому підребер’ї, часто має оперізувальний характер. Одним з основних додаткових методів обстеження для підтвердження захворювань жовч ного міхура та проток треба вважати сонографію.

Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. Біль при виразковій хво робі сезонний (рецидиви виникають найчастіше навесні та восени). Він поєднуєть ся з печією та має тенденцію до зменшення після блювання. У хворих на ХП біль виникає після порушення дієти. Визначальним при цьому є багаторазове блювання, що не приносить полегшення. Можуть розвиватися також порушення зовнішньо та внутрішньосекреторної функцій підшлункової залози.

Абдомінальний ішемічний синдром. Хворі з цією патологією скаржаться на біль, що виникає відразу після їди та дещо зменшується після застосування спазмоліти ків. Досить характерними для захворювання можуть бути значне схуднення та від мова від їжі через страх перед виникненням больового нападу. Основним методом дослідження, що потрібно для диференційної діагностики, треба вважати целіакографію, яка дає змогу виявити оклюзію черевного стовбура або ж його компресію. Під час проведення диференційної діагностики з двома останніми нозологіями потрібно мати на увазі можливість виникнення вторинного панкреатиту.

Рак підшлункової залози. Найчіткішим і найважливішим проявом раку головки підшлункової залози вважають механічну жовтяницю та наявність симптому Кур вуазьє, а карциноми тіла та хвоста — стійкий больовий синдром. Для ракового ура ження підшлункової залози характерним є швидке прогресування симптоматики, а для ХП — тривалий перебіг із відповідною клінічною симптоматикою і змінами, що можуть бути виявлені за допомогою лабораторних, рентгенологічних та інстру ментальних методів дослідження.

Найінформативнішими з методів діагностики раку підшлункової залози є соно графія (ехопозитивні утвори в паренхімі підшлункової залози), КТ (пухлинні вузли) та пункційна біопсія залози з поєднаним гістологічним дослідженням (достовірна діагностика раку).

Інфаркт міокарда. В анамнезі хворих з інфарктом міокарда можна виявити біль за грудниною, що виникає під час фізичних і психоемоційних навантажень, іррадіює в ліву лопатку та ліве плече, не пов’язаний з їдою та зникає внаслідок дії коронаро літиків. Типові зміни на ЕКГ підтверджують діагноз інфаркту міокарда. Крім того, для останнього не є характерними порушення зовнішньої та внутрішньої секреції підшлункової залози. У диференційній діагностиці можуть допомагати ще рентге нологічні й інструментальні методи дослідження.