Семінарське заняття 1. Тема: Виникнення і становлення соціально-педагогічної теорії та практики

Питання до обговорення:

1. Передумови виникнення соціальної педагогіки

2. Соціально-педагогічний потенціал християнства та християнської педагогіки.

3. Традиції соціальної підтримки за часів козацтва та часів російського царату.

Методичні рекомендації:

Готуючись до заняття, студенти повинні акумулювати та узагальнити історичні факти з різних дисциплін щодо історії становлення та розвитку соціально-педагогічної теорії та практики. Вміти послідовно та логічно будувати відповіді на питання; узагальнювати та робити висновки.

Самостійна робота

1.Прочитати розділи з «Історії зарубіжної педагогіки» щодо філософії соціального виховання за Платоном та Аристотелем; спартанською та афінською системою виховання.

2. Порівняти концепції соціального виховання за Платоном та Аристотелем; з’ясувати спільне та відмінне.

3. Ознайомитися у підручнику «Історія зарубіжної педагогіки» з соціально-виховними ідеями Т. Мора («Утопія»), Т. Кампанелли («Місто сонця»), Ж.-Ж. Руссо, І. Песталоцці, Р. Олена.

4. Перерахувати види соціальної допомоги населенню від церкви.

Індивідуально-практичні завдання:

1. Написати один реферат із запропонованої тематики: «Філософія соціального виховання у стародавньому світі», «Традиції соціальної підтримки українського козацтва», «Соціально-благодійна діяльність братств», «Сільська громада як осередок соціального захисту нужденних».

Література: 2, 22, 31.

Додаткова література:

1. Історія педагогіки / за ред. М.Ф. Шабаєвої. – М., 1981.

2. Історія педагогіки / за ред. М.В. Левківського. – К., 2006.

Контрольні питання

1. Як визначають вчені поняття філософії «соціальне виховання».

2. Роль утопічних ідей у соціальному розвитку суспільства.

3. Вплив соціально-виховних ідей педагогів-реформаторів XVIII-XIX ст. на розвиток соціально-педагогічної діяльності.

4. Роль різних соціально-педагогічних концепцій у розв’язанні докорінної проблеми соціалізації людини.

Тема 2. Тенденції розвитку соціально-педагогічної теорії та практики в Україні.

План лекції

1. Стан соціально-педагогічної діяльності в Україні у 20-80 роках ХХ ст.

2. Особливості соціально-педагогічної теорії та практики на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Ключові поняття: система соціальної роботи, центри дозвілля, «важкі підлітки», соціологічні дослідження, законодавчо-правова база, спеціалісти соціально-педагогічної діяльності.

Матеріал до лекції

Стан соціально-педагогічної діяльності в Україні у 20-80 роках ХХ ст.

З метою захисту прав дітей у 20-х роках ХХ ст. на чолі з Короленко в Україні створюється Ліга Спасіння Дітей. Займається організацією дитячих колоній, садків, приютів, надають матеріальну допомогу безпритульним.

На Україні нараховувалося біля 500 тисяч напівсиріт, 250 тисяч круглих сиріт.

Виникає необхідність створення дитячих будинків. Тільки в Харківській губернії потрібно було відкрити дитячих будинків на 600 місць.

У ці роки активно працює в соціальному напрямку з тяжкими підлітками вчений Сорока-Росинський

Грушевським створюється на початку ХХ ст. Лікувально-педагогічний інститут для розумово-відсталих.

1918р. - видається положення «Про комісію для неповнолітніх»

1919р. – «Про безкоштовність дитячого харчування», «Про застосування ради захисту дітей»

1921р. – декрети «Про безпритульних дітей» і «Про бездоглядних дітей»

1922-1923рр. - «Забезпечення дітей-сиріт».

Вплив на розвиток соціальної педагогіки надавали зарубіжні вчені: Адольф Дістервег, Пауль Наторп, Іоган Песталоцці.

Вплив російських вчених: П.Блонського, В. Зеньківського, О. Йорданської, П. Каптєрєва, А. Макаренка, С. Шатського, К. Ушинського.

Видається періодична література. 17 педагогічних видань виходило в Україні. Найбільш популярними журналами були: «Вестник воспитания», «Учитель», «Школа», «Світло» і др. 20-30-ті роки в Україні видаються журнали з педагогічним напрямком: «Радянська школа», «Социальное воспитание», «Организуй детвору».

Етапи становлення соціальної педагогіки на Україні:

1. 20-ті роки ХХ ст.- 1936р. – етап розвитку соціальної педагогіки як самостійної галузі знань.

2. 1936 - перша половина 50-х років ХХ ст. – відсутність розробки соціально-педагогічних проблем.

3. середина 50-х років - перша половина 70-х років ХХ ст. – етап розвитку соціальної педагогіки як стикової науки, котра вбирає в себе знання психології, філософії, педагогіки, соціології.

4. друга половина 70-х років - 80-ті роки ХХ ст. – етап відродження соціальної педагогіки як галузі педагогічного знання, сутність якої обмежується змістом соціально-педагогічної діяльності.

5. 90 роки ХХ ст.- етап визнання соціальної педагогіки як самостійної галузі педагогічних знань

Проблемы развития социальной педагогики в Украине на современном этапе.

Именно в начале ХХ в. в Украине создались благоприятные условия для интенсивного процесса формирования социальной педагогики в относительно самостоятельную область педагогических знаний.

Этому способствовало: социально-экономическое и политическое изменение в украинском обществе; возникновение разнообразных благотворительных и просветительских обществ; поиск новых методов, форм и приемов педагогического влияния на поведение личности; социальная направленность педагогики; осуществление многопрофильной социально-педагогической деятельности; возникновение разнообразных детских учреждений и научно-исследовательских центров; развитие внешкольного образования; организация съездов, посвященных разработке вопросов социально-педагогической теории и практики; массовый выпуск социально-педагогической литературы и журнальных статей; целостное восприятие человека, внимание к его личности и тщательное изучение окружения индивида.

Окончательное возвращение к социально-педагогическим проблемам происходит в начале 60-х гг., в период политической «оттепели». Одним из первых обращается к этой проблеме Л.В. Занков, который исследовал причины девиантного поведения детей. В это время приобретается первый эмпирический опыт воспитательной работы в социальной среде, появляются должности организатора внешкольной работы, педагогов-организаторов как воспитательной так и спортивно-оздоровительной работы с детьми и подростками и подростками по месту жительства.

В 70-80-х гг. была сделана попытка систематизации эмпирического опыта 60-х гг. и комплексной организации социального воспитания по месту проживания, через создание культурных, культурно-спортивных, социально-педагогических комплексов.

На рубеже 90-х гг. появились реальные предпосылки возрождения и развития опыта социального воспитания:

- политическим (деидеологизация общества);

- социальные (переструктуризация населения, появление новых ценностей и т.д.);

- экономические (низкий материальный уровень, возникла потребность в экономическом воспитании).

22 февраля 1989 г. с целью комплексного исследования проблем воспитания детей и подростков по месту проживания, был создан Временный научно-исследовательский коллектив (ВНИК) «Школа-микрорайон».

Главными задачами ВНИК «Школа-микрорайон» были создание принципиально новой концепции социального воспитания, которая предусматривала бы усовершенствование внешкольной среды, преодоление духовной пустоты в сфере быта, семье, досуга; моделирование единой системы воспитания детей и взрослых по месту жительства.

Деятельность ВНИК, принесла свои результаты: разработаны концепция социального воспитания и предложения к программе изменения семейного и социального воспитания учеников; введены новые профессии: «Социальный педагог», «Социальный работник»; разработаны профессиограммы квалификационные характеристики социальных педагогов, учебные планы и программы их профессиональной подготовки; создание Ассоциации социальных педагогов и социальных работников; начато издание журнала «Социальная работа». Чрез три года ВНИК «Школа-микрорайон» превратился в Межрегиональный центр социальной педагогики и социальной работы.

С распадом СССР развитие социальной педагогики в Украине в значительной степени замедлилось.

Главными проблемами, мешающими развитию отечественной социальной педагогики, являются: отсутствие общей концепции развития социальной педагогики; медленное создание законодательной базы. В Украине не были продублированы союзные документы в сфере социальной педагогике, социальной работы, как это сделали, например, в России. По этому в Законе «Об образовании» (1991) речь идет, о том, что социально-педагогический патронаж осуществляется социальными педагогами, но квалификационные характеристики социального педагога были утверждены Кабинетом Министров Украины только лишь в 1994г., а статус социального педагога как педагогического работника.

Повсеместно в стране создаются учреждения нового типа: центры социального здоровья семьи и детей, социальной реабилитации трудных подростков; открываются приюты для детей, убегающих из дома; работают социальные гостиницы и телефоны доверия и многие другие службы, оказывающие социальную, медицинскую, психологическую, педагогическую и иные виды помощи.

Как и в ряде других стран, социально-педагогическая деятельность Украины охватывает достаточно разветвленную сеть волонтерского движения, которая имеет свою законодательную и материально-техническую базу.

Возвращается в наше общество благотворительность, причем на новое законодательно закрепленной основе.

В системе профессионального образования была утверждена новая специальность «социальная педагогика», разработана квалификационная характеристика социального педагога, а также внесены соответствующие дополнения в квалификационные справочники должностей руководителей, специалистов и служащих. Тем самым юридически и практически были заложены основы новой профессии.

Понятие «социальный педагог» стало привычным и вошло в теоретические изыскания ученых и педагогическую практику.

Глубокие социальные потрясения, происходящие в нашем обществе в последние годы, кризисное состояние экономики, культуры, образования катастрофически ухудшают условия жизни и воспитания детей. Как результат этого растет преступность среди подростков и молодежи, увеличивается количество беспризорных детей, становятся социальной проблемой детский алкоголизм, детская проституция, детская наркомания, возрастает число детей, имеющих отклонения в физическом и психическом развитии, и т.д.

Все выше перечисленные социальные проблемы и еще многие другие дают возможность говорить о том, что на данном этапе развития общества, в Украине, как и ряде других государств, остро стоит вопрос о необходимости не только изучения причин возникновения земных проблем, но и нахождения путей их предотвращения. А для этого необходимо, что бы социальная педагогика, как наука, и профессия социальный педагог, в нашей стране стояла на первом месте, и имело достойную законодательную и материально-техническую базу.

Література: 2, 26, 32.