Контрольні питання

1. Що вивчає соціальна педагогіка?

2. Як трактуються об’єкт, предмет соціальної педагогіки на сучасному етапі різними вченими?

3. Сформулюйте основні завдання соціальної педагогіки на сучасному етапі.

4. У чому теоретичне і практичне значення соціальної педагогіки як науки?

5. Назвіть вітчизняних учених, які розроблюють актуальні проблеми соціальної педагогіки.

Тема 2. Провідні категорії соціальної педагогіки

План лекції

1. Соціальне виховання та соціальне навчання як основні категорії соціальної педагогіки.

2. Соціально-педагогічна діяльність як різновид професійної діяльності.

3. Характеристика специфічних категорій соціальної педагогіки.

Ключові поняття: категорія, соціальне виховання, соціальне навчання, соціально-педагогічна діяльність, соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальне обслуговування.

Матеріал до лекції

Категорія - найбільш узагальнене поняття. До базових понять соціальної педагогіки відносяться: соціалізація – процес послідовного входження індивіда в соціальне середовище, що супроводжується засвоєнням та відтворенням культури суспільства внаслідок взаємодії людини з стихійними та створеними умовами її життя на всіх вікових етапах .

Соціальна адаптація –процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища ;вид взаємодії особистості чи соціальної групи з соціальним середовищем.

Соціальне середовище розглядається як сукупність соціальних умов життя, діяльності людини (соціальні інститути, соціальні групи, сфери суспільного життя ), що впливають на її та поведінку.

Соціально-педагогічна діяльність - це різновид професійної діяльності ,суть якої полягає у наданні допомоги особистості у процесі її соціалізації, засвоєння соціокультурного досвіду, створенні умов для її самореалізації у суспільстві.

Соціальне виховання – це цілеспрямований процес формування соціальних якостей особистості дитини, необхідних їй для успішної соціалізації. (За М.Галагузовою)

Соціальне навчання – цілеспрямований процес передачі соціальних знань, формування соціальних умінь, навичок, які сприяють соціалізації дитини. (За М.Галагузовою)

Соціальна профілактика - комплекс психолого-педагогічних, економічних, правових, медичних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі.

Соціальна реабілітація – комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом суспільних зв’язків та відносин внаслідок стану здоров’я, зміни соціального статусу.

Соціальне обслуговування - це вид соціальної діяльності державних та недержавних органів, спрямований на забезпечення матеріальних, оздоровчих, освітніх, естетичних та інших потреб особистості.

Соціальна допомога - вид соціальної діяльності, спрямований на підтримку осіб та соціальних груп, що знаходяться у кризовій ситуації.

Соціальні послуги - комплекс дій державних, громадських організацій, спрямованих на забезпечення та покращення умов життєдіяльності особистості чи окремих груп.

До числа основних інтегративних соціально-педагогічних понять можна віднести категорію „соціальне виховання”. Воно розуміється як створення умов та заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння підростаючим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування у нього соціально-позитивних ціннісних орієнтацій.

Соціальне виховання здійснюється у процесі взаємодії особистості в різних відносно автономних сферах життєдіяльності: освіта, організація соціального досвіду людини, індивідуальна допомога їй. Освіта включає в себе систематичне навчання та самоосвіту. Організація соціального досвіду здійснюється завдяки участі дитини у різних формалізованих та неформалізованих об’єднаннях (клас, гурток, дворова компанія однолітків, сусідство тощо). Індивідуальна допомога – це свідома спроба інших осіб ( батьків, вчителів, близьких, друзів тощо) допомоги дитині набути певних знань , навичок для задоволення власних потреб та потреб інших людей; в усвідомленні дитиною своїх цінностей та можливостей; в розвитку самосвідомості та самоствердженні, почутті приналежності до певної групи та соціуму.

Соціальне виховання забезпечується суспільством та державою в організаціях, що спеціально створюють для його здійснення( школа, мережа позашкільних закладів, дитячі та молодіжні організації), а також у тих, де виховання не є провідною функцією(армія, виробництво, громадське об’єднання). Роль держави в організації соціального виховання полягає в тому, що вона не тільки створює його інфраструктуру, але, в першу чергу, формулює завдання соціального виховання, закріплення в державних програмах та документах(Державна національна програма „Освіта”), і визначає його структуру та зміст.

Процес соціального виховання можна відобразити у вигляді такої схеми: