27. Католицизм

Як ми вже говорили, католицизм сформувався внаслідок великого розколу в християнстві (1054 р.). То було де-юре – офіційний акт розділення християнства на католицьку і православну церкви, супроводжуваний взаємним прокляттям Папи Римського і Константинопольського патріарха, а де-факто, – розмежування відбулося значно раніше – в V ст. у зв’язку з розпадом Римської імперії.

Із православ’ям і протестантизмом його ріднить спільне минуле, більшість основних віросповідальних засад. Фундамент віровчення католицизму становлять всехристиянський Символ віри та сім таїнств, які визнає і православ’я (хрещення, миропомазання, сповідь, святе причастя, вінчання, соборування, священство).

Основні особливості віровчення та культу католицизму, що відрізняють його від інших напрямків християнства:

1. Визнання не лише Святого Письма (Біблії), а й Святого переказу – сукупності релігійних положень і приписів, які утворюють постанови 21 Вселенського собору та булли й енцикліки (офіційні послання) глави католицької церкви – Папи Римського.

2. Учення про главенство Папи Римського над усіма християнами. Його проголошено намісником Ісуса Христа на землі та наступником святого апостола Петра, котрий заснував першу в світі християнську громаду, що засвідчує намагання католицької церкви уособлювати все християнство.

3. Догмат про непогрішимість Папи Римського, прийнятий Ватиканським собором у 1870 р., визнає непогрішимими офіційні виступи Папи, оскільки тоді його устами говорить Бог.

4. Догмат про філіокве (від лат. filioque – “і від сина”) – учення про сходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, а й від Бога-Сина, прийняте на Толедському Вселенському соборі в 582 р.

5. Догмат про чистилище, прийнятий у 1439 р. на Флорентійському соборі, визначає, що душа віруючої людини після її смерті потрапляє до чистилища – місця між пеклом і раєм, щоби на очищувальному вогні звільнитися від гріхів.

6. Догмат про запас добрих справ, проголошений в 1349 р. Папою Климентієм І і підтверджений І Ватиканським собором (1870 р.), згідно з ним, Ісус Христос, Божа Матір та всі святі католицької церкви своєю діяльністю зробили стільки святих справ, що їх вистачить для прощення гріхів і забезпечення потойбічного блаженства всьому нинішньому та майбутньому людству.

7. Положення про індульгенції (від лат. indulgentic – милість) – сплата церкві, за яку можна було отримати папську грамоту, що давала віруючим відпущення гріхів за рахунок вищевказаного запасу добрих справ.

8. Догмат про непорочне зачаття Діви Марії, котра зачала від Святого Духа та народила Ісуса – Сина Божого, був прийнятий на III Вселенському соборі (Ефес, 431 р.), і це визнають усі християнські церкви, а католицизм у 1854 р. прийняв доказ про її непорочне зачаття й тілесне вознесіння на небо, що зробило вшанування Діви Марії (Мадонни) рівним вшануванню Бога-Отця та Ісуса Христа.

9. Особлива роль духовенства, котра визначається тим, що віруюча людина не може заслужити Божої милості без його допомоги, воно має виняткове право тлумачення Біблії та здійснює причастя прісним хлібом (тілом Божим) і Його кров’ю (вином), що підкреслює його особливі заслуги перед Богом, а миряни причащаються лише прісним хлібом.

10. Виокремлення особливої групи священиків - кардиналів, яких пожиттєво возводить у цей сан Папа Римський з-поміж єпископів, священиків та дияконів, він вручає їм червону мантію, червону шапочку, червону парасольку, перстень з червоним дорогоцінним каменем і трон, який встановлюється в тому храмі, де до цього служив священнослужитель.

11. Целібат – обов’язкова безшлюбність для священнослужителів, які на все життя залишаються в сані, навіть якщо з певних причин відходять від культової діяльності.

12. Конфірмація (таїнство миропомазання) – здійснює винятково єпископ і не одразу після хрещення, а тоді, коли дитині виповнюється 7-12 років.

13. Необхідність систематичної таємної сповіді віруючих – кожен католик повинен мати свого духівника, котрого ще за життя називають “святий Отець”, і регулярно звітувати йому про свої думки та вчинки, а таємниця сповіді полягає в тому, що при сповіді віруючий перебуває в окремій кабінці, щоби священик його не бачив.

14. Католицькі храми (костели) відзначаються пишнотою та довершеністю форм, у них домінує скульптурне зображення святих, немає вівтарів, проте в усіх храмах має бути 12 ікон із зображенням хресного шляху Ісуса Христа.

15. Католицькі богослужіння супроводжуються органною музикою, що було запроваджено в XVII ст., і хоровими та сольними співами латицею.

Католицизм поєднує в собі три групи церков: Римську католицьку церкву, уніатські церкви та старокатолицькі церкви.

Римська католицька церква має міжнародний центр управління – місто-державу Ватикан і главу церкви – Папу Римського. Територія Ватикану становить 44 га й має всі державні атрибути (герб, прапор, гімн, збройні сили, гроші, тюрму) та підтримує дипломатичні відносини більше, ніж зі 100 країнами світу. Ватикану належать також кілька будівель в Римі та папська резиденція в Кастель Гандольф, яка розташовується за 25 км від Риму. Згідно з Конституцією цієї держави, Папі Римському належить вища законодавча, виконавча та судова влада.

Обирає Папу пожиттєво конклав – зібрання кардиналів не старших за 80 років. Вибори відбуваються таємним голосуванням бюлетенями у відомій Сікстинській капелі Апостольського палацу в ізольованому приміщенні, всі входи до якого на той час опечатують. Папою стане один із присутніх на конклаві кардиналів, за якого віддадуть не менше від 2/3 голосів. Після обрання папи над пічною трубою Сікстинської капели піднімається білий дим, який утворюється при спалюванні бюлетенів. Чорний дим свідчить, що Папу не обрано та голосування повторюється до обрання нового Папи.

За всю історію Римської католицької церкви було обрано 262 Папи. У 1523 – 1978 рр. папський престол посідали тільки італійці. У 2004 р. Папою Римським було обрано Бенедикта XVI.

Символом папської влади є Святий престол. Папа очолює Римську курію – центральний виконавчий апарат Римської католицької церкви. Вона складається з державного секретаріату, папської конгрегації (дев’яти церковних міністерств) і трьох судів (трибуналів). Допомагає папі керувати курією Свята колегія, до якої належать кардинали. Повне зібрання кардиналів утворює Папську консисторію – найвищу допоміжну установу при Папі, що керує церковними організаціями, які діють у багатьох країнах світу. Поточними церковними справами опікується також дорадчий орган – Синод.

Постійною установою Ватикану є Державний секретаріат. Він відає дипломатичними справами. У католицьких країнах, з якими Ватикан має офіційні відносини, Папу Римського представляють постійні посли – легати від ребра апостольського. Італія та Ватикан також обмінюються послами. За відсутності постійних дипломатичних зносин Ватикан надсилає тимчасових представників-нунціїв.

Окрім Римської католицької церкви, до католицизму, як уже зазначалося, належать ще дві групи церков.

Перша – це 13 уніатських церков, які свого часу відкололися від Східних (православних) і визнали католицьке віровчення й адміністративний і духовний авторитет Папи Римського, проте зберігши свою етнонаціональну культуру та самобутність. Серед них і Українська уніатська (греко-католицька) церква.

Друга – це 14 старокатолицьких церков, які утворилися після 1870 р., коли рішенням II Ватиканського собору було проголошено догмат про папську безпомилковість. Вони утворюють Міжнародний старокатолицький конгрес із центром у м. Утрехт (Нідерланди).

Віруючі католики об’єднуються в релігійні громади (парафії чи душпастирські осередки), справами яких опікуються священики. Декілька парафій утворюють деканати. Деканати об’єднуються в діоцезії, архідіоцезії, патріархати, якими керують призначені Папою вищі ієрархи – єпископи, архієпископи, митрополити, кардинали, сан яких залежить від місця релігійної організації в структурі католицької церкви. Централізована система управління передбачає і певний діапазон свободи національних католицьких церков. В автономній національній церкві старшим над усіма єпископами є примас. За відсутності автономії, єпископи безпосередньо підпорядковуються Римові.

Помітну роль у католицькій церкві відіграють братства й ордени ченців, їх загалом є близько 180. Об’єднуючи майже 1,5 млн. ченців, вони відіграють важливу роль у втіленні в життя політики Ватикану та місіонерській діяльності. Кожний орден має централізовану структуру та керується своїм статутом. Ордени підпорядковані безпосередньо Папі Римському, в якій би країні вони не діяли.

Католицька віра дуже пластична. Рішеннями II Ватиканського собору (1962-1965 рр.) дозволено частину меси служити не латиною, а місцевою мовою із залученням до католицького культу елементів місцевих релігій, рекомендовано більше часу відводити проповідям, а богослужіння проводити кілька разів на день, щоби люди могли відвідувати їх у зручний час тощо.

Католицька церква успішно пристосовувалася до сучасних суспільних умов життя. У намаганнях відвернути загрозу загибелі людства в ядерній війні, що особливо гостро постала в середині XX ст., неабияку роль відіграла підтримка католицької церкви принципу мирного співіснування держав з різним соціальним ладом. Ватикан виступав і виступає за заборону ядерної зброї, підтримує спільні дії віруючих і невіруючих на захист миру. Дії Римської католицької церкви в сучасних умовах пов’язуються з діяльністю, спрямованою, передусім, на вирішення соціальних, екологічних та інших важливих для сучасного людства проблем.

Ватикан є активним учасником міжнародних організацій з прав людини, безпеки та співробітництва в Європі, переговорів з проблем роззброєння та ін. Чільне місце в його соціальній доктрині належить проблемі праці, котру католицизм трактує вже не як кару за первородний гріх, а як важливий чинник буття людини. Католицька церква постійно переймається проблемами сім’ї, дітей і батьків. У поглядах на людину акцент робиться не на її гріховності, а на тому, що зближує її з Богом.

Сьогодні католицизм об’єднує понад 900 млн. віруючих і поширений на всіх континентах світу.

На українських землях християнство в його католицькому варіанті було відоме ще до хрещення Київської Русі. Активну місіонерську діяльність пізніше вели тут католицькі чернечі ордени, що забезпечило активне його поширення в Галичині, на Поділлі та Волині.

За Радянської влади в Україні було припинено існування більшості парафій, закрито багато храмів, зазнавали гонінь священнослужителі. У 1946 р. змушений був покинути українські терени архієпископ Є. Базяк. Лише кільком священикам було дозволено душпастирське служіння.

Відновлення католицьких діоцезій (єпархій) в Україні відбулося в січні 1991 р. Нині в Україні функціонують п’ять діоцезій, які об’єднують понад 800 релігійних громад (парафій), відновлюють свою діяльність католицькі храми, монастирі та навчальні заклади. Із них зараз діють Український католицький університет імені Св. Климентія, велика та мала папські семінарії.

Керівним виконавчим органом Римської католицької церкви в Україні є Львівська митрополія, що безпосередньо підпорядкована Апостольській столиці.