Додаток 6. Дієслова.

Вид дієслова

(змінюються за часом, особами або родами, числами).

1. Доконаний:

початок, кінець дії; дія завершена, одноразова, що зробити?:

минулий час: сказав, написав;

давноминулий: сказав був, написав був;

теперішній: (не вживається);

майбутній: скажу, напишу.

2. Недоконаний:

повторювана, або незавершена дія,

що робити?:

минулий час: казав, писав;

давноминулий: казав був, писав був;

теперішній: кажу, пишу;

майбутній: казатиму, писатиму,

буду казати, буду писати.

Перехідні й неперехідні дієслова

1. Перехідні:

після перехідних дієслів стоїть додаток, виражений іменником у знахідному (кого? що?), або у родовому відмінку без прийменника: зустрів (кого?) дівчину, друга; знайшов (що?) книгу, малюнок;

не зустріли (кого?) гостя, сусіда.

2. Неперхідні:

дієслова, що не мають додатка:

йти, працювати, творити, турбуватися.

Форма дієслова

Як змінюється, приклади

1. Неозначена

форма

(інфінітив).

Незмінна форма:

- доконаний вид (що зробити?): сказати;

- недоконаний вид (що робити): казати.

2. Дійсний

спосіб.

Дія. яка відбувається.

Дієслова дійсного способу змінюються:

1. За часом:

1) минулий час (дія відбулася):казав, сказав

2) давноминулий час (дія після дії):

пішов був (та й зупинився);

казав був, сказав був

3) теперішній час (тільки недоконаний вид):

кажу, пише, думає.

4) майбутній час. дія:

• проста доконаного виду: скажу;

• проста недоконаного виду: казатиму;

- складена недоконаного виду: буду казати.

2. За особами або родами, числами

у теперішньому і майбутньому часі:

Особа

Однина

Множина

І особа

я кажу

ми кажемо

ІІ особа

ти кажеш

ви кажете

ІІІ особа

він каже

вони кажуть

3. Умовний

спосіб.

Дія бажана або можлива за певних умов:

сказав би, прочитала б.

4. Наказовий

спосіб.

Означає наказ, заклик, побажання:

скажи, прочитай. Змінюється за особами і числами у теперішньому і майбутньому часі

Особа

Однина

Множина

І особа

-

пишім (о), киньмо

ІІ особа

пиши, кинь

пишіть, киньте

ІІІ особа

-

5. Форми на

-но, -то.

Незмінна форма; у реченні виступає обставиною. Має питання що роблено? мито, писано; що зроблено? вимито, написано.

6. Безособові

дієслова.

Змінюються за способами й часами, не змінюються за особами. родами й числами. Мають форму ІІІ особи однини або форму середнього роду і мають значення оцінки:

• явищ природи: холоднішає, задощило;

• стану людини: морозить, не хочеться;

• ступінь наявності чогось: бракує, щастить, задовольняє., таланить.

7. Дієприслів-

ники.

Утворюються від основи дієслова суфіксами

-учи, -ючи, -ачи, -ячи (поєднують властивості дієслова й прислівника): що робивши? що зробивши? що роблячи? як?

Змінюються за видом, часом:

Час

Доконаний вид

Недоконаний вид

Минулий

посидівши

сидівши

Теперішній

-

сидячи, сідаючи

Майбутній

-

-

8. Дієприк-

метники.

Поєднують властивості дієслова й прикметника (який?). Змінюються за видами, часом, родами, числами, відмінками. Мають два стани: активний (суб’єкт сам формує власну ознаку: виконуюЧИЙ, процююЧИЙ) і пасивний (ознака об’єкта формується іншим суб’єктом: створеНИЙ, сформулЬОВАНИЙ).

Активний стан

(теперішній час – закінчення -чий,

(-а. -е): зростаючий, розмовляючий;

минулий час - закінчення -лий (-а. –е):

змарнілий, навислий, позеленілий).

Однина

Недоконаний вид, тепер. час

Доконаний вид,

минулий час

Рід

Чол.

синіючий

посинілий

Жін.

синіюча

посиніла

Сер.

синіюче

посиніле

Множ.

синіючі

посинілі

Пасивний стан

(минулий час – закінчення -ний (-а, -е):

сіяний, дарований, виконаний;

-тий (-а, -е): литий, митий, критий).

Число, рід

Минулий час

Однина

Недоконаний вид

Доконаний вид

Чолов.

писаний

написаний

Жіноч.

писана

написана

Середн.

писане

написане

Множина

писані

написані

Однина

І дієвідміна (теперішній час)

(дієслова з особовими заінченнями -у, -ю; -е, -є;

-еш, -єш; -емо, -ємо; -ете, -єте; -уть, -ють)

1 особа

я пишУ

я думаЮ

2 особа

ти пишЕШ

ти думаЄШ

3 особа

він пишЕ

він думаЄ

Множина

1 особа

ми пишЕМО

ми думаЄМО

2 особа

ви пишЕТЕ

ви думаЄТЕ

3 особа

вони пишУТЬ

вони думаЮТЬ

Правила

Приклади

1. З односкладовою

інфінітивною частиною на

-и-, -у-, які зберігаються

при дієвідмінюванні, а

також похідні від них:

жИти – живУТЬ, крИти - криЮТЬ, мИти – миЮТЬ, але: бИти – б’ю, вити (звивати) – в’ю, лИти – ллю, пИти – п’ю (кореневий и не зберігається).

2. З основою інфінітива на

-а-, коли -а- при

дієвідмінюванні

зберігається:

та з основою на -я-:

зберігАти – зберігаЮТЬ, співАти – співаЮТЬ, літАти - літаЮТЬ, зацвітАти – зацвітаЮТЬ;

зберігАти – зберігаЮТЬ, співАти – співаЮТЬ,

мішАти – мішаЮТЬ, зацвітАти – зацвітаЮТЬ;

3. З основою інфінітива на

-ува-, -юва-, які при

дієвідмінюванні формах теперішнього та майбутнього дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:

полЮВАти – полюЮТЬ,

спотворЮВАти – спотворюЮТЬ,

будУВАти – будуЮТЬ,

горЮВАти – горЮТЬ.

!!! Від суфіксів -ува-, -юва-

слід відрізняти суфікс -ва-,

що зберігається в особових

формах:

спіВАти – співаЮ,

відчуВАти – відчуваЮ,

але: куВАти – кую, пізнаВАти – пізнаю, ставВАти – стаю.

4. З основою інфнітива на -і-,

що зберігається при

дієвідмінюванні:

білІти – біліЮ, млІти – мліЮ,

твердІти – твердІЮ,

розумІти – розумІЮ.

5. З основою інфінітива на

-оро-, -оло-:

кОЛОти – колЮ – колЮТЬ,

поОЛОти – полЮ – полЮТЬ.

6. З основою інфінітива на

-ну-:

крикНУти – крикнУ – крикнУТЬ,

киНУти – кинУ – кинУТЬ.

7. З основою інфінітива на

приголосний:

неСти – несУ – неУТЬ,

плеСти – плетУ – плетУТЬ.

8. З основою на -ота-:

ґелґОТти – ґелґочУТЬ,

муркОТАти – муркочУ.

9. Окремі дієслова:

жати – жнУ – жнУТЬ,

хотіти – хочУ – хочУТЬ.

!!! Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і в наказовому способі:

завмЕРти – замРу –мрУть,

тЕРти – тРу – тРуть – тРи,

упЕРти – упРуть – упРи,

але: дЕРти – дЕРу – дЕРи,

жЕРти – жЕРу – жЕРи.

Однина

ІІ дієвідміна (теперішній час)

(дієслова з особовими закінченнями -у, -ю; -иш,

-їш; -ить, -їть; -имо, -їмо; -ите, -їте; -ать, -ять)

1 особа

я кричУ

я стоЮ

2 особа

ти кричИШ

ти стоЇШ

3 особа

він кричИТЬ

він стоЇТЬ

Множина

1 особа

ми кричИМО

ми стоЇМО

2 особа

ви кричИТЕ

ви стоЇТЕ

3 особа

вони кричАТЬ

вони стоЯТЬ

Правила

Приклади

1. З основою інфінітива на

-и- (крім односкладових пити, шити, лити тощо), -ї- (без винятків), -і-, -а- після ж, ч, ш, якщо ці голосні втрачаються в І особі однини, 3 особі множини, мйбутньому дієслів доконаного виду:

ходИти – хоДЖУ – ходЯТЬ,

летІти – леЧУ – летЯТЬ,

лежАти – леЖУ – лежАТЬ,

бачИти – бачУ – бачАТЬ,

сидІти – сиджУ – сидЯТЬ,

творИти – творЮ – творЯТЬ.

2. Усі дієслова на -отіти з

відповідниками -отати, які

відмінюються за І

дієвідміною:

скрегОТІТИ – скрегОТАТИ – скрегочУ - скрегочУТЬ,

бурмОТІТИ – бурмОТАТИ –

бурмочУ – бурмочУТЬ, цокОТІТИ – цокОТАТИ – цокочУ – цокочУТЬ.