20.Гуманістичний атеїзм л. Фейербаха та його сучасна філософська критика.

Матеріалізм і атеїзм німецької класичної філософії представлені, головним чином, творчістю Людвіга Фейербаха. Найперше завдання філософії Фейербах вбачав у критиці релігії, викритті ілюзій, що становлять сутність релігійної свідомості. Він розглядав філософію і релігію як світорозуміння, що взаємно виключають одне одного: в основі релігії — віра в догмати, а філософії — знання істинної природи речей. Живучість релігії Фейербах пояснював не тільки обманом і неуцтвом людей, а й умовами їхнього життя. Першоджерело релігійних ілюзій — у почутті залежності, обмеженості, безсиллі людини стосовно непідвладних її волі стихій і сил. Безсилля шукає вихід у фантазії, яка породжує надії і розраду, — так виникають образи богів як джерел здійснення людських сподівань. У центрі вчення Фейербаха — людина як "...єдиний, універсальний і вищий предмет філософії...". Він відкинув ідеалістичне трактування, за яким людина розглядалася насамперед як духовна істота. На думку Фейербаха, людина є психофізичною єдністю, єдністю душі і тіла. Тіло в його цілісності утворює сутність людського "Я". Духовне начало в людині не можна відокремити від тіла, дух і тіло — дві грані тієї реальності, що називається організмом. Фейербах говорить, що пізнання релігії требя для сприяння людської свободи, самодіяльності, любові і щастя, для того, «щоб людина зробила власне людська істота законом і визначальною основою, ціллю і масштабом своєї політики». При цьому Фейербах спирався, звісно, на матеріалістичний світогляд, благо, попередників в цьому плані у нього було немало. Тому його вчення про природу і людину. Його матеріалізм називають антропологічним, оскільки він вважа, що людина – істота, в якій природа ділиться особистим, розумним існуванням. Проникаючи в сутність людина можна проникнути в сутність природи.

21.Сучасні інтерпретації філософської сутності основних джерел та складових частин марксизму.

Марксизм — ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію і «теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства в соціалістичне і комуністичне. Творцями течії Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Головним завданням цієї ідеологічної доктрини її творці проголосили звільнення робітничого класу від експлуатації та побудову вільного від соціального гноблення суспільства. В цьому плані вони виступили продовжувачами утопічних соціалістичних теорій, які зображали щасливе суспільство, побудоване на засадах соціальної рівності та вільної праці. Шлях до побудови такого суспільства Маркс вбачав у знищенні приватної власності, яку вважав основою експлуатації людини людиною. Здійснити це покликаний історією вільний від пут приватної власності пролетаріат. Йому належить під керівництвом партії комуністів здійснити соціалістичну революцію. Філософією марксизму є матеріалізм, або, як його називали в радянському марксизмі, діалектичний та історичний матеріалізм. Її творці під впливом Фейєрбаха подолали ідеалізм Гегеля, але перейняли його діалектику.  Вони поширили матеріалізм на розуміння історії і суспільних явищ — створили історичний матеріалізм, або матеріалістичне розуміння історії.