88. Наука як соціальний інститут.

У розвитку сучасного суспільства наука відіграє особливу роль. Наука не лише найважливіший, але й сполучний, інтегруючий елемент сучасної культури. Усі структурні елементи суспільства зазнають все більшого впливу науки. У свою чергу, наука зазнає більш сильного впливу соціально-політичних, економічних та інших процесів. З інституціональної точки зору — це особливий соціальний інститут, що надає сталості й визначеності суспільним відносинам і, разом з тим, прискорює суспільний розвиток. Інституціональний характер діяльності означає, що в сучасну епоху наукова діяльність є ієрархізованою діяльністю, має складні організаційні форми, спирається на спеціальну матеріальну базу, систему спеціальних методів. Таким чином, наука — це не просто система знань, але й процес їх одержання і застосування, це й результат спеціалізованої діяльності, яка цільовим чином організована і має матеріальне й методичне забезпечення. Сьогодні наука має всі ознаки розвинутого соціального інституту. Наукова діяльність є складною диференційованою та ієрархізованою діяльністю, яка спирається па особливий вид виробництва. Виникли наукові центри, які об´єднують тисячі вчених, такі, як Український інститут кібернетики, Дубна, Академмістечко під Новосибірськом та ін. Встановилися різноманітні офіційні та неофіційні форми спілкування, спільної діяльності, в тому числі "невидимі світу коледжі", склалися світові нормативні системи і нормативне регулювання в галузі науки.

89. Особистість в соціальній філософії.

Особистість — це людина в сукупності її соціальних якостей. її сутність однозначно соціальна. За класичним визначенням, сутність особистості по с абстрактом притаманним окремому індивіду. У своїй дійсності вона с сукупністю всіх суспільних відносин. Підставою для такого визначення сутності особистості є об'єктивний науковий факт, що будь-яка особистість формується під визначальним впливом наявної системи суспільних відносин. Кожному історичному типу суспільних відносин відповідають історичні типи особистостей: рабовласники і раби, феодали (поміщики, латифундисти) і селяни, капіталісти і пролетарі (робітники), всебічно і гармонійно розвинена особистість у майбутньому суспільстві. Людина особистістю стає і розвивається відповідно до міри засвоєння суспільних відносин. Жодна особистість, навіть найгеніальніша, не може вийти за межі наявних суспільних відносин у своєму вдосконаленні. Bona — об'єкт цих відносин. Процес засвоєння особистістю певних суспільних відносин, що дас їй можливість функціонувати як повноправному членові суспільства, філософи називають соціалізацією. її спрямування численні, як численні суспільні відносини і зв'язки між ними, тому, соціалізуючись, особистість може бути виноробом, економістом, політиком, юристом, письменником, художником, або одночасно, політиком і юристом, економістом, юристом і менеджером тощо. Оскільки процес соціалізації при оволодінні людьми об'єктивними законами в зрілому суспільстві перетворюється на науково керований, держава планує кількість і якість підготовлених спеціалістів за професіями.