7.Ідеалістичний досвід заперечення матерії як субстанції

Матерія не є одна з речей, що існують поряд з іншими, всередині або в основі їх. Матерія - це не реальна можливість усіх форм речей, а дійсне їх буття. Єдиною мислимій відмінною від матерії сутністю є тільки дух. Якби хто-небудь захотів пізнати матерію у всіх її проявах, то йому потрібно було б осягнути майже все людське знання і все, укладає в сучасній науковій картині світу. Поняття матерії співвідноситься із загальним в речах. , явищах, точніше кажучи з самими речами і явищами, з точки зору гранично загального в них. Ми усвідомлюємо матерію як загальну основу і можливість всіх речей і явищ в їх конкретному лику. Деякий питання полягає в тому, що якщо матерія - це щось спільне всього, що існує об'єктивно, то чи володіє вона в такому випадку власним буттям в якості саме загального початку, тобто буттям поза конкретних, одиничних форм свого прояву. Заперечення субстанції тут всупереч затверджуваним автором базується саме на визнанні непізнаваності чогось більшого, ніж комплекс нескладних відчуттів. Тут заперечення реальності не тільки трансцендентного, а й трансцендентального вкантовському сенсі, що повинно бути дивно для. Визнання матерії єдиною субстанцією - альфа і омега матеріалізму. Так матерія досягає рівня, на якому вона осягає саме себе, закони свого власного буття. Тому виділення свідомості, що протистоїть матерії, можливо тільки всередині гносеології.

8.Патристика (східний і західний варіанти), Августин Аврелій – класик західної патристики

Патристика  - філософія і теологія Отців церкви, тобто духовно-релігійних керманичів християнства (умовно до VIII ст.). Спочатку патристика відстоювала догмати християнської релігії в боротьбі проти міфології, утверджувала несумісність релігійної віри з язичництвом. Головними ідеями патристичної теології є монотеїзм, супранатуралізм та креаціонізм: супранатуралізм та креаціонізм — визнання надприродності та трансцендентальності Бога, його абсолютної влади над світом, який він створив з нічого, його абсолютної благодаті та справедливості. Патристиклюдина тлумачиться як Божа істота, чия істинна і первісна сутність була викривлена після гріхопадіння. Головним для патристики є пізнання шляху до Бога (богопізнання), спонукання рухатися цим шляхом задля досягнення єдності з Богом (теозис), що єдине може повернути людину до її первісного «негріховного» стану. У східній патристиці підкреслюється компонент Віри, тлумачення Священного писання. У західній патристиці більш розвинута проблема Знанння-Віра. Августин Блаженний - найбільший представник західної патристики. Вчення Августина про буття являє собою синтез християнського віровчення і неоплатоновской філософії. Він ототожнює вищу ідею платонізму та неоплатонізму - ідею Єдиного = Блага - з Богом, який виявляється джерелом буття і блага і який є всесовершенного істина, добро і краса. Божественна Трійця - Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий - ототожнюються з платонічної тріадою: ідей Єдиного, Логосом (Світовий Розум) і Світовий душею. Саме в силу свого походження від Бога все існуюче в світі є благим. Зло при цьому розуміється як нестачу, псування, пошкодження. У вченні Августина важливе місце займає концепція божественного приречення і благодаті . Бог ще до народження кожної людини визначив одних людей до добра, порятунку і блаженства, а інших - до зла, смерті і мукам. Добру волю (тобто волю до порятунку) людина отримує тільки завдяки даруемой йому Богом благодаті.