11.Місце і роль Фоми Аквінського у систематизації схоластики і розвитку середньовічної філософії.

Фома Аквінський – визначний представник середньовічної схоластики в Західній Європі. Він доклав чимало зусиль, щоб обґрунтувати і систематизувати цей напрям середньовічної філософії. В той час філософія викладалася в школах при монастирях, а звідси і її назва схоластика. Якщо в першому періоді, який продовжувався до ХІІІ ст., домінуючим було вчення Августина, яке базувалося на платонізмі і неоплатонізмі, то в другому – з ХІІІ по XV ст. – провідну роль стали відігравати ідеї Фоми Аквінського. На цей час важливе місце в християнській філософії зайняла проблема співвідношення віри й знання. Згідно з розповсюдженою тоді концепцією “двох істин”, наука і філософія виводять свої істини, спираючись на досвід і розум, а релігійне віровчення – з божественного прозріння, Святого письма. Фома Аквінський проголошував гармонію віри і знання. Він визнав, що деякі з догматів теології можуть бути доведені філософією (буття Бога, безсмертя людської душі та ін.). Одночасно він намагався довести, що більшість із них не підвладні філософії і науці, знаходяться значно вище від людського розуму, а тому доступні лише вірі. Фома Аквінський віддав перевагу вірі над знанням. Вона нібито більш достовірна, ніж знання. Адже людський розум часто помиляється, в той час як віра спирається на абсолютну правдивість Бога. Віра також дається кожній людині, а наукове знання доступне далеко не кожному. Крім того, віра, яка породжується відданістю людини Богу, морально цінніша, ніж знання.

12.Відродження як соціокультурне явище. Формування і розвиток філософії (н.Макіавеллі, т.Мор, т.Кампанелла)

За Ніколо Макіавеллі, матеріальний інтерес (ширше – приватна власність) є рушійною силою суспільного розвитку. Проте матеріальні інтереси різних людей зіштовхуються. Саме тому й потрібна держава як механізм реалізації інтересів і майнових суперечок людей. Водночас держава має виконувати політичні функції. Ніколо Макіавеллі відкидає релігійне навчання про державу, обґрунтовує розуміння державної влади як юридичної організації, що базує свою діяльність на певних законах. Відбиваючи інтереси буржуазії, що починає активніше заявляти про себе в усіх галузях діяльності суспільства, Ніколо Макіавеллі паплюжить дворянство, показуючи його як “виродків”, “заклятих ворогів всякої державності”. Разом з тим він зневажливо ставиться до простих людей, вважає, що для держави немає нічого страшнішого за народний бунт. Томас Мор  був прибічником верховної влади папи і відмовився скласти присягу королю як "верховному главі" англійської церкви, після чого був кинутий у в'язницю, звинувачений в державній зраді і страчений. Головний твір Т. Мора – "Золота книга, настільки ж корисна, як і потішна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія" (1516). "Утопія" буквально – "місце, якого немає". У цьому творі Т. Мор дав розгорнуту критику суспільства, побудованого на приватній власності, та соціально-політичних відносин в Англії його часу, вперше послідовно виклав ідею усуспільнення виробництва, пов'язав з нею ідеї комуністичної організації праці та розподілу. Основні філософські положення Кампанелла можна звести до метафізичних ідей і соціально-політичних переконань. Філософ стверджує, що кожна річ, створюючись, належить водночас до буття і небуття. Вона складається "з потенції буття, із знання буття, з любові до буття". Це першооснови буття. Так "першооснови" взаємопов'язані між собою і рівні за гідністю, рангом і походженням. Існують протилежні "основи небуття": "безсилля", "незнання", "ненависть". Бог - то найвища Сила, найвища Мудрість, найвища Любов. Кампанелла підкреслює реальність існування матерії, вважаючи її тілесною, але пасивною.