1. Предмет релігієзнавства

Поняття «релігія» означає віру, особливий погляд на світ, сукуп­ність обрядово-культових дій, а також об'єднання віруючих людей у певну організацію, які витікають з переконання в існуванні того або іншого різновиду надприродного.

Релігієзнавство- комплексна сфера людських знань про релігію, що розвивається з XIX ст.

Предмет релігієзнавства - релігія в єдності її структури і різ­номанітності форм вияву.

У предметі релігієзнавство виділяються дві основні проблеми:

Розробка спеціального поняттєвого апарату і системи теоретичних уявлень про специфіку і основні різновиди релігії серед яких:

а) шляхи утворення релігії;

б) особливості релігійних уявлень про світ і людину;

в) специфічні межі релігійної етики і моралі;

г) функції релігії у культурі та її взаємовідносини з іншими компонентами;

д) класифікація і типологія релігії і священного в історії сві­тової цивілізації.

Встановлення місця релігії у системі «світ—суспільство—лю­дина», адже релігія є одночасно картиною світу, авторитетним традиційним соціальним інститутом та історичною формою сві­тогляду.

Крім того, існує велика кількість різних розділів релігієзнавс­тва. Кожний з них вивчає конкретні аспекти загального предмета релігієзнавства:

Філософія релігії вивчає сутність і природу релігії, пояснює ос­новні ідеї і принципи, на яких вона заснована.

Соціологія релігії розглядає суспільну закономірність виникнення, розвитку й існування релігії протягом всієї історії людства, її складові компоненти і структуру, місце, роль і функції релігії у суспільстві, вплив на інші елементи суспільної системи, особливості зворотної дії конк­ретного суспільства на релігію.

Психологія релігії є вивченням психологічної основи і джерел релігійного феномена, психіки релігійних людей, значення психологічного чинника у функціонуванні релігії.

Географія релігії досліджує взаємодію «релігія—територія» у прямих (вплив релігії на територію) і зворотних (вплив місцевих умов на релігію) зв'язках.

Історія релігії займається дослідженням виникнення релігійних уявлень, основних етапів закономірності еволюції релігії, основних релігійних явищ в історії людства.

Феноменологія релігії є вивченням «святого» як усього, що на­ділене надприродними властивостями, у всьому різноманітті його виявів у різних релігіях.

Часто також розрізнюють:

— предмет неконфесійного (наукового, академічного) релігіє­знавства: природний світ і людство;

— предмет конфесійного релігієзнавства — головним чином божественне надприродне прозріння, в якому вони сподівають­ся відшукати основоположні істини, необхідні для порятунку людської душі.

В останнє десятиріччя сталися істотні зміни у колі проблем, тра­диційних для предмета релігієзнавства:

1) На початку XXI ст. у предметі релігієзнавства на перший план виходить вивчення не стільки зовнішніх виявів релігійності, скільки внутрішнього релігійного досвіду. Адже віруючій людині у наш час притаманні непослідовність у дотриманні зовнішніх культових розпо­ряджень, особистісне відчуття власної причетності до Всевишнього

2) Підвищену увагу стали приділяти вивченню світських і «цивіль­них релігій», наприклад «культу Вищої істоти», який був створений під час Великої Французької революції кінця XVIII ст.. а потім забутий.

3) велике значення стало надаватися вивченню взаємодії релігії з культурою, так само як і з різновидами власне релігійної культури.

4) Натомість практично припинилося вивчення феномена атеїзму й вільнодумства та його проявів в історії світової цивілізації. Це напряму пов'язано з визнанням того факту, що вільнодумство не є основополож­ною лінією духовної еволюції людства і набуває масового поширення порівняно пізно — в останні два-три сторіччя.