57. Традиціоналізм, фундаменталізм і модернізм у християнстві та Ісламі

Хоч будь-яка релігія прагне до підтримки внутрішньої організацій­ної єдності, догматичності, непорушності змісту віровчення і каноніч­ності культу, збереження освячених традицією правил його здійснення, всередині кожної з них існують різні підходи до уявлення про її роль і місце у світі, взаємовідносини з іншими релігіями і шляхи подальшого розвитку. Зазвичай виділяють три типи таких підходів — традиціо­налізм, фундаменталізм і модернізм.

У XX ст. відмінності між цими підходами поглибилися у зв'язку з процесами лібералізації і демократизації, однак вони не означають наближення релігійного розколу.

Традиціоналістська орієнтація жадає залишити релігію такою, якою вона є у теперішній момент.

Модерністська орієнтація виступає за більш активне пристосу­вання релігії до реалій сучасного світу:

а) звільнення від надмірного релігійного регулювання. Наприклад мусульманське духовенство звільняє віруючих від принесен­ня обов'язкової жертви на свято Курбан-байрам або допускає двократне здійснення молитви замість п'ятикратного з «вироб­ничої потреби»;

б) прагнення до зближення з наукою, акцент на загальнолюдських цінностях;

в) дотримання віротерпимості, прагнення до діалогу з іншими конфесіями.

Фундаменталістська орієнтація пропагує повернення до «справж­ніх цінностей» часів основоположника релігії.

У світі Ісламу в останні десятиріччя есе більш впливовим стає фундаменталізм

Ідейні джерела ісламського фундаменталізму — учення Мухаммада ібн Ваххаба (XVIIIст.):

а) повернення до істинної віри і визнання авторитету виключно Корану і Суни;

б) очищення ісламу від невластивих Корану нашарувань, найстрашніше з яких — відступ від принципу єдинобожжя;

в) непримиренне ставлення до будь-яких виявів «язичницького культу».

Ваххабіти непримиренно ставилися до паломництва до гробниць святих, самої згадки імені Пророка і ангелів під час молитви, заборонили волати про допомогу, просити заступництва у будь-кого, крім Аллаха, вважали гріховним поклонятися Пророку і будувати мечеті у місцях, пов'язаних з Його життям, навіть намагалися розтрощити священний Чорний Камінь, вправлений у східний кут Кааби.

Представники фундаменталізму з середини XX а. виступають також з ідеями «панісламізму» — різкого посилення ролі ісламу в економіч­ному, політичному, духовному житті народів, що традиційно входили в орбіту поширення ісламу, і розширення сфери впливу цієї релігії на інші народи і держави. Ідеї «панісламізму» одержали практичне втілення у діяльності численних мусульманських міжнародних організацій, у тому числі екстремістських.

Попри це, згідно з даними соцопитування «Мусульмани в Українському суспільстві», дві третини опитаних мусульман виступають за діалог з християнами, наголошують на своєму миролюбному ставленні до цієї релігії та П віруючих.

Переважаючою тенденцією у християнстві, навпаки, є модерніза­ція. У той же час цей процес протікає дуже суперечливо і відрізняється у різних конфесіях. Наприклад, суттєво відрізняється ставлення трьох гілок християнства до глобалізації — найактуальнішої проблеми по­чатку XXI ст. світового масштабу.

Католицизм у дусі «осучаснення» послідовно виступає за роз­ширення ЄС на схід, аби зрештою його кордони повністю збіглися з ареалом традиційного поширення християнства.

Протестантизм робить акцент на додержанні у процесі глобалі­зації максимальної терпимості усіх вір одна до одної у дусі повної свободи совісті та релігії, організації суспільного контролю за діями державних органів влади.

Православ'я (Руська Православна Церква в «Основах соціальної концепції», прийнятої у 2000 р.) констатує свою прихильність до ідеї слов'янсько-православної цивілізації, буцімто завжди просякнутої духовністю та вищими релігійними ідеалами. Поновлення абрисів цієї цивілізації на теренах колишнього СРСР вона вважає альтернативою глобалізації та морального занапащення українського суспільства, а своє завдання вбачає у поглибленні свого впливу на всі сфери його життя.