62. Окультизм

Окультизм — містико-філософське вчення про існування поза матеріальними процесами і явищами вищої реальності. Ставить за­вданням проникнення у таємниці світобудови, виявлення прихованих у людині вищих сил і здібностей через використання спеціально розроблених методів.

Теоретики і історики окультизму вважають, що ядро окультної філо­софії було створене ще жерцями легендарного континенту Атлантида. Після загибелі цивілізації атлантів їх знання успадкували жерці Ста­родавнього Єгипту, Тибету. Елементи філософії окультизму знаходять також у індійській, китайській передфілософії, зороастризмі, деяких філософських школах античності (орфіків, піфагорійців), течії серед­ньовічної єврейської Каббали.

Окультизм пронизує комплекс так званих герменетичних наук (від імені легендарного фундатора Гермеса Трісмегиста), до складу яких входять астрологічні прогнози на основі розташування небесних світил, алхімія — учення про надприродні перетворення хімічних елементів тощо.

Подальший розвиток пов'язаний з іменами відомого мислителя і лікаря XVI ст. Парацельса. містичними ученнями Нового часу — Я. Беме і Е. Сведеборга.

Відгалуженням окультизму XIX—XX ст. є практика спіритизму — спілкування з душами померлих, теософія й антропософія

Вважається, що окультне знання у чистому вигляді передавалося з незапам'ятних часів від вчителя до учня і ретельно охоронялося від зловживань — у передачі відмовлялося, якщо претендент справою не довів його розуміння, так само як і здатність шляхетно ним роз­порядитися.

Основні теоретичні ідеї окультизму:

1) Уся природа — єдине ціле, а будь-яка різноманітність спри­чинена тим, що ця єдність складається з виявів різних рівнів або планів, сприйняття яких залежить від розвитку того, хто що сприймає.

2) Єдиний закон, що пронизує всі речі, — це еволюційний розвиток, рух до першоджерела еволюції — божественного Логоса, тому людина в її нинішньому фізичному і духовному стані здатна на майже нескінченний розвиток,

3) Всі форми матерії взаємозамінні, подібно до того, як лід може бути перетворений на воду і навпаки.

4) Розвинена людина може досягнути додаткових здібностей сприйняття і дії. у тому числі здатності керувати матеріальними елементами.

5) Для цього їй потрібно вчитися відповідності природі. Вона при­веде людину до того, що П дії стануть незмінно благотворними і будуть неухильно переслідувати вище благо.

6) Совість — ось зародок вищої здатності сприйняття, світло, яке поведе людину по шляху до Логосу. Совість мас обмежувати волю як силу, яка штовхає людину на шлях до необмеженого зростання і розширення.

За твердженням окультистів. помітна суттєва різниця між окульт­ною і сучасною науками полягає у тому, що перша працює з силами і матеріалами природи в їх природному стані, у той час як остання використовує їх відокремлено і обмежено.

Наприклад, окультна використовує невидимі сили природи самі по собі, коли хоче виробити полк тепла, електрики і тому подібне, тобто маніпулює елементами в їх вищих І більш духовних формах безпосередньо. Учений змушений звертатися до такого матеріалу, як світло, вода тощо, тобто до простих речовин на нижчому рівні матеріального буття.

Нинішні звіти про експерименти з читання думок, яснобачення. спіритизму і тому подібного демонструють, що є всі підстави вірити у більші сили і здібності людини.