63. Антропософія та теософія

Антропософія — окультно-містичне вчення про людину як носія таємних духовних сил, яка спрямоване на розвиток органів надчутливо­го сприйняття, а також мислення, почуття і волі з метою пізнання потой­бічних світів і перетворення духовної і фізичної природи людини.

Фундатор антропософії — німецький мислитель Рудольф Штайнер (1861— 1925). Його основні праці: «Теософія». «Нарис таємницезнавства», «Шлях до самопізнання людини».

У 1913 р. Штейнер заснував Антропософське товариство з центром у місті Дорнах (Швейцарія). У 1920-х роках антропософія набула поширення у ряді країн Європи і вплинула на мистецькі кола того часу. Після приходу до влади у Німеччині Гітлера у 1933 р антропософія зазнала переслідування і гоніння.

У 1960-х роках мало місце відродження антропософії в Європі і США, переважно в областях педагогіки (наприклад, Вальдорфська школа) і медицини.

Руське антропософське товариство було організоване 1913 р. з метою «братського єднання людей на ґрунті визнання загальних духовних основ життя». Антропософські групи існували у Москві, Петербурзі, Києві, об'єднуючи представників освічених класів. Були закриті радянським урядом у 1922 р. і відновили свою діяльність тільки у 1990-ті роки.

Основні антропософські ідеї такі:

1) Людина розглядається як громадянин трьох світів: фізичного, душевного і духовного.

2) Задача «життєвого паломництва» людини полягає у тому, щоб бути вісником духовного світу.

3) Дух гордощів Люцифер і запозичений із зороастрійської міфо­логії злий дух Ангро-Майнью (Аріман) знаджують людей пре­тензіями на недоступні їм духовні висоти, протегуючи розвитку науки і духовному прогресу у фізичному світі.

4) Ті властивості, які людина зможе розвинути у собі тільки у віддаленому майбутньому, відобразив Ісус Христос — духовна істота вищого рангу, що назавжди зв'язала свою долю з тілесним світом. Людина може свідомо обрати шлях само­вдосконалення за принципом: «Не я, але Христос у мені».

Антропософія розробила педагогічні методи навчання пізнаваль­ним прийомам і способи їх адекватної передачі у вигляді духовної практики. Найбільш ефективними є медитації, які можуть допомог­ти досягнути вищих рівнів пізнання, дізнатися про духовні світи. їх істоти і сили.

Теософія — у широкому значенні: сукупність вчень про джерела і значення життя.

Вияви теософії у формі окремих ідей можна знайти у творах античних і середньовічних філософів, навіть у священній літературі Стародавнього Сходу, виникнення теософії як особливої філософсько-релігійної системи пов'язане з діяльністю 0. П. Блаватської та зафік­соване в її творі «Таємна доктрина»

Теософія спирається на такі принципи:

1) Існує Таємна універсальна доктрина. Ця доктрина засновується на передумові, що базові істини і цінності універсальні у всьому Все­світі і всі релігії є різновидами цього універсального знання.

2) У число «таємних учителів» теософи включають як реальних релігійних, культурних діячів і філософів, так і вигаданих (Владика світу, який живе у прихованій від сторонніх очей країні Шамбалі у пустелі Гобі).

3) Звичайна наука має справу лише з уривками цілого — з фізич­ними явищами, з тим. що може бути проведено через мозок людини та її почуття.

4) Насправді Всесвіт має набагато більше просторових і ієрархіч­них рівнів. Кінцева мета людини — досягнення окультного знання, що зберігається деякими «таємними вчителями», і отримання надпри­родних здібностей.

5)Це можливо шляхом синтезу методів звичайної науки і спе­ціально розроблених теософією методів психічного самовдосконалення людини.