36. Основні напрями у буддизмі

Зумівши прижитися у багатьох країнах і врешті-решт перетворив­шись на світову релігію, буддизм поділився на численні напрямки, що помітно відрізняються один від одного

1) Тхеравада («мала колісниця»). Прихильники цього напряму вба­чають у Будді Великого Вчителя, який тільки вказав шлях до спасіння, але не повів цим шляхом. Досягнення нірвани уявляється їм можливим тільки для деяких обраних ченців, що беззастережно дотримуються букви буддійського ритуалу.

Тхераваду ще називають «південним буддизмом», оскільки вона поширена у країнах, що розташовані на південь від Індії: Таїланді, Шрі-Ланці, Камбоджі, Лаосі.

2) Махаяна («велика колісниця») розглядає Будду не як конкретну особистість, а як уособлення вищого начала — абсолютної мудрості, абсолютної досконалості тощо, і припускає можливість спасіння не тільки для ченців, а й для мирян. Досягнення нірвани, у принципі, від­крите кожній людині, здійснюється не стільки особистими праведними зусиллями, скільки за активної допомоги й підтримки бодхисатв. Так, один з учнів Будди досяг просвітлення одразу ж після того, як побачив зів'ялу квітку в руці Вчителя.

Махаяна — це «північний буддизм», оскільки вона мас поширення у країнах, розташованих на північний схід від його прабатьківщини. — у Кореї, Китаї, Японії, Непалі.

3) Ваджраяна, або тантричний буддизм. Саме слово «ваджра». від якого походить назва цього напрямку, спочатку означало «удар блискавки бога Індри»: пізніше воно стало вживатися у переносному значенні особливої субстанції, якій властиві яскравість, прозорість і незруйновність діаманта. Тому ваджраяна часто перекладається як «діамантова (алмазна) колісниця».

Для впливу на Всесвіт використовуються досить специфічні за­соби:

— Магічна сила впливу особливих магічних засобів— заклинань — мантр (більш 2500), жестів — мудр і символів — мандал

Різного роду езотеричні культові дії, серед яких уяву європейця найбільше вражає ритуал одночасного вживання алкоголю, риби, м'яса, зерна, а також здійснення статевого акту. Цей ритуал («ритуал п'яти М» — тому що назви всіх його скла­дових на санскриті починаються зі звуку М) був запозичений ваджраяною з первісного індійського тантризму.

— Повне підкорення всього свого життя релігійній практиці за допомогою настанов учителя-гуру.

4) Ламаїзм — різновид буддизму, що укоренився головним чином у Тибеті — гористій області у Центральній Азії (територія КНР).

1.Релігійний синкретизм, органічне поєднання у ламаїзмі місце вої релігії бон з основними напрямками буддизму.

2.Створення більш централізованої і розгалуженої релігійної ор­ганізації, ніж в інших країнах, де панує буддизм. Бували часи, коли більш як у 6200 тибетських монастиря» проживало до 25—30% усього дорослого населення Тибету.

3.Зрощування державної і світської влади, що не зовсім вписуєть­ся у загальнобуддійський принцип неприйняття матеріального світу.

4.«Учення про живих богів» — постійне перевтілення великих діячів буддизму у ченцях — ламах.

5) Чань-буддмзм і дзем-буддизм відповідно набули поширення у Китаї І Японії.

Уважається, що кожна людина носить у собі Будду.( Бодхидхарма вчив, що кожна людина носить у собі Будду). Тому її завдання — пробудити природу Будди у своєму серці і своїй душі, досягти «Неперевершеного повного пробудження», яке безпосередньо передує нірвані.

Це інтуїтивне «проникнення» у природу Будди чимось зовні схоже на творче осяяння, як його розуміє європейська християнська культу­ра. Воно мас охопити людину раптово, без зовнішніх зусиль з її боку, в будь-якому місці, у будь-який час.

Через непідготовленість людської свідомості здобути бажаний результат проблематично, тому треба проходити сувору практику попередньої підготовки. У ній головне місце відводиться особливим медитативним вправам «тренування розуму».